Неділя 2-га після П’ятидесятниці

13/26 червня, у Неділю 2-гу після П’ятидесятниці,  Православна Церква вшановує пам’ять Всіх святих, що на землі Руській та на Горі Афонській просяяли, а також мц. Акилини (293), свт. Трифілія, єп. Левкусії Кіпрської (близько 370), мц. Антоніни (284–305), прпп. Анни (826) та сина її Іоанна (IХ),  прпп. Андроника (1395) та Савви (ХV) , прп. Олександри Дивеєвської (1789), перенесення чесної глави прмц. Анастасії Римлянині з Волині до Житомира (1903), сщмч. Олексія пресвітера (1918); мц. Пелагії (1944), Собор новомучеників і сповідників Запорізького краю, Мохнатинської ікони Божої Матері (XVII).

Митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор у співслужінні кліриків кафедрального собору на честь святого благовірного князя Олександра Невського звершив святкове Богослужіння.

Після Євангельського читання  (Рим., 81 зач. (від полу), II, 10-16. Мф., 9 зач., IV, 18-23 (про покликання рибарів). Свв.: Євр., 330 зач., XI, 33 – XII, 2. Мф., 10 зач., IV, 25 – V, 12) митрополит Феодор розповів про покликання Господом найближчих учнів-апостолів, про яке розповідається у Євангельському уривку цього дня.
З нагоди дня пам’яті Всіх святих, що на землі Руській та на Горі Афонській просяяли, Архієрей зосередив увагу на понятті святості.
Процитувавши слова Апостольськіого читання цього дня, він зауважив, що святі були носіями Божественної благодаті. “Святі – це ті люди, які дуже полюбили Бога, відмовилися та побороли свої слабкості й боролися з невидимими бісівськими силами, що мають велику мудрість, досвід для творіння зла. Але святі при допомозі благодаті Божої змогли подолати їх і через це вони досягли моральної досконалості, чистоти й стали причасниками святості.
Святість – це освячення людини Божественною силою, благодаттю. Святою можна назвати людину, яка пройшла цей нелегкий шлях.
Кожна людина від народження має багато добрих задатків і, якщо вона живе за совістю, то перед іншими людьми вона постає праведною.
Проте святість – це доля праведників, які зробили щось велике. Вони не просто жили за законами совісті й намагалися бути хорошими людьми, а жили не тільки за законами золотого правила: “Не роби іншим те, чого не бажаєш собі й роби іншим те, що бажаєш собі”.
Святі – це люди, які здійснили такий подвиг, що потребував великої мужності, терпіння, який можна було здійснити тільки при Божій допомозі. Цей подвиг може бути здійснений тільки християнином, людиною, яка вірить в Господа нашого Іісуса Христа. 
Поза християнством поняття святості неможливе, тому що святість – це дія благодаті Святого Духа. А  благодать Святого Духа діє тільки в Церкві Христовій. Саме благодать Святого Духа подає людині такі грандіозні сили та можливості, за допомогою яких вона й звершує неймовірні подвиги.
Терпіти наклепи, любити ворогів, благословляти тих, хто проклинає тебе – це велика справа, але це все – заповіді Господні, тому без цього неможливо досягнути святості.
Християнська Церква знає багато хороших людей, праведників, але святих, порівняно з основною кількістю людей, не так і багато, тому що святість здобувається через великі скорботи. Це постійний подвиг самозречення, боротьби з собою, зі своєю гріховністю, демонічними силами, що діють через наші пристрасті та слабкості. Однак святі угодники Божі змогли через любов до Бога з Його допомогою звершити цей неймовірно важкий подвиг, який привів їх до особливого духовного стану, допоміг створити такий внутрішній устрій, що називається святістю, який допомагає людині сприймати реальність зовсім по-іншому.
Безумовно, угодники Божі не одразу здобули такий духовний стан. Для кожного виду мистецтва працює закон поступовості: від простого – до більш складного. Але в основі цього подвигу лежить віра, віра в Господа Іісуса Христа, Його Божественну всемогутність, Його допомогу. А ця допомога з’являється людині тільки тоді, коли вона визнає себе грішною й кається,
У наш час люди не задоволені життям: один одного критикують, засуджують, навіть незадоволені Богом і засуджують Його. Цей духовний стан, у якому опинилося сучасне людство, не з’явився зненацька. Його породила безбожність: коли ми забуваємо про Бога, коли нічого не бажаємо знати про Бога, коли стверджуємо тільки себе та свої інтереси.
І коли в суспільстві, цій великій сукупності людей, кожен заявляє про свої інтереси, то зрозуміло, що він починає зіштовхуватися з інтересами інших. Егоїст вимагає задоволення своїх інтересів, своїх бажань і планів. Тому, коли людина без Бога, вона керується самолюбством і неправдивим уявленням про життя, тоді злоба, ненависть охоплює всіх. Починаються війни, під загрозу ставиться життя всього світу. А причиною такого економічного, політичного, міжнародного стану є наш духовний стан.
У наші часи ніхто вже не говорить про святість. Говорять про багатство, успішність, про таку роботу, на якій не треба нічого робити, тільки гроші отримувати, про відпочинок, про насолоду, яку можна одержати, навіть через якісь протиприродні дії. Але про святість зараз розмовляти якось дико, а про Бога говорити – соромно, непристойно.
Відходячи від Бога, суспільство поступово вмирає, втрачає свою людську гідність, не говорячи вже про святість, світ втрачає людскість. А в чому проявляється людскість? У житті по совісті. Ми ж бачимо зворотнє: як би обманути, використати все у своїх інтересах. Тому те, що ми зараз маємо, що преживаємо – є результатом нашого життя. І так буде до того часу, поки ми не покаємося.
Люди породжують проблеми, але їх не вирішують. Вирішує їх Бог, але за допомогою людей. Завжди в основі всіх катаклізмів лежали духовні причини. Згадаємо потоп, Содом і Гомору, великі війни.
Читайте Білійну історію, яка дозволяє проводити паралелі з сучасністю та розуміти багато речей із нашого життя. Прикладом може бути юдейський народ Старого Заповіту. Господь показує правильний і неправильний шлях людства, який приводить або до страшних випробувань, скорбот, або  відкриває доступ до блаженного, радісного життя.
Тільки у богоспілкуванні ми можемо знайти правильне осмислення нашого життя, все, що нам необхідне, щоб бути людьми, та відкрити, хоч трішки, для себе таке поняття як святість.
Святість – це особливий стан розуму, серця, волі, почуття. Вона є дією Божественної благодаті. Цей стан досягається тільки завдяки Духу Святому. І якщо ми будемо у Церкві, будемо прагнути виконати Божественні заповіді, будемо боротися з нашими недоліками, то Господь, хоч інколи буде відкривати нам ці світлі незвичайні стани, які освячують людину, показують нам вічність, яка чекає праведників, тих, хто працював для Царства Небесного.
Молитвами святих, які жили на наших землях у різні часи, будемо сподвигатися на усвідомлено правильне життя, не дивлячись на те, що ми живемо у світському суспільстві, суспільстві, яке ненавидить Церкву, не любить Христа, відчувати себе тим світом, у якому  живе Бог, в якому діє Божественна благодать.
Господь бажає, щоб ми створили у своїй душі, житті місце Йому для того, щоб явити Свою милість, дари, незліченні можливості, що роблять людину багатою, змістовною та щасливою.
Будемо наслідувати святим угодникам Божим, які були різними, але всіх їх об’єднувала спрямованість до Бога, бажання об’єднати своє життя з життям Бога.
Святі моляться за нас, вони беруть участь у нашому духовному житті  та допомагають нам вирішувати й проблеми, що ми переживаємо. Будемо частіше знайомитися з їхнім життям, настановами, які допомагають благодаттю подолати нам будь-які труднощі.
Молитвами святих Землі нашої, Господи, помилуй нас! – Завершив недільну проповідь Архіпастир.
Після Божествнної Літургії відбувся чин славлення святих і молитовне звернення до них.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *