Вхід Господній у Єрусалим

Наставали останні дні земного життя Спасителя. Щоб підтримати віру Своїх учнів і щоб запевнити всіх у майбутньому загальному воскресінні, Господь створив в ці дні найбільше чудо, воскресив із мертвих померлого чотири дні тому Лазаря. Звістка про небачене чудо, що сталося у Віфанії, облетіла всю єрусалимську околицю. Всі жадали бачити великого Чудотворця та воскреслого Лазаря.

За шість днів до єврейської Пасхи Іісус Христос звершує торжественний вхід до Єрусалиму. Навіщо Спаситель йде у Єрусалим? Щоб постраждати за всіх, щоб показати, що Він є істинний Христос Цар і йде на смерть добровільно. Самий день, вибраний Христом для входу у Єрусалим, прообразно свідчить про жертву спасіння. “Потрібно зазначити день, – вказує святитель Амвросій Медіоланський, – у який увійшов Іісус Христос у Єрусалим. Це був дев’ятий день місяця, в який вибирався агнець пасхальний, якого ізраїльтяни заколювали у чотирнадцятий день місяця. Відповідно Христос, істинний Агнець, Який повинен був прийняти розп’яття у п’ятницю, ввійшов у Єрусалим у той день, коли вибирався прообразний агнець”.

Наблизившись до Єрусалиму, Іісус Христос прийшов до селища Вісфагії, до гори Єлеонської. Там Він послав двох Своїх учнів, промовивши: “Йдіть у селище, що прямо перед вами; там ви знайдете прив’язану ослицю і молодого осла з нею, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть їх і приведіть до Мене. І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господу”.

Учні зробили так, як звелів їм Христос, накинули на віслюка свій одяг, і Господь Іісус сів на нього, виконуючи пророцтво пророка Захарії: “Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі”. Він йде не тільки як Агнець, призначений у жертву, але і як Цар. Сумирний і смиренний Цар. Цар, Який спасає, Який сів не на бойового коня, що було символом царської влади та упокорення народу, а на осла, що було прообразом мирних намірів.

Він, безгріший, йде добровільно покласти за всіх Свою душу, постраждати від грішників за всіх грішників.

Між тим в Єрусалимі взнали, що Іісус, Який воскресив Лазаря, йде до міста. Велика кількість народу, яка зібралася звідусіль на свято Пасхи, вийшла до Нього назустріч. Вони знімали з себе верхній одяг і стелили Господу по дорозі; інші зрізали віття пальм, несли їх в руках і кидали перед Ним. І весь народ: і той, який супроводжував Господа, і той, який зустрічав, радісно вигукував: “Осанна (спасіння) Сину Давидову! Благословенний, Хто йде в ім’я Господнє (достойний хвали, той, хто йде від імені Господа, посланий від Бога), Цар Ізраїля!

Наблизившись до Єрусалиму, Спаситель зі смутком дивився на нього. Він знав, що скоро народ замість “осанна” буде вигукувати: “Розіпни Його!”, відкине Його, – свого Спасителя, – і Єрусалим буде зруйнований (за свідченням Іосифа Флавія загальна кількість померлих під час війни сягала 1 мільйона 100 тисяч чоловік, а місто було зруйноване вщент). Уболіваючи за народ, за те, що той не впізнав часу пришестя свого порятунку, Іісус Христос заплакав і сказав, звертаючись до міста: “Якби ти зрозумів хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру (спасіння)! Тепер же це сховано від очей твоїх (ти вперто заплющуєш очі на Боже благовоління, що посилається тобі). Бо прийдуть на тебе дні – і оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, поб’ють тебе і твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені у тобі, бо не зрозумів (не захотів зрозуміти) ти часу своїх відвідин (часу, коли Господь відвідає тебе)» (Лк. 19, 42-44).

Облога та взяття Ієрусалиму
Облога та взяття Ієрусалиму (70-й рік)
Руїни Ієрусалиму
Руїни Ієрусалиму

Урочистий шлях Господа завершився біля храму. Христос, як і у перший рік Своєї проповіді, як Владика неба і землі, вигнав з нього усіх торговців і суворо зауважив: “Написано: Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів, – а ви зробили його вертепом розбійників”.

Сліпі, кульгаві та недужі обступили Його у храмі, і Він їх всіх зцілив. Народ, побачивши ці чудеса Іісуса Христа, ще більше став прославляти Його. Навіть малі діти та немовлята, які були у храмі, вигукували: “Осанна сину Давидову!”

Первосвященники та книжники обурювалися на це і казали Йому: “Чуєш, що вони кажуть?”

Іісус Христос відповів їм на це: “Невже ви ніколи не читали [слова пророка Давида]: “Из устъ младенецъ и ссущихъ совершилъ еси хвалу” (Пс. 8,3).

Торжественний вхід Господа у Єрусалим Православною Церквою святкується як одне з дванадцяти великих християнських свят і називається ще Вербною неділею. Православні замість віття пальм, якими, як символом перемоги, зустрічав ізраїльський народ Спасителя, несуть до храму гілочки верби, (вайя – з грецької гілочка) що є для нас символом нового життя, майбутнього воскресіння.

Ця подія святкується за 6 днів до Пасхи.

Участь у церковному Богослужінні цих днів не є просто спогадом минулих подій чи переосмисленням богословських ідей – все у Богослужінні спрямоване на те, щоб події, що святкуються Церквою, переживалися нами як реальність, в яку прагне Вона нас ввести. Субота праведного Лазаря і Вхід Господа у Єрусалим у деякій мірі є одним святом: вони мають загальний тропар, присвячений подіям цих двох днів: “Общее воскресеніе пержде Твоея страсти уверяя, изъ мертвыхъ воздвиглъ еси Лазаря, Христе Боже. Темже и мы, яко отроцы, победы знаменія носяще, Тебе, Победителю смерти, вопіемъ: осанна въ вышнихъ, благословенъ грядый во имя Господне!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *