Богослужіння Неділі 4-тої після Пасхи, про розслабленого

2/15 травня, у Неділю 4-ту після Пасхи, про розслабленого,

коли Православна Церква вшановує пам’ять свт. Афанасія Великого, архієп. Александрійського (373), прав. Тавіфи (І), мчч. Еспера та Зої, чад їхніх Киріака та Феодула (II), блгв. і рівноап. царя Бориса, у Святому Хрещенні Михаїла (907), який прийняв Хрещення зі своїм народом у IХ ст. (Болг.), перенесення мощей блгвв. кнн. страстотерпців Бориса і Гліба, у Святому Хрещенні Романа і Давида (1072 і 1115), перенесення мощей мч. Авраамія Болгарського (1230), свт. Афанасія, патр. Царгородського, Лубенського чудотворця (1654), Путивльської ікони Божої Матері (1635), жертв політичних репресій митроплит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор у співслужінні кліриків кафедрального собору на честь святого благовірного князя Олександра Невського звершив Божественну літургію.

Традиційно після Євангельського читання (Діян., 23 зач., IX, 32-42. Ін., 14 зач., V, 1-15. Страстотерпцям: Рим., 99 зач., VIII, 28-39. Ін., 52 зач., XV, 17 – XVI, 2) митрополит Феодор звернувся зі словом проповіді до вірян. Розповідаючи про Євангельське чудо зцілення Господом Іісусом Христом розслабленого, проповідник зокрема зауважив, що, коли іудеї докоряли Христу за те, що Він зцілив хворого в суботу, Господь сказав: “Отець мій працює, і я працюю”.  Насамперед Христос підтвердив цими словами свою рівність із Богом Отцем, Він показав, що є Творцем, Вседержителем, Промислителем цього світу”.

Роз’яснюючи біблійні слова про те, що Господь на сьомий день “почив” від Своїх справ, Архієрей зазначив:  “Це не означає, що Він, як людина, відпочивав і відсторонено спостерігав за тим, що відбувається у світі. Бог творчо піклується про стан світу, підтримує життя світу. Якби Він перестав підтримувати світ Своїми божественними енергіями, то той давно б уже зруйнувався, перетворився б на ніщо.

Бог підтримує цей світ, піклується про всяке створіння, забезпечує життєдіяльність цього світу, підтримує дію фізичних законів. Проте Господь заповідував людині, щоб сьомий день у неї був днем спокою, коли б вона більше розмірковувала про духовне, вічне, про Бога, про те, що дає користь душі й допомагає підтримувати зв’язок із своїм Богом і Творцем. Це необхідно для того, щоб людина підтримувала у здоровому стані свою душу. Але, на жаль, дехто цього не зрозумів, а через свій духовний стан вони засудили вчинок Господа нашого Іісуса Христа.

Господь мав право звершити цей вчинок. Він свідчив про силу Господа, Його всемогутність, любов і доброту. Але злі люди не хотіли цього бачити та розуміти.

У нашому житті постійно щось відбувається, й один і той самий вчинок по-різному оцінюється різними людьми в залежності від того, чим живе людина і чим вона наповнена. Бо людина – це не тільки розум. Людина може приймати як добро, так і зло. І що вирощує та приймає у своїй душі людина, залежатиме й те, як вона буде ставитися до того, що відбувається з іншими людьми.

Отже упродовж усієї історії людства одні й ті самі явища набувають різного оцінювання, яке розділяє людей, і все через те, що люди наповнені різним духовним змістом.

Дуже важливо нам збирати, виховувати та зрощувати у своїй душі справжнє добро, без якого не може бути правильного розуміння життя, об’єктивної оцінки того, що відбувається з нами та іншими. Від цього залежить наш зв’язок із Богом.

Фарисеї, книжники, садукеї залишилися ворогами Господа. А це означає бути відкинутими у вічному житті від Бога. Це означає бути на боці диявола.

Тому ми повинні завжди думати про те, що коли щось вибираємо, оцінюємо, визначаємо своє ставлення до чого-небудь, то повинні поміркувати: це рішення поставить нас ближче до Бога чи віддалить нас від Нього.

Дуже важливим є те, щоб ми у своїх проявах життя не забували про Бога. Проте й Богові ми надаємо нашу характеристику, властивості, почуття. Ми думаємо, що Бог має думати так само, як думаємо й ми, тому що нам це подобається. А це зовсім не так. Бог – істота безстрасна, справедлива. Він не пристосовується до людських думок, міркувань й ін. Бог – істота незалежна. Це Бог нас судить,  а не ми – Бога: чому в нашому житті відбувається те чи інше.

Деякі люди судять про Церкву не так, як про це говорить сама Церква, Церковні закони, канони, а так, як грішні люди: як про політику, як про інші людські речі, – так вони судять й про Церкву.

Господь є головою однієї Церкви і тому переходи з однієї церкви в іншу – це не перехід із одного храму в другий – це залишення Христа. “Вірую во єдину святу Соборну Апостольську Церкву…” Є один голова цієї Церкви. І якщо ми не знаходимося в цій Церкві й наш голова не Христос, а хтось інший, – це означає, що ми відпали від Христа.

Отже кожен повинен усвідомити відповідальність правильної розсудливості, оцінювання того, що відбувається у нашому житті. Адже це все вплине на стан нашої душі й те, з ким ми будемо: з Богом чи проти Бога. Не дай нам, Боже, через свої нерозсудливі та нерозумні вчинки відпасти від Церкви, а значить відпасти від Бога й Христа. Церква живе своїми законами, в Церкві діє своя Конституція, яку створив Господь Духом Святим через святих людей, і це є для нас авторитетом, не залежно від того, що про це казатимуть люди, які з цим не згодні. Такі люди були в часи Господа Іісуса Христа, які навіть Божественні дії сприймали хибно. А це все свідчить про глибоку хворобу, яка вразила людську душу.

Христос сказав зціленому: “Не гріши, щоб із тобою не сталося чогось гіршого”.  Тобто в основі всіх наших хвороб лежить гріх. А гріх, як казав апостол Павло – це беззаконня, це коли людина керується не Божественними законами, а своїми міркуваннями, пристрастями, іншими людськими думками, але не Божественними законами. Нам потрібно про це пам’ятати і піклуватися про здоров’я нашої душі, яке залежить від того, чи живемо ми з Богом, чи очищуємося від гріхів, тому що нас спасає не теоретична, а жива, дієва віра, що засвідчена добрими вчинками та життям. Ця віра має бути вибудованою на виконанні Божественних заповідей.

Здоров’я нашої душі – це запорука вічного життя, яке Господь обіцяє нам у Своєму Небесному царстві. Отже й фізичне здоров’я залежатиме від того, яким є наше внутрішнє життя, чим ми живемо, які у нас інтереси, чи ми є воргами Богу, чи ми живемо з Ним у мирі. І якщо відчуватимемо якусь прірву у спілкуванні з Богом, швидше навернемося до покаяння, навернемося до Бога, щоб Він помилував і простив нас. Бог милостивий до грішників.

Будемо піклуватися про здоров’я й чистоту душі, й це забезпечить нам правильний погляд на життя, правильні критерії  оцінювання того, що відбувається, й тверду основу для цього життя й одержання спасіння в житті вічному”, – завершив Ахіпастир.

Під час Літургії соборно підносилися молитовні прохання про мир на українській землі, про позбавлення від ворога, про те, щоб Господь зглянувся на наш народ і зберіг тих, хто у відчаї та втратив домівки, щоб Господь благословив людей доброї волі, які допомагають нужденним, щоб Господь напоумив владу, зміцнив мужністю воїнів, звільнив полонених, зцілив хворих і дав прихисток тим, хто позбавлений дому.

Після Богослужіння митрополит Феодор привітав усіх із Неділею 4-тою після Пасхи.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *