Неділя 7-ма після Пасхи, святих отців І Вселенського Собору

23/5 червня, у Неділю 7-му після Пасхи, Православна Церква вшановує пам`ять святих отців І Вселенського Собору (325), прп. Михаїла спов., єп. Синадського (821), прмч. Михаїла чорноризця (IХ), знайдення мощей свт. Леонтія, єп. Ростовського (1164), прп. Євфросинії, ігумені Полоцької (1173), прп. Паїсія Галицького (1460), знайдення мощей мцц. Євдокії, Дарії, Дарії та Марії (2001), Собор Ростово-Ярославських святих, Собор мучеників Холмських і Підляських.

Митрополит Кам`янець-Подільський і Городоцький Феодор у співслужінні кліриків кафедрального собору цього дня звершив Божественну літургію.

Після Євангельського читання (Діян., 44 зач., XX, 16-18, 28-36. Ін., 56 зач., XVII, 1-13)  Архіпастир почав свою проповідь словами: “Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Іісуса Христа, що послав Ти Його (Ін. 17:3). Ці слова сказав Господь Іісус Христос напередодні Своїх хресних страждань. Господь особливо молився за Своїх учнів і всіх віруючих у Нього. Тобто Господь молився за Свою Церкву, щоб Вона була Єдиною, тою, що обєднана вірою в Іісуса Христа, Його Небесного Отця і Святого Духа, щоб ця Церква зростала і була в мирі  та злагоді.”

“Невипадковим є те, що саме це зачало читається в неділю, коли ми святкуємо память святих отців І Вселенського Собору, – зазначив Митрополит, – Отці І Вселенського Собору зібралися для того, щоб відновити вчення про іпостась Господа наго Іісуса Христа, яке на той час зазнало нападок із боку єретиків”. Митрополит Феодор розповів про І Вселенський Собор, який проходив у 325 році у м. Нікеї, та єритика Арія, якого Господь умертвив привселюдно, не давши єрессю  заплямувати церковне вчення.

“Таким чином Православна віра була затверджена Святими отцями і стала правилом віри для всіх, хто бажає отримати життя вічне і бути у спілкуванні з Богом Отцем і Святим Духом через Господа нашого Іісуса Христа, – розповідав митрополит Феодор. – Наш Господь Іісус Христос під час Свого перебування на землі неодноразово казав, що “ніхто не може прийти до Отця, – тільки через Мене, і ніхто не може прийти до Мене – тільки через Отця”. В цих словах  міститься істина єдності, єдиносущності, причасності до однієї Божественної природи і Сина Божого, і Бога Отця.

Коли апостол Филип попросив: “Господи, покажи нам Отця”. Тоді почув у відповідь: “Филипе,  Я в Отці, а Отець у Мені”. Господь зосереджує увагу учнів на тому, що в особі Господа Іісуса Христа вони через людську природу споглядають невидиме Божество Сина, яке тотожно Божеству Бога Отця. Є багато інших випадків, коли Господь Іісус Христс розкривав Свою єдиносущність із Богом Отцем, і все це для того, щоб у послідовників нашого Господа не було ніякого сумніву, що саме Син Божий, Який зійшов на землю, прийняв людську природу для того, щоб у єдиній особі стати Богом і людиною. Завдяки цьому звершилася таїна нашого примирення з Богом, нашого викуплення від гріха, перемога над смертю, відкрився шлях на Небо, Господь відкрив джерело Божественної благодаті для того, щоб ті, хто вірують у Господа, могли насолоджуватися спілкуванням із Ним, а через це змогли б увійти в Небесне Царство.

Вічне життя починається з віри в Господа нашого Іісуса Христа. Без неї спастися не можливо. Апостол Петро з перших днів одержання благодаті в день П`ятидесятниці, звертаючись до народу казав: “Немає іншого імені під небом, крім імені Господа Іісуса Христа, яким нам належить спастися”. Тобто, тільки через Сина Божого, який втілився, постраждав за нас, воскрес і вознісся на Небеса, звершується таїна нашого примирення з Богом, нашого спілкування з Ним, таїна одержання Божественної благодаті, яка оновлює, дає нам вічне життя, що сприймає наша душа й тіло через Причастя Тіла й Крові Господа Іісуса Христа. Вся людина стає причасницею життя вічного, про що стверджують багато молитов із молитовного правила до Святого Причастя.

Нам необхідна віра, чистоту якої ми повинні оберігати, тому що саме через чистоту віри Господь подає нам дар Своєї благодаті. Якщо віра буде пошкоджена, тоді благодать не буде сприйматися нами. Ось чому Святі отці зібралися на І Вселенського Собор. Це було здійснено для того, щоб відокремити неправду від істини, викорінити у самому зародку все те, що може зашкодити істинному християнству,  істинній вірі.

Тому Церква Христова упродовж віків до теперішнього часу бореться з неправдою. Неправда – це не така невинна справа, як нам здається в побуті: подумаєш, трішки добавив, трішки забарав, трохи перебільшив, трохи спотворив. Будь-яка неправда додає осаду в нашій душі, що стає пластом, який створює відчуття тяжкості в ній, робить перешкоди для адекватного сприйняття людської й духовної реальностей.

Неправда є зовсім недопустимою у нашому спілкуванні з Богом, тому вона завжди викривалася Святими отцями, а всі єретики анафематствувалися, тобто відокремлювалися від Церкви. Відокремлювалася не тільки неправда, а також і її носії, тому що тільки через чистоту віри ми можемо сприймати Божественну благодать.

У наш час ми також маємо проблеми з розкольниками, рухами, що воюють із нашою канонічною, благодатною Церквою. Чому ж Церква так затято не приймає того, що нав`язують їй деякі політики, представники інших релігійних організацій і структур? Це не через те, що Вона не розуміє зусиль та, так званих, добрих починань, що пропонуються? Це відбувається через те, що неправда з істиною ніколи не можуть змиритися. Коли істина змиряється з неправдою, тоді вона сама стає неправдою”.

Тут митрополит Феодор розповів притчу, в якій розповідається, як чоловік шукав правду і не міг її знайти, поки йому не порадили відмовитися від своєї неправди, яка завжди з ним, що саме вона не дає йому побачити правду.  “Часто ми є такими шукачами правди, – зауважив Архіпастир, – не помічаємо, що біля нас неправда і ми засвоїли її. Ми керуємося неправдою, а шукаємо правди. Невже колись в нашій уяві, свідомості зільється в одне поняття правди і те, що ми носимо, те, що в нас всередині? Звичайно, – ніколи.

Отже, дуже важливим в пошуках правди, істини нам звертати увагу на те, з яким настроєм, у якому стані ми її шукаємо. Дуже важливим є те, щоб у нас була настільки чиста віра, щоб у нашу душу могла вільно влитися Божественна істина, Божественна правда. Вона приходить через Христа. Тому, якщо ми шукаємо Христа, ми обовязково знайдемо правду. Без Господа Іісуса Христа правду ми ніколи не знайдемо. Якщо ми бажаємо знайти правду, а нехтуємо Божественними заповідями – ми її ніколи не знайдемо. Отже, нам необхідний Євангельський підхід у пошуках правди. Ця правда іноді отримується через великі скорботи та труднощі. Для того, щоб ця правда не залишила тебе, необхідно багато чого зробити, іноді навіть постраждати. Прикладом цього є сповідники, мученики. Для того, щоб не  втратити правду Божу, вони не йшли ні на які злочинні компроміси; адже, коли ми втрачаємо правду Божу, втрачаємо істину,  втрачаємо благодать – втрачаємо Христа. Тому дай, Боже, засвоївши чисте, неушкоджене вчення нашої Церкви Православної, яке прошло через віки випробувань, жерло усяких гонінь і переслідувань, ми змогли зберегти цей Божественний дар і через нього звершити діло нашого спасіння”,  – побажав наостанок Архієрей.

За Літургією вся спільнота молилася за мир на українській землі; за позбавлення від ворога; за те, щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї та втратив домівки; про благословення Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. Архіпастир просив у Бога милості українському народу, щоб Господь напоумив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.

Після відпусту митрополит Феодор привітав причасників, а також усіх вірян.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *