Неділя 9-та після П`ятидесятниці

1/14 серпня Православна Церква святкує Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, вшановує Всемилостивого Спаса та Пресвяту Богородицю (1164),  Сім мучеників Маккавеїв: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, матір їхню Соломонії та вчителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р. Х.); мчч. у Пергії Памфілійській: Леонтія, Атія, Олександра, Киндея, Минсифея, Киріака, Минеона, Катуна та Євклея (III). Сщмч. Димитрія пресвітера (1937). Знайдення мощей прп. Софії Суздальської (1995).

У кафедральному соборі на честь святого благовірного князя Олександра Невського митрополит Кам`янець-Подільський і Городоцький Феодор у співслужінні кліриків собору звершив святкову Божественну літургію.

Після Євангельського читання  (1 Кор., 128 зач., ІІІ, 9-17. Мф., 59 зач., XIV, 22-34 (про ходіння по водах). Мчч. (під зачало): Євр., 330 зач., ХI, 33 – ХІІ, 2. Мф., 38 зач., Х, 32-36; ХI, 1. Хресту: 1 Кор., 125 зач., I, 18-24. Iн., 60 зач., ХIХ, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35) Архієрей звернувся зі словом проповіді до вірян. Він розповів, як Спаситель після чуда насичення 5000 людей 5-ма хлібами й двома рибинами відправив Своїх учнів на інший бік Галилейського озера, в Капернаум, а Сам усамітнився, зійшовши на гору, щоб, перебуваючи у тиші, бути у молитві, навчаючи всіх нас, що після праці та життєвої суєти обов’язково потрібно перебувати у молитві, безмовності для того, щоб досягнути внутрішньої зосередженості в молитві до Бога.

Митрополит Феодор процитував свт. Іоанна Златоуста, який навчає, що до молитви не тільки денної, а й нічної потрібно привчати себе й своїх дітей. “Нічна молитва найплідніша, найцінніша, тому нам треба себе до неї привчати”, – процитував Святих отців Митрополит. Він дав пораду тим людям, яким в умовах сучасності важко заспокоїтися, відпочити, набратися сил через сон. “Для того, щоб знову повноцінно трудитися, ми можемо ці часи відділити для молитви, духовного читання, роздумів над своїм життям. Нічні часи найсприятливіші для цього. І коли людина заспокоїться, вона отримує сон, який дуже необхідний для відновлення її сил і нормального сприйняття життя без заспокійливих ліків і транквілізаторів.

Дуже велика кількість наших сучасників перебувають у такому стані, коли не можуть заспокоїтися ні вдень, ні вночі. Цей важкий стан людина отримує тоді, коли не має духовного життя, яке відбувається через спілкування з Богом, через відповідні думки, духовне читання, через несприйняття всього поганого, що йде від темних сил і недобрих людей.

Людина повинна навчитися створювати в собі такий внутрішній світ із Богом, який дозволить їй заспокоюватися й адекватно сприймати реальність, і в цьому спокійному, мирному стані звершувати свої обов`язки. Звичайно, до цього й нічної молитви людина повинна привчатися. Тоді й сон налагоджується і все інше в житті”.

Далі митрополит Феодор розповів про Євангельське чудо  – ходіння Господа по воді. Господь звелів вітру й воді втишитися, знову показуючи, що Він є творцем всесвіту та законів, за якими існує цей світ, і що Йому все підкоряється. Учні визнали Його Сином Божим, бо все, звершене Ним, свідчило про це.

Після того, як апостол Петро силою Божою пішов за Господом по воді, а забоявшись, засумнівався і, перевівши погляд на інше, почав тонути. Страх часто паралізує людину, відганяє від Бога.

Не страх створив віру в Бога, як то казали атеїсти. Рушійною силою до Богопізнання й пошуків Його є особливе почуття благоговіння – релігійний страх Божий, з яким людина народжується. Це відчуття потреби у Богоспілкуванні й страх втратити його. Це почуття дарує людині благодатний мир, наповнює її. Воно протилежне тваринному страху, який вносить у душу неспокій, невпевненість, розлад.

Апостол Петро, відволікшись від Господа, почав тонути. Святі отці кажуть, що коли ми забуваємо Бога, ми відчуваємо велику небезпеку, яка доводить людину до тваринного страху, що спричиняє паніку та найгірші наслідки у нашому житті.

Отже, потрібно у всіх небезпеках, негараздах шукати Бога. Буває, людина від усього й усіх чекає небезпеки. Якщо вона не шукає, не зосереджується в Бозі, то впадає у важкий хворобливий стан. Коли людина знаходить Бога, зосереджена на Бозі, вона заспокоюється і, не дивлячись на будь-які негаразди та випробування, все-таки рухається вперед. Людина розуміє, що це –  випробування (слав`янською – спокуса).

Випробування нам посилаються для того, щоб перевірити нашу віру. Бог знає її.  Але нам потрібно побачити свою віру, побачити, в якому духовному стані ми знаходимося. Без духовних випробувань людина не може зрозуміти, на якому духовно-моральному рівні вона знаходиться. Спокуси викривають її страх, малодушність, невпевненість, слабкість, на що готова людина і наскільки вона сильна духовно, наскільки здатна долати ще духовні труднощі.

Без випробувань спастися неможливо: комусь даються малі, комусь –  великі. Труднощі й спокуси  подаються людині для її духовного росту. Це її хрест. Без спокус  людина не може духовно вдосконалюватися, рости. Так само,  поступово навчаючись, виростає дитина: вона вчиться для того, щоб пристосуватися до життя у суспільстві. Так і у духовному житті – це неминуче.

Кожному Господь дає те духовне навантаження, яке він повинен подолати. Якщо людина не виконує його, її відкидає назад, і потрібно починати все спочатку.

Нам потрібно вчитися долати ті випробування, які Господь нам попускає, і не думати, що у нас вони найтяжчі. Вони відповідають нашим силам. Звичайно, самі ми їх здолати не зможемо, для цього ми й звертаємося до Бога, просимо – і Господь нам допомагає. Нам потрібно усвідомлювати необхідність Божественної допомоги у тих труднощах, які ми іноді не можемо подолати, тоді в нас буде менше проблем і більше легких шляхів для їхнього подолання. У іншому випадку ми можемо потонути, загинути. Будемо виховувати постійну присутність усвідомлення цього на базі нашої віри Православної й традицій і спадку, які має наша Церква.

Також Архієрей розповів історію свят Винесення Чесного Животворящого Хреста та святих мучеників Маккавеїв, їхньої матері Соломонії та священника Єліазара, які постраждали за вірність Богу. Він побажав усім присутнім, щоб ці свята зміцнювали в нас віру, встановлювали живий зв’язок із людьми, які показують нам приклад християнського благочестя, віри та відданості Богу й вказують на той шлях, який приводить до вічного блаженного життя, постійного спілкування, прославлення Господа в Його Небесному Царстві”, – завершив проповідь Архіпастир.

Під час Богослужіння підносилися особливі молитви за настання миру в Україні, єдність у Церкві Христовій, воїнів, владу, за тих, хто втратив домівки, та весь український народ.

Перед Літургією священники звершили мале освячення води. Після Божественної літургії Архієрейським чином був відслужений молебень на освячення зілля та меду нового збору.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *