Неділя 12-та після П’ятидесятниці

22/4 серпня, у Неділю 12-ту після П’ятидесятниці, Православна Церква вшановує пам’ять мчч. Агафоніка, Зотика, Феопрепія (Боголєпа), Акиндина, Северіана та інших (305–311), сщмч. Афанасія єп. (270–275), прп. Анфуси (близько 298) і слуг її, мчч. Харисима та Неофіта (270–275), мц. Євлалії діви (близько 303), свт. Луки, єп. Білгородського (близько 1090), прп. Ісаакія Оптинського (1894), сщмчч. Макарія, єп. Орловського, Іоанна та Олексія пресвітерів (1918); сщмчч. Феодора, єп. Пензенського, і з ним Василія і Гавриїла пресвітерів (1937); сщмчч. Іоанна, єп. Великолукського, Олексія, архієп. Омського, Олександра, Михаїла і Феодора пресвітерів, прмчч. Іларіона, Іоанна та Ієрофея (1937). сщмчч. Адріана і Димитрія пресвітерів (1937), сщмч. Горазда, єп. Чеського і Мораво-Сілезького (1942) (Серб.); Грузинської ікони Божої Матері (1650) та йменованої «Прибавлення розуму» (XVI).

У кафедральному соборі на честь святого благовірного князя Олександра Невського митрополит Кам`янець-Подільський і Городоцький Феодор у співслужінні кліриків собору звершив святкову Божественну літургію.

Після Євангельського читання  (1 Кор., 158 зач., XV, 1-11. Мф., 79 зач., XIX, 16-26), переповівши Євангельську подію про зустріч багатого юнака та Христа, митрополит Феодор зауважив, що юнак, життя якого з дитинства хоча і було в рамках закону Мойсея, відчував неповноту духовної досконалості, спричиненою прив’язаністю до багатства.

“Ніщо не може втаїтися від Божого ока, – пояснював Архієрей. – Господь бачив сильну прихильність юнака до матеріальних благ. Саме по собі багатство не є перешкодою для духовного самовдосконалення, але разом із тим Господь зазначив, що “важко багатому ввійти в Царство Небесне”. Перешкоджає прихильність, пристрасність, захоплення матеріальним. Через це для людини з’являються додаткові перешкоди, що заважають їй повноцінно виконувати Божественні заповіді та духовно розвиватися. Тому юнак зупинився у своєму духовному розвитку.

Виконання Божественних заповідей є необхідною умовою для життя з Богом, для духовного розвитку”.

Митрополит Феодор розповів, що заповіді люди одержали ще за 2 тис. років до Різдва Господа нашого Іісуса Христа. Їх одержав юдейський народ, коли перебував у Синайській пустелі. Адам – перший із створених Богом людей мав тільки одну заповідь від Бога: не їсти плодів із дерева пізнання. Перші люди мали досить чутливу совість, вони не були ще настільки зіпсованими, щоб не могли розрізнити, що можна, а що – ні. Коли це стало для людей зовсім складним, тоді Господь дав їм заповіді, написані норми.

Якщо уявити, що народжена дитина немає ні релігійних, ні моральних, ні державних законів, то як вона буде рости морально й духовно? Адже цей ріст властивий людині. Вона буде дивитися на те, як поводяться її батьки, оточуючі, суспільство. І коли більшість буде наслідувати певний стиль життя, то дитина зробить висновок, що це так і потрібно.

Перші люди були довгожителями: вони жили 500, 900 років – це були у певному сенсі патріархи. Вони бачили шлях, яким йдуть їхні нащадки. Авторитет батьків був дуже високим.  Господь відкривався праведникам, вони доносили Божественну волю.  Проте з розповсюдженням люди ставали все менш підконтрольними головам родів, племен, які підтримували зв’язок із древніми праотцями. Почало втрачатися Передання, настанови, що передавалися із уст в уста. Люди почали більше грішити, гріх став більше проявлятися в їхніх душах, житті. Тому Господь тоді дав для людей писаний закон, який одне забороняв, а інше дозволяв. Цей закон допомагає людині розібратись у своєму житті, захищає людину від неправильних і шкідливих вчинків, які потім приносять складнощі, скорботи в її життя. Закон необхідний для нас, він регламентує наше життя, допомагає правильно розвиватися.

Священне Письмо стверджує, що для праведника закон не писаний. І це правильно. Така людина підтримує зв’язок із Богом, совість у неї чиста, вона, як компас, чітко орієнтується. Тобто, духовно досконалі люди можуть обходитися без закону, тому що у них чуйна совість і близьке відчуття Бога. А якщо це все втрачається, то для отримання чистої совісті потрібно попрацювати у подвизі покаяння. Якщо ж людина ще не наближалася до нього, то їй ще важче. Отже, Божественні заповіді даються людині, як певні віхи, дороговкази, які кажуть людині, куди їй йти для того, щоб вона знайшла себе, стала насамперед людиною, а потім стала Божою людиною і прийшла до тієї мети, яку їй призначив Господь. Наша мета – опинитись у вічності з Богом, у Царстві Небесному, перебуваючи у вічній радості, володіючи безсмертям, вічним життям. Це є призначення людини, призначення Божественних заповідей. Заповіді Богу не потрібні, вони потрібні нам, духовно байдужим, затьмареним гріхами та пристрастями, захопленим матеріальним.

Багатство може бути великою перешкодою, але не тільки воно, а й будь-яка пристрасть. Один християнський подвижник сказав, що багатим є той, хто любить Бога, хто живе Богом, довіряє Йому, а бідним є той, хто любить гроші, сподівається на них, покладає на них всю свою надію. Для такої людини гроші – це все. Навіть якщо така людина не мільйонер, а має якусь частку й сподівається, що саме через неї буде вирішувати всі свої проблеми: і з хворобами, роботою, прожиттям і т. д. – вона дуже помиляється. Бог бажає, щоб ми, звершуючи те, що звершуємо, виконуючи свої обов’язки, покладалися на Нього і весь успіх покладали в Бозі.

Бог є нашим найбільшим надбанням і цінністю. Проте під час виконання Божественних заповідей, як не дивно, можна про це забути. Можна забути про те, що ці заповіді ми виконуємо заради Бога. Все, що ми в житті робимо, ми повинні робити заради Бога, щоб не забути Його в різних обставинах свого життя. Бути з Богом – це найголовніше. Формально можна багато що робити та не мати при цьому живого відчуття Бога у своїй душі, у своєму житті. Адже ми виконуємо заповіді Божі для того, щоб зустріти Бога, відчути Його, жити з Ним, бути багатими Богом. Все наше релігійне життя має бути спрямоване до цієї мети – знайти Бога, бути завжди в Богоспілкуванні, тоді нам закон буде не потрібний.

Дай, Боже, нам всім, щоб наше життя було таким правильним, християнським, угодним Богу, щоб ми за допомогою Божественних заповідей набули того духовного досконалого стану, коли нашою душею, життям буде керувати Бог”, – завершив недільну проповідь Архіпастир.

Під час Богослужіння підносились особливі молитви за настання миру в Україні, єдність у Церкві Христовій, воїнів, владу, за тих, хто втратив домівки, та весь український народ.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *