Неділя 5-та після П`ятидесятниці

4/17 липня, в Неділю 5-ту після П`ятидесятниці, Православна Церква вшановує пам`ять свт. Андрія, архієп. Критського (740), прп. Марфи, матері Симеона Дивногорця (551), мчч. Феодота і Феодотії (108),

сщмч. Феодора, єп. Кіринейського (310), блгв. вел. кн. Андрія Боголюбського (1174), прп. Андрія Рубльова, іконописця (ХV), прмчч. Неофіта (1558), Іони (1561), Неофіта (1609), Іони (1635) і Парфенія (1696) Ліпсійських, прпп. Тихона, Василія й Никона Соколовських (XVI); свт. Арсенія, єп. Тверського, Царственних страстотерпців: царя Миколая, цариці Олександри, царевича Олексія, велл. кнн. Ольги, Татіани, Марії та Анастасії (1918), страстотерпця прав. Євгенія лікаря (1918), прмч. Нила Полтавського (1918), сщмчч. Савви, єп. Горнокарловацького, і Георгія пресвітера (1941) (Серб.), сщмч. Димитрія пресвітера (1942), Собор Тверських святих, Галатської ікони Божої Матері.

Митрополит Кам`янець-Подільський і Городоцький Феодор разом із кліриками кафедрального собору на честь святого благовірного князя Олександра Невського звершив цього дня Божественну літургію.
Після святкового Євангельського читання (Рим., 103 зач., Х, 1-10. Мф., 28 зач., VIII, 28 – IX, 1 (про зцілення гадаринських біснуватих). Свт. (під зачало): Євр., 318 зач. (від полу), VIII, 3-6. Мф., 21 зач., VII, 12-21. Страстотерпцям: Рим., 99 зач., VIII, 28-39. Ін., 52 зач., XV, 17 – XVI, 2) Архіпастир звернувся зі словом проповіді до присутніх.
Розповівши про зцілення Господом гадаринських біснуватих, митрополит Феодор зауважив, що цей уривок у році читається двічі для того, щоб нагадати людям, якою силою володіють біси, як вони можуть підкорити собі розум, тіло й волю людини.
“Ця Євангельська історія розповідає нам про те, – зосередив увагу присутніх Архієрей, – що зло, якому підпадає людина й приймає у своє серце, притягує нечисту силу, яка в різній мірі  підкоряє людину. Людина навіть може не знати, що знаходиться під безпосерднім керівництвом бісівської сили. Всі навіювання, думки, ідеї, які можуть йти від бісів, людина приписує своїм мистецьким здібностям, розуму, фантазії. Часто людина знаходиться під неприборканим впливом якихось навіювань, думок, яких навіть сама боїться, жахається. Через це багато з людей впадають у відчай, не розуміють, що з ними працюють певні “духовні куратори”, які намагаються згубити людські душі. Звичайно, людині потрібно бути духовно просвітленою, щоб зрозуміти, що належить їй, а що – демонам.
Невипадково диявол зацікавлений у тому, щоб була знищена віра в Бога, адже коли віра знищена, тоді людина повністю втрачає здатність розуміти те, що відбувається. Думки людини не будуть об`єктивно вірними.
Людина повинна знати, що тут на землі, вона наражається на небезпеку підпасти під вплив демонічних сил. Біси – реальні істоти, в минулому – добрі ангели, які потім відпали від Бога й перетворилися на злих. Метою їхнього життя є знищення людських душ.
Біси знають, що їхня доля наперед вирішена, на них чекає пекло, тому що вони не здатні до покаяння. А людина, не дивлячись на те, що грішить тут на землі, перебуває  у такому духовному стані, що ще може покаятися. Її духовний стан може змінюватися як в бік зла, так і в бік добра. Якщо людина знає про це, якщо вірить у милість Божу, у всепрощення, яке дарує Господь грішнику, що кається, то як би не “працювали” з людиною біси, в неї є завжди надія, тверда опора, вона розуміє, що ще не все втрачене, навіть, якщо дуже далеко зайшла на шляхах гріха й зла.
Для того, щоб у людини не було такої опори, духовних орієнтирів, біс намагається знищити віру, тоді бісам легше обманювати людину, легше з нею боротися, підкорити своєму впливу.
Зараз дуже багато злоби у світі. Зло – це відсутність добра, воно не має сутності. Отож, всі сили бісів спрямовані на те, щоб, відірвавши людину від Бога, заставити її творити злі вчинки. Відірвавши від добра, диявол притягує людину до себе. Тому чим далі людина від добра, від Бога, тим ближче вона стає до диявола, й тим більший вплив має диявол на неї.
Іноді людство настільки серйозно починає хворіти на зло, відійшовши від добра, що постає перед катастрофою знищення. Коли люди ще спроможні до каяття, багато скорботних обставин людського життя можуть змінитися. Але якщо суспільство вкорінюється у злі, відходить від добра, нехтує Богом, тоді на людину чекають великі випробування.
Те, що зараз ми переживаємо, є також викоріненням зла в людських душах. Бог попускає скорботи для того, щоб люди не залежно від їхньої національності й інших особливостей,  усвідомили, в яких стосунках вони з Богом, де вони знаходяться, якими орієнтирами вони послуговуються для того, щоб прожити людське життя.
 Не просто складається зараз наше життя, але змінити його на краще ми зможемо лише тоді, коли будемо слідувати за Богом, усвідомлювати особистий гріх, не засуджувати гріхи ближніх. Кожна людина дасть відповідь за себе перед Богом. Нам потрібно покаятися, усвідомити те, що руйнує наше духовне життя, віддаляє нас від Бога, заважає нам творити добро.
На жаль, для багатьох поняття “добро” і “зло” – відносні. Багато злих вчинків наше сучасне суспільство виправдовує: аборти, одностатеві шлюби, блуд, перелюб, крадіжки, брехню… Це притаманне не тільки нашому життю, зло сягає міжнародних масштабів: одні народи намагаються вижити за рахунок інших, спасають свою валюту через знищення її в інших країнах. Тому мало в нас радості, втіхи. Люди мало радіють спілкуванню один із одним, ми втратили здатність отримувати радість від спілкування один із одним. А чому? Тому що ми закрилися, розтратили добро, не прагнемо його, не намагаємося культивувати у своєму житті високі поняття про людину, її гідність. Гріх роз`їдає сутність наших душ. У нас щось є і, ніби-то, достатньо, але ми все одно не задоволені – радості немає. А це все через те, що ми не живемо з Богом, у нас немає добра, немає прагнення до нього.
Ми не тільки повинні звершувати добрі вчинки, але й любити добро. Тільки у цьому випадку з`явиться духовне зростання, рух уперед. Тоді в нас з`явиться любов до людини, вміння рахуватися з її інтересами, а звідси – інші моральні поняття й правила, що регулюють взаємини один із одним. Проте Бог є джерелом цього, тієї сили, яка надає людині можливості нормально, повноцінно жити. Отже, якщо в нас немає віри, ми відрізані від цього джерела духовного живлення й вдохновіння, тоді нами поступово опановує зло, яке ми навіть не помічаємо. Зло починає володарювати над нами так, що нам нічого не залишається як виправдати його, тому що на інше ми вже не здатні. Якщо я так роблю, інший, більшість, то напевне, так і треба. Людське суспільство починає настільки сильно духовно хворіти, що виправдовує зло, велику кількість своїх злочинів. І от, коли це трапляється, а ми вже увійшли у таку фазу нашого “духовного розвитку”, тому й переживаємо те, що переживаємо – Бог воліє зцілити нас, щоб кожен перейнявся відповідальністю за те, що зараз відбувається.
Дай, Боже, нам скористатися тими можливостями зцілення, які дарує нам Господь. Він зцілює будь-яку грішну душу, будь-яку людину, тільки, якщо вона забажає, якщо буде прагнути до Господа.
Дай, Боже, нам пам`ятати, що ми всі  – чада Божі, часто невдячні, безпутні, безтолкові, і Господь чекає нашого навернення до Нього.
Сьогоднішнє Євангельське читання відкриває нам знання про злу силу, яку Господь обмежує в її дії. Владу цій силі ми даємо в тій мірі, наскільки самі бажаємо, своїми вчинками, думками, бажаннями.
Отже, якщо ми будемо наповнюватися добрими думками, почуттями, налаштуваннями, які також від Бога, диявол не буде мати над нами влади. Ми будемо з Богом, і Господь збереже нас від усякого зла.
Хоча шлях духовного розвитку і  поєднаний зі скорботами, а Бог не скасовує для нас ті випробування, які притаманні всім людям, проте, Він захищає нас від впливу демонічних сил. Якщо для нас корисно, Господь захистить нас і в життєвих негараздах. Він попускає нам скорботи, труднощі для того, щоб ми духовно зростали”.
“Мене гнали і вас будуть гнати… Ви не від цього світу”, – процитував митрополит Феодор ще один святковий Євангельський уривок. Господь попередив, що апостолів і послідовників будуть гнати. Але Він вказує, що це – особливий шлях і вони не будуть позбавлені радості й втіхи. Бог вибере те мале стадо, яке послідує за ними, буде вірне їм. Наша головна задача – бути вірними Богу, не дивлячись ні на що:  на те як живе цей світ, завжди жити в присутності Бога, залишатися йому вірними за будь-яких обставин, Це Божественний закон, головна задача нашого життя.
Тому, дай, Боже, щоб розуміючи, в яких непростих обставинах живемо, ми звершували справу Божу, для того, щоб досягнути вічного спасіння”, – завершив недільну проповідь Архіпастир.
За Богослужінням всі молилися за мир на українській землі; за позбавлення від ворога; щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї та втратив домівки; про благословіння Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним. Архієрей молитовно просив у Бога милості українському народу, щоб Господь напоумив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих та дав прихисток тим, хто позбавлений дому.
Після Богослужіння відбулося урочисте вручення дипломів іконописцям Кам`янець-Подільського іконописного духовного училища. Митрополит Феодор та ректор училища ієрей Вадим Гаджаман сказали вітальні, настановчі слова; студенти у відповідь подякували архієреєві, всьому педагогічному колективу училища за отримані знання й турботу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *