Пасхальне послання митрополита Кам’янець-Подільського і Городоцького Феодора

Пасхальне послання

«Ныне вся исполнишася света, небо же и земля́ и преисподняя:

да празднует убо вся тварь востание Христово»

(Пасхальний канон, творіння Іоанна Дамаскіна)

 

Возлюблені в Господі отці, брати й сестри,

Христос Воскресе!

Світле Христове Воскресіння знову прийшло в наші храми й домівки, міста й села, у наші душі й серця, осяюючи нас Світлом радісної Пасхальної звістки. Воскресіння Христове – основа нашої віри й подія, яка найбільше вплинула на історію людства, докорінно змінивши її. Саме тому Церква називає Воскресіння «праздников праздник, и торжество из торжеств».

У цей Світлий день немає місця горю й печалі, оскільки й саме сонце, за словами святителя Амвросія Медіоланського, буває ясніше звичайного, а всі стихії, природа й усе тварне єство співторжествують Воскресінню Христа з мертвих, яке послужило найважливішим приводом для сповіщення апостолами великої істини вічного життя.

«Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 22) – каже апостол Павло, звертаючись до християн. Цими словами він вказує на той факт, що гріх нашого праотця ввів у смерть людський рід, а Христос Спаситель через викупний подвиг та Воскресіння став для нас новим Адамом, через Якого ми в Церкві отримуємо духовне народження та запоруку безсмертя.

Воскресіння Христове – наріжний камінь нашої віри. Воно завжди було джерелом неземної, невимовної радості та допомагало переносити земні скорботи й страждання, тяготи гонінь і переслідувань, і навіть саму смерть.

Воскресінням Господа Іісуса Христа з мертвих завершився подвиг спасіння й відтворення людини. Воскресінням переможено смерть, зруйновано ад, попрано сатану та гріх, і тому всі послідовники Христа йдуть шляхом перемоги нашого Господа, сподобляються духовного оновлення й вічного життя. Прообразом Воскресіння Христа була древня Пасха – день, коли народ ізраїльский, позбувшись єгипетського рабства, був ведений Богом через Мойсея в землю Обітовану. Сьогодні ж християни, звільняючись із рабства гріху й смерті, переходять до стану святості та безсмертя.

Тимчасова смерть відтепер тільки готує нас до відтворення в день воскресіння у новому, духовно оновленому вигляді. І так як плоть і кров не можуть наслідувати Божого Царства (1 Кор. 15, 50), то й наше душевно-тілесне життя є тільки зерном для посіву, яке повинно дати нове життя. Тління у смерті є шляхом до нетління во Христі. Апостол Павло пише: «сіється в тлінні, возстає в нетлінні; сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне» (1 Кор. 15, 42-44).

Тому так радіють християни в день Святої Пасхи: спасительна і світлозарна ніч Воскресіння Христового є провісницею майбутнього воскресіння всіх нас. Це воістину великий день, який «двері райські нам відкриває»!

Якби не було Воскресіння Христового, то не тільки не було б християнства, був би втрачений сенс життя. «Якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша… ви все ще в гріхах ваших» (1 Кор. 15, 14-17), – стверджує апостол.

З іншого боку, якщо Христос Воскрес, то й жити ми повинні відповідно до нового стану та покликання. За апостолом Павлом, ми повинні «ходити в оновленому житті» (Рим. 6, 4), що стане найкращою та найкрасномовнішою проповіддю нашої віри у Воскресіння Христа та Його Божественну всемогутність.

Ця проповідь неможлива без любові до Бога та до ближнього. Пам’ятаймо, що ми куплені «дорогою ціною» – Кров’ю Христа Спасителя, і маємо прославляти Бога в душах і тілах наших, які є Божими (1 Кор. 6, 20).

Проте, багато з тих, хто іменує себе християнами, до цього часу дозволяє собі жити так, ніби Господь не постраждав, не помер за наші гріхи, і не Воскрес заради нашого спасіння та слави. Тож не дивно, що невдячне та гріховне життя приводить людство до порогу важких випробувань та напоумлення.

Причина всіх проблем завжди полягає в духовному житті людини й суспільства. Без покаяння, без вдосконалення світосприйняття, без навернення до Бога наші проблеми тільки множитимуться. Нам сьогодні, як ніколи, потрібно просити Воскреслого Христа, щоб Він Своєю благодаттю спалив у наших серцях все погане й гріховне, щоб Він допоміг нам довіритися Його Промислу та віддати в Його руки самих себе, своїх ближніх, все своє життя. Тим більше, під час випробувань, якими б вони не були (особистими або загальними), ми маємо все більше стверджуватися у Христі й дотримуватися Його заповідей – завжди й усюди. Щоб, стоячи перед вибором нашого життєвого шляху, ми могли самовіддано взятися за Його простягнуту руку.

Нехай же в наших серцях любов і вдячність Спасителю почнеться з вірності в малому: боязні образити Його неслухнянністю й невдячністю. Якщо ми заради Господа і свого воскресіння та вічного життя будемо прагнути змінитися через покаяння, то Господь прийме наші зусилля, бо Він є Любов (Іоанн. 4, 16). Святитель Тихон Задонський писав: «Борг любові не чим іншим, як любов’ю сплачується, бо любов не чим іншим, як взаємною любов’ю задовольняється».

Нехай же ця любов до Бога та до ближнього завжди буде присутня в нашому житті! Покаянням та добром прославимо Воскреслого Христа і зробимо все, щоб суєта, земні турботи не погасили в нас це благодатне світло, яке ми отримали сьогодні.

Усі наші турботи й скорботи нехай відступлять перед Воскресінням Христовим, а радість Свята нехай безкінечно наповнює наші серця, щоб, увійшовши у вічність, ми стали учасниками Небесної Пасхи як Дня нашого вічного блаженства й слави!

 

Христос воскрес!    Воістину воскрес!

 

Митрополит

Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор

Пасха Христова, 2021 рік

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *