Проповідь на Преображення Господнє

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Сьогодні, дорогі брати й сестри, у нас Свято Преображення Господнього на горі Фавор. За сорок днів до Своїх Хресних Страждань Господь возводить вибраних учнів Петра, Якова й Іоанна на гору Фавор для того, щоб явити їм Свою Божественну славу. Напередодні Христос розмовляв зі своїми учнями й пророкував їм про Свої страждання, що скоро настануть. Розмова про страждання свого Божественного Вчителя засмутила учнів і Господь, бажаючи їх утішити, вибирає окремих учнів для того, щоб зробити їх споглядачами Його Божественної слави. Чому вибирає трьох? Тому що вони вирізнялись своїми чеснотами з-поміж інших Божественних апостолів. Петро, відомий як людина, що гаряче любила Христа і була віддана Йому, сповідував Господа, сказавши “Ти єси Син Божий, Спаситель світу” (…). Апостол Яків згодом став першим ієрархом Ієрусалимської Церкви та мучеником за Христа. Він немов уособлює християнську надію, яка, незважаючи ні на що, спонукає християнина — послідовника Господа нашого Іісуса Христа — бути відданим Йому попри всі життєві обставини й навіть саму смерть. Апостол Іоанн — цнотливий, користувався особливою прихильністю Господа Іісуса Христа за свою незайману чистоту й любов до Нього. Це — апостол любові. Тому у своєму Євангелії, у своїх трьох апостольських посланнях він постійно говорить про Божественну любов. Він намагається передати в скупих словах той величезний досвід любові, яку він пережив у спілкуванні зі своїм Господом Іісусом Христом. Тому апостол Іоанн заслуговує на особливе місце в лику дванадцяти апостолів Господа нашого Іісуса Христа.

Гора Фавор у перекладі з єврейської означає “чертог чистоти і світла”. Не випадково, дорогі брати та сестри, у Євангелії ми можемо знаходити в іменах і деяких географічних назвах, у подіях певну спільну думку для того, щоб побачити загальну картину того, що відбувається. Це все запропоновано для того, щоб допомогти нам краще засвоїти Божественну істину, яку Господь бажає явити людям. У цій ситуації відбувається те ж саме: Господь обирає трьох апостолів, які уособлюють три головні християнські чесноти — віру, надію та любов. Він возводить їх на гору Фавор для того, щоб явити тим, що є чистими і люблять Його Свою Божественну благодать, адже тільки “чисті серцем Бога узрять” (…). Преображення в перекладі зі слов᾿янської на нашу розмовну мову означає “зміна образу”. Христос як Боголюдина, тобто Особистість у двох природах — Божественній і людській, явив на горі Фавор Свою Божественну славу тією мірою, яку могли сприйняти Його учні. Господь просвітлів. Його обличчя засяяло, як сонце, а одяг став білішим за сніг.

Господь явив Свою Славу для того, щоб ствердити апостолів у вірі й підбадьорити їх у майбутніх спокусах, які потрібно було пережити й не похитнутись, як Іуда, і не відпасти від Христа. Так, апостоли Петро, Яків та Іоанн були ще недосконалими мужами, але Господь возводить їх як найбільш підготованих для того, щоб сприйняти Божественне Преображення. Остаточне ствердження їх у вірі відбулось уже в День Святої П᾿ятидесятниці. Ця подія у їхньому житті була необхідною, щоб, коли Христос постраждає, учні могли згадати й обнадіяти себе тим, що насправді Христос воскресне, тому що Він має Божественну владу й силу.

На горі Фавор у момент преображення перед Христом предстоять законодавець і пророк Мойсей, а також пророк Ілля, що був забраний на вогняній колісниці на небо.

 

Вони явились Христу та розмовляли про Його майбутні страждання. Апостоли в цей час спали, але коли з᾿явилась Божественна Слава во Христі, і коли вони почули розмову, то прокинулись і стали споглядальниками священної таїнѝ. В особах двох свідків — Мойсея та Іллі — їм судилось переконатись у тому, що Христос — істинний Месія, особу й достоїнство Якого намагались заперечити старійшини, архієреї та вчителі єврейського народу. Тому, коли вони й мали якісь сумніви, то явлення цих двох мужів, які ревно дбали про виконання Закону Божого, які викривали всяке зловір᾿я та нечестя, мало переконати їх в істинності Особи Іісуса Христа як Месії та Спасителя світу.

Апостолу Петру було настільки радісно й водночас страшно знаходитись із Христом та цими святими мужами, переживати явлення Божественної слави, що він не знайшов інших слів, як тільки сказати “Господи, добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі”. Він переживав стан блаженства, невимовної радості, і йому нікуди не хотілось сходити з цієї гори, а завжди знаходитись тут. Але явлення незабаром зникло, хмара забрала обох пророків, залишився тільки Христос. Він набув звичного вигляду й стану, до яких звикли Його учні. Господь заборонив апостолам розповідати про Преображення доти, поки він не здійснить Викупний Подвиг.

Іноді переживання Благодаті у Священному Писанні називається Одкровенням Царства Божого. Що таке Царство Боже, дорогі брати та сестри? Насамперед, це прояв дії Божественної Благодаті. “Царство Боже — не їжа й пиття, а радість у Святому Дусі”, — як одного разу сказав Христос своїм учням. І цей прояв Божественної Благодаті відбувається тільки в чистих і підготованих душах.

Свято Преображення — це Євангельська, історична, реальна подія, яка має відкрити для нас і ствердити віру в те, що Христос є Володарем і Господарем усіх світів, Він є Богом живих і мертвих, Йому все підкоряється. І якщо Бог терпить страждання, якщо Він звершує Хресний Подвиг, то добровільно – і це заради спасіння людства. Мало здійснитись древні пророцтва. Через Хресну смерть, через страждання Господь являє Свою Божественну Любов до людства. Це реалізація тієї таємниці спасіння, яка була ще від вічності задумана в Божественній Раді. Свято Преображення є для нас підбадьорливою Подією, що вказує на майбутній стан християнина, який знаходиться у спілкуванні з Господом.

Господь встановив Таїнство Святого Причастя, Господь дарував нам вкушати Свою Плоть і Свою Кров для того, щоб ми якнайтісніше з᾿єднувались із ним, для того, щоб, вкушаючи ці Божественні Таїни, ми обожнювались, освячувались і змінювались. Ці зміни є природним процесом нормального духовного християнського життя. І без цієї духовної зміни неможливим є ніяке поняття про духовне життя, неможливо наблизитись до Христа, неможливим є спілкування з Ним. Святе Причастя дарує нам можливість обожнюватись. Святе Причастя через попереднє очищення нас покаянням, молитвою, постом попередньо готує нас до спілкування з Богом. А це і є тим заняттям, у якому християнин має перебувати все своє життя. Тому без Церкви, без участі у святих Таїнствах ми не можемо стати справжніми християнами і вести справжнє повноцінне християнське життя. Шлях християнина непростий. Це дійсно не що інше, як несення хреста — це хресний шлях, це боротьба за душевну й тілесну чистоту. Шлях християнина — це прагнення досконалості — ідеальної чистоти. Шлях християнина — це прагнення досягнути святості, до якої Господь закликає кожну людину, яка вірує в Нього. У цьому й полягає сенс нашого людського життя. Нам у щоденній життєвій рутині й постійних житейських клопотах складно відриватись для усвідомлення тих Божественних речей, які нам відкриває Господь через Священне Писання, твори святих отців та Богослужіння. Але це є метою приходу у світ Христа Спасителя. Господь бажає підняти нас від землі, тому й учнів Він возводить на гору. Цим Він вказує на те, що потрібно постійно підніматись над землею, над земними пристрастями, над земними зацікавленнями й захопленнями. Господь відкриває нам шлях досконалої радості, шлях осягнення досконалого життя.

Тому ми, дорогі брати та сестри, маємо пам᾿ятати про це і, незважаючи на те, чим ми зайняті, маємо прагнути до досягнення тієї мети, на яку вказав нам Господь наш Іісус Христос. А Він сказав: “Будьте святі, яко Аз Єсьм Святий”, “Будьте досконалі, яко Отець ваш Небесний досконалий”. Прагнення до досконалості — це доля не лише окремих людей — монахів, священнослужителів, які покликані до особливого служіння Господу нашому Іісусу Христу, які справді є обраними від цього світу. До спасіння й досконалості покликані всі люди без винятку. І кожен має виношувати в собі думку та пам᾿ятати про те, що й від нього вимагають чистоти й досконалості. І він має поборотись за свій кращий духовний внутрішній стан — у цьому полягає завдання кожного християнина.

Сьогодні, дорогі брати та сестри, всі паломники, що прибули до нас, готуються до ходу в Почаївську Лавру. Думаю, вони проникнуті цим бажанням і відчули на власному духовному досвіді дію Благодаті через спільний, соборний подвиг, через працю, яку вони виконують, через певні скорботи й спокуси, які неминуче є на цьому шляху. Це для нас прекрасна можливість дійсно осмислити все наше людське життя. Цей Хресний хід є своєрідним символом нашого людського життя. Цю думку я вже неодноразово повторював: цей хід до святині я сприймаю саме як прямування до Бога, прямування до досконалості. Це є нашим бажанням виразити устремління до Небесного, духовного. І дай Бог, дорогі брати та сестри, щоб наша посильна праця, наше добре бажання й прагнення було освячене Богом і сприяло ще більшому бажанню й прагненню до досконалості та святості. Нехай сьогоднішнє свято втішить, підбадьорить кожного з нас, нехай це Свято дасть нам сили для здійснення хресного подвигу не тільки в Почаївську Лавру, але й у той далекий шлях, який ми маємо пройти в нашому людському житті. Усе наше життя — це не що інше, як хресний шлях, прямування до Небесної Батьківщини. І в цьому Небесному ході тільки з Богом, тільки з молитвами святих угодників Божих ми зможемо достойно пройти для того, щоб сподобитись зійти на Небесну гору Фавор і стати учасниками Божественного, Духовного, безсмертного преображення. Амінь.

 

Митрополит Кам’янець-Подільський

і Городоцький Феодор

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *