Неділя 4-та після Пасхи, Про розслабленого

10/23 травня – Неділя 4-та після Пасхи, Про розслабленого.

Цієї неділі прославляється чудесне зцілення біля овечої купелі розслабленого, який 38 років перебував у тяжкій хворобі. Як розповідає Синаксар, це чудо Христос здійснив під час єврейської П’ятдесятниці. У зціленні розслабленого Свята Церква бачить зображення оновлення життя всього людства через воскресіння Христове.

23.05.2021 р. у кафедральному соборі на честь святого Олександра Невського відбулася Божественна літургія, яку очолив митрополит Феодор, йому співслужили клірики собору.

Під час богослужіння архієреєм була піднесена сугуба молитва про припинення згубної хвороби.

Після Євангельського читання (Діян., 23 зач., IX, 32-42. Ін., 14 зач., V, 1-15. Ап.: 1 Кор., 131 зач., IV, 9-16. Мф., 56 зач., XIII, 54-58 ) митрополит Феодор звернувся зі словом проповіді до пастви. Він розповів про Божественну силу, яка проявилася в зціленні розслабленого та кульгавого.

Архіпастир розповів про чудо зцілення розслабленого і пояснив, що Господь багатьма старозавітними подіями готував іудеїв до пізнання таїнств, які відкриються вже після пришестя Господа Іісуса Христа.

– Велику роль тут відіграє вода. Вода постійно є якимось таємничим символом, який вказує на щось важливе, що має відбутися в майбутньому.

І переходження іудеїв через Червоне море, і висічення води з мертвої скелі, яка напоїла безліч народу, і Овеча купель були прообразами таїнства хрещення, яке повинно було з’явитися. Тому Господь посилав до купелі Ангела, який збурював воду і давав зцілення першому, хто зануриться в неї.
Господь зцілив хворого, який 38 років перебував у недузі. Він звелів йому взяти ліжко та йти додому, щоб всім було зрозуміло, що мова йде про реальну чудесну подію, яка сталася на очах у багатьох.

Але знайшлися такі, що завжди чимось незадоволені за будь-яких обставин. Ці люди засудили зціленого, який знехтував суботою і поніс ліжко всупереч закону й порушив спокій.

Незадоволені засудили навіть Благодійника, Який зцілив хворого в суботу.

У всі часи існували і будуть існувати ті, хто хибно тлумачать найблагородніші й найпрекрасніші вчинки інших людей. Завжди будуть ті, хто через призму своєї зіпсованості бачитимуть погане в добрих справах інших.

Так буде завжди, тому що людина зіпсована гріхом. Недаремно ж кажуть, що людина судить про все в міру своєї зіпсованості. Тому, щоб людині навчитися тверезо мислити, тверезо судити, тверезо оцінювати якісь події, потрібно перш за все очиститися внутрішньо.

До тих пір, поки вона не очиститься внутрішньо, поки не стане чистим її серце, її розум вона про все буде судити упереджено, через призму свого самолюбства, егоїзму. Треба зрозуміти, що існує загальна хвороба – гріх, і він вражає людей; він вражає неуважних, тих, хто не спостерігає за станом своєї душі, не дослухається до себе. Тому засудили й звинуватили Господа. І, як каже святий Іоанн Богослов, Його навіть намагалися вбити за те, що Він порушує суботу.

Тобто люди бачили тільки мертву букву закону, обряд, не розуміючи духу старозавітного вчення. Тому сталося осудження й подальше розіп’яття Христа. І це сталося в ім’я Бога, в ім’я підтримки закону.
Господь побачив у храмі зціленого і попередив його, щоб він більше не грішив, “щоб не сталося з ним чого гіршого”. Господь нагадує, що благодіяння Божі як даються, так і віднімаються.

Найбільше проблем у людини виникає через те, що вона порушує Божественні заповіді. Часто, прикриваючись буквою, вона порушує його суть.

Ми не знаємо життя розслабленого. Але слова Господа, Який сказав розслабленому, щоб той “не грішив, нехай не буде йому гірше”, вказують на те, що причиною наших недугів, хвороб, страждань є наші гріхи. Отже, щоб позбутися спокус і випробувань, людина повинна стежити за собою.
Господь Іісус Христос сказав: “Батько мій робить, і Я роблю”. Господь турбується про нас в усі дні, у суботу і у неділю, і ця праця не порушує святості того спокою, який Він установив, тих свят, які були Ним засновані.

І для людини свята – це час не бездіяльності та неробства, а добрих справ і молитви, і всього, що служить на користь душі. Саме цю думку Господь висловив, щоб осоромити поверхове розуміння закону Божого.

Ми сьогодні покликані до розуміння премудрості, яка відкривається простим і чистим серцем людям, що закрита для зарозумілих.

Другий Євангельський уривок розповідає про те, що Господь через невір’я своїх співвітчизників із Назарету не сотворив там чудес. Він настільки зміг скрити Свої чесноти Бога, що всі вбачали у Ньому просту людину. Тільки глибина Його думок та велика розсудливість здавалися незвичайними для тих людей. Не маючи довір’я до Господа, а бачачи перед собою просту людину, вони не отримали від Нього чудес.

Архіпастир запропонував замислитися й порівняти: у розслабленого Він запитував тільки про бажання бути зціленим, а від співвітчизників вимагав віри.

– Господь творить чудеса і коли є віра в людини, і коли її немає, адже Він керує світом незбагненним чином і нікого про це не питає, і все Боже Провидіння є чудом.

Але, коли мова йде про людей, то вони повинні мати віру.

Розслаблений мав віру, бо він приходив 38 років поспіль до купелі з надією про зцілення від Бога. Тому Господь і зцілив його.

Дай, Боже, щоб кожен із нас виховував у собі віру, віру в  Провидіння, віру в піклування Бога про людину. Адже навіть там, де Господь не творить чудес, Він зважає на доцільність користі, яку людина може отримати чи не отримати.

Деякі бачили Господні чудеса і казали, що Він творить їх силою бісівською, що Він має у Собі духа веліара і ним виганяє бісів.

Іноді людина може бути настільки закам’янілою, мати такий нечистий розум і серце, що не визнає явних справ Божих – це і є хулою на Духа Святого, протидією Божественній Істині. Не дай, Боже, нам такого!

Дуже важливо нам давати правильну оцінку того, що ми бачимо, що переживаємо, бо від цього залежить наш духовний стан.

Якщо людина сприймає неправду за істину, то вона буде жити у цій неправді, і ця неправда буде формувати її невірно – в недобру людину. А якщо людина буде сприймати істину адекватно, правильно, то відповідно істина буде формувати нормальну, правильну людину.

Ось чому не вірно, коли люди кажуть, що не важливо, як міркувати, як вірувати і в яку церкву ходити.

Так, Бог один. Але й віра одна, і істина одна, і закон один. Саме різне ставлення до закону й до Христа розділило людей на тих, хто став ворогом Богу, й на тих, хто став Йому рідним.

Поможи, Боже, бути нам здоровими розумом і серцем. А таке здоров’я може нам допомогти отримати Церква своєю Божественною благодаттю, яку Вона має, але беззаперечно тільки за відповідної поведінки та ставлення до Бога, Його законів, наших християнських обов’язків. А наші християнські обов’язки спрямовують нас до того, щоб ми піклувалися про чистоту нашого серця, нашої віри, про ревне виконання Божественних заповідей для того, щоб отримати здоров’я душі й тіла і Царство Небесне.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *