Неділя 3-тя після П’ятидесятниці

28/11 липня, у Неділю 3-тю після П’ятидесятниці, Православна Церква вшановує пам’ять святих безсрібників і чудотворців Кіра та Іоанна, прпп. Сергія та Германа Валаамських, собори Одеських і Галицьких святих; ікони Троєручиця.

У кафедральному соборі на честь святого благовірного князя Олександра Невського відбулося святкове Богослужіння Архієрейським чином. Митрополиту Кам’янець-Подільському і Городоцькому Феодору співслужили клірики собору.

Після того, як віряни прослухали Євангельське читання цієї Неділі (Рим., 88 зач., V, 1-10. Мф., 18 зач., VI, 22-33. Богородиці: Флп., 240 зач., II, 5-11. Лк., 54 зач., X, 38-42; XI, 27-28 ), митрополит Феодор звернув увагу присутніх на тлумачення слів Господа про залежність наявності світла в душі від наявності світла в очах людини.

– Звичайно, Господь говорить про око розуму. Оком душі є розум людський, благодатний, просвітлений Божественною силою.

Дійсно, очі наші є джерелом світла для тіла. І якщо вони здорові, то весь навколишній світ ми бачимо чітко і ясно. Завдяки своєму зору ми можемо споглядати цей зовнішній світ, але, коли настає темрява, світ занурюється у морок: дещо роздивитися ми ще можемо, однак ми вже бачимо зовсім іншу картину, зовсім інший світ. Часто навіть, їдучи однією дорогою і повертаючись уночі, вона здається невідомою, хоча проїжджаємо одними й тими самими місцями.

Для людської душі Господь дав око – розум, що може бачити й осягати те, що звершується у духовному світі, оцінювати якісь моменти істини. Цей розум є дороговказом людини, його розумової діяльності.

Коли розум хворий, всі вчинки людини позбавлені сенсу. Людина не розуміє, що відбувається, а якщо і розуміє, то невірно, так би мовити, неадекватно сприймає реальність, в якій вона живе. Для інших людей – це очевидно, а для людини, яка має пошкоджений розум, це не зовсім зрозуміло. Вона навіть може дивуватися, чому її не розуміють і не схвалюють. Таким є життя. 

Пошкоджений розум позбавляє людину нормального сприйняття життя. Розум повинен не тільки усвідомлювати земні реалії, з ким ми спілкуємося, контактуємо, але повинен усвідомлювати  й ті внутрішні процеси, що відбуваються у нашій душі. Ця робота, поза сумнівом, є найважчою.

І зрозуміти стан своєї душі може людина тільки завдяки дії благодаті Божої.

Як вище зазначалося, що оком для душі є розум, але розум просвітлений благодаттю. Людина, позбавлена благодаті, не зможе зрозуміти, що відбувається в її душі. Вона буде перебувати у пітьмі, хоча їй буде здаватися, що вона нормальна, можливо, навіть розумніша за інших. Така людина перебуває у заблудженні – “прєлєсті”.

Людина повинна мати благодатний розум для того, щоб правильно сприймати наше людське життя. І це є головним, що прагнув донести Господь Своїм сучасникам: око є для тіла тим, чим є розум для душі.

Далі Господь говорить, здавалося б, про зовсім не пов’язані між собою речі:  не можна слугувати Богу і мамоні, не можна надто піклуватися про одяг, їжу та інші наші людські потреби; і завершує словами: “Шукайте насамперед Царства Божого і правди його, а все інше вам додасться”.

Це все свідчить про те, якщо людина не матиме здорового глузду, якщо її розум не буде просвітлений Божественною благодаттю, вона не зможе повноцінно розуміти все, що відбувається в житті.  Її діяльність обов’язково буде мати якесь збочення.

Вона може бути трудоголіком: буде накопичувати кошти, працювати заради самої праці. Така людина захоплюється чимось, втративши сенс життя, і це через те, що немає керівної функції благодатного розуму, немає Божественної сили, що просвітлює розум людський.

Людина повинна знаходити у своїй діяльності, бажаннях, прагненнях баланс між потрбою та надмірністю, між розумним і безглуздим. І якщо людина знайде цей баланс, а допомогти їй може тільки один Господь, тоді вона зможе правильно прожити своє життя. Вона бути працювати, але й і відпочивати, буде мати високі цілі й практичну діяльність, що буде спрямована на забезпечення себе та одухотворення життя.

Тому Господь говорить людям, що не можна надмірно клопотати й переживати про наші повсякденні потреби. “Шукайте насамперед Церства Небесного і правди його,” – людина повинна бути насамперед зосереджена на Богові, насамперед вона повинна шукати користі для душі, щоб не втратити зв’язку з Богом, і тоді все вибудується правильно, стане на свої місця, і людина знайде баланс між матеріальним і духовним та підготується до вічності, що є найголовнішою задачею людини.

Через те, що ми вважаємо, що тільки ми можемо вирішити свої проблеми, їх у нас так багато, і вони такі складні та невирішувані. Вони приносять людині багато скорбот і постійно гризуть її.

Якби людина більше зверталася до Бога, міркувала, що їй потрібно, а що – ні, що є першорядним, а що – другорядним, що є необхідним, а без чого можна обійтися, то її життя було б спокійнішим.

Наше життя неспокійне через те, що ми забуваємо про Бога, втрачаємо з поля зору вирішення самого головного завдання – пошуку Царства Божого. А це все отримується чрез стяжання благодаті Божої, через мир у душі.

Нам у нашій діяльності потрібно завжди відчувати присутність Бога. І якщо ми будемо з Богом, то Бог навчить нас, як вірно побудувати наше життя, як вирішувати свої проблеми.

Однак, не маючи благодатного розуму, не маючи, іншими словами, розсудливості, люди захоплюються і окрім проблем нічого не отримують. Не отримують духовної радості, яка робить людину щасливою і по-справжньому радісною.

Підсумовуючи вище сказане, митрополит Феодор зазначив, що сьогоднішні Євангельські слова зосереджують нашу увагу на отриманні духовного розуму, який виведе нас із темряви життя, буде нашим керівником у всіх незрозумілих випадках і обставинах, у які ми потрапляємо.

“Тільки Господь допоможе нам одержати мир і спокій, правильно визначитися у цьому житті у пошуку Царства Небесного, прикладом чого для нас є сонм угодників Божих – людей, які довіряючи Богу, отримували і все на землі,”– завершив проповідь Архіпастир.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *