Неділя 3-тя після П’ятидесятниці

3/20 липня, у Неділю 3-тю після П’ятидесятниці,  Православна Церква вшановує пам’ять сщмч. Мефодія, єп. Патарського (312), мчч. Інни, Пінни та Римми (I–II), мчч. Аристоклія пресвітера, Димитріана диякона та Афанасія чтеця (близько 306), свт. Левкія спов., єп. Врунтисіопольського (V), свт. Мини, єп. Полоцького (1116), блгв. кн. Гліба Володимирського (сина св. Андрія Боголюбського) (1175), прав. Миколая Кавасили (близько 1397), перенесення мощей свт. Гурія, архієп. Казанського (1630), Моденської (Косинської) ікони Божої Матері, Собор Галицьких святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці), Собор Одеських святих (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці), Собор святих, що в землі Британській та Ірландській просяяли (перехідне святкування в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці).

Митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор у співслужінні кліриків кафедрального собору  в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці звершив святкове Богослужіння.

Після Євангельського читання (Рим., 88 зач., V, 1-10. Мф., 18 зач., VI, 22-33) митрополит Феодор запропонував присутнім поміркувати над змістом нашого життя, над тим головним сенсом, яким ми його наповнюємо. “Шукайте, насамперед Царства Божого і правди його, решта вам додасться “, – процитував Євангельські слова Архієрей. Він розповів про Євангельські образи, які вводить Господь для того, щоб розкрити для людини всю метушливість людського життя, якщо око її душі буде забрудненим і не буде чистим.

“Святі отці під оком душі розуміють людський розум, – пояснив митрополит Феодор. –  Людський розум є головною силою душі. Якщо розум людини здоровий, тоді й уся її душевна діяльність буде проявляти себе розумно. Впорядкованість душі буде впливати  на всю поведінку людини. Проте, якщо людський розум пошкоджений, тоді це буде проявлятися у всьому, буде відчуватися в душі людини хвороба. Тому важливо, щоб людський розум був тверезим, здоровим, щоб він адекватно сприймав себе, світ, а найголовніше – людина повинна сприймати Бога, Який створив її.

Якщо людська душа живе без Бога, вона не може повноцінно проявляти себе. Людина може бути душевно здоровою  тільки тоді, коли сприймає Бога як свого Творця. Бог створив людину саме такою.

Недарма, коли виховують людину, борються за її розум. Адже, як буде вихований розум, так буде поводитися й людина. Отже, для розуму є дуже важливим богопізнання для підтримання його в чистоті, без бруду, для збереження його природної неушкодженості. В цьому стані людина може розмірковувати над різними життєвими проблемами, явищами, правильно та логічно мислити, все правильно сприймати, а її душевна діяльність буде змістовною й спрямованою до правильної мети життя.

Якщо людський розум пошкоджений, тоді у людини все не так: на перше місце вона ставить другорядне, а на друге – головне.

В цьому Євангельському уривку Господь попереджає, щоб людина не захоплювалася життєвими проблемами на збиток головному.  А головним є пошук Царства Небесного, постійне спілкування з Богом, адже людина в такому непідготовленому стані може піти у вічність.

Господь не казав зовсім не піклуватися  життєвими проблемами, а попередив, щоб люди не мучили себе життєвим, не намагалися в один день вирішити ще й проблеми завтрашнього дня, майбутнього, а сподівалися на Бога.

Вирішуйте проблеми сьогоднішнього дня, для їх  вирішення  Господь дає нам сили. Намагаючись вирішити проблеми майбутнього, ми себе виснажуємо, спалюємо життєву енергію, що дається нам для вирішення сьогоднішніх проблем.

Покластися на Бога, довіритися Йому, що все у нас вирішиться в майбутньому, можна тільки тоді, коли в нас є віра. А коли віри немає, ми всю відповідальність за те, що відбувається в житті, покладаємо на себе.

У вирішенні життєвих питань ми повинні обмежувати себе:  у своїй діяльності, не будемо брати на себе більше того, що ми можемо понести. Це потрібно відчувати, а для цього потрібен здоровий розум, щоб він спілкувався з Богом, для цього потрібна віра, потрібен постійний зв’язок із Богом, потрібно, щоб головним у житті був пошук Царства Небесного.  Адже людське життя, як трава польова: сьогодні цвіте, а завтра засохне й щезне.

Людина – істота безсмертна: її душа та розум безсмертні. Важливим є те, яким цей розум буде після смерті, якою буде людська душа, чим вона буде наповнена за період земного життя. Тому Господь нам каже, що  всі наші людські піклування, заняття, інтереси, часто поглинають нас, їм ми служимо все наше життя, забувши Бога. Вони будуть для нас марними в іншому житті,  де вже  не буде земної людської праці, інтересів.

Людина в майбутньому житті буде прославляти Бога, збагачуватися при цьому духовно. Нам це важко уявити. Це життя не буде одноманітним і нудним. Людина максимально ввійде в життя Бога. Бог максимально наблизить до себе людину. Відкриється інший світ, інша краса. Серце людини відчує те, що їй  зараз недоступне. Тільки духовним людям Господь відкриває насолоду та красу духовного світу, його багатство. Проте для цього потрібно мати чистий розум, душевну чистоту, прагнення бути з Богом. Це ж відбудеться тоді, коли головною метою нашого життя буде пошук Царства Небесного. Нам щодня потрібно хоча б не забувати, що Царство Небесне є, пам’ятати, що є інше життя, інше буття.

А Господь чекає кожного. Він заради цього прийшов на землю, щоб покликати людей до Себе. Він постраждав заради того, щоб відкрити для нас цю можливість. Він прощає нас, приймає наше покаяння, обіцяє нам Свою милість, якщо ми захочемо жити з Господом, наслідувати  Царство Небесне.

Отже, в цій життєвій суєті, в усіх складнощах цього життя ми повинні мати головну мету – спасіння душі для вічності, тобто пошук Царства Небесного, в яке нам належить увійти. Потрібно вміти в життєвій метушні пам’ятати про Бога. Святитель Феофан каже, що суєта в нас не від безлічі справ, а від неправильного образу звершення цих справ. Це відбувається тоді, коли людина робить одну справу, а в голові в неї їх безліч. У людини повинна бути послідовність їх звершення й, зрозуміло, – з молитвою.  Тоді Господь буде просвітлювати й освячувати сили нашої душі й тіла, нам тоді буде легше відокремити головне від другорядного.

Нам не вистачає пам’яті про Бога, в нас відсутня молитва, а значить відсутня й благодать. Ми стаємо жертвами переслідування життєвими справами та необхідностями. У нас є багато обов’язків, але їх потрібно виконувати правильно  й просити у Бога напоумлення, щоб Господь дав нам розуміння, яким чином ми повинні влаштовувати наші справи.  Але, перед усім, ми повинні бути у богоспілкуванні, звертатися до Бога, особливо у важких обставинах, не покладатися повністю на себе.

Отож, будемо  навчатися правильно жити, правильно займатися своїми життєвими справами, а для цього будемо просити в Бога напоумлення, будемо піклуватися про чистоту нашого розуму, освячувати його добрими враженнями, думками, образами, всім тим, що звеличує людський дух, возносить його до Бога і відкриває шлях у вічність”.

Під час  Літургії на єктенії вся спільнота молилася за збереження церковної єдності, за мир на українській землі; за позбавлення від ворога; за те, щоб Господь зглянувся над нашим народом і зберіг тих, хто у відчаї, та втратив домівки, а також, щоб дарував благословення Боже людям доброї волі, які допомагають нужденним.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *