Великий угодник Божий – святитель Николай

Святитель Николай народився приблизно у 270 році у малоазійській римській провінції Лікії, у грецькій колонії – місті Патара. Ще з дитинства святий Николай у середу та п’ятницю приймав молоко матері після вечірніх молитов батьків – тільки один раз на день. Підростаючи, він заглибився у вивчення Святого Письма – вдень він був у храмі, а вночі молився і читав книги. Юнак усім серцем полюбив Бога, а Бог возлюбив його: “люблячих Мене люблю, і ті, хто шукають Мене, знайдуть благодать” (Притч. 8, 17).

Своїм обранцям Господь дає велику благодать, щоб вони завдяки їй змогли привести до Нього найбільшу кількість душ – врятувати людей від смерті вічної і в цьому проявити любов – подібність до свого Творця.

Дядько святого Николая єпископ Николай Патарський бачив його богоугодне життя і поставив його у сан священика. Він передрік: “Бачу нове сонце, що сходить над землею і втішає всіх скорботних. Блаженним є стадо, яке буде мати його своїм пастирем, …бо він буде милосердним заступником у бідах і скорботах”. Що потім і справдилось.

Свій спадок святий роздав бідним багатими милостинями прославився він. Відомий випадок спасіння святим Николаєм трьох дів від “брака скверного”, що замислив для них їхній батько, в минулому чоловік заможний та відомий, тепер бідняк у відчаї, який вирішив торгувати красою своїх дітей. Святий Николай тричі таємно підкидав мішечки з золотом, щоб батько зміг видати дочок заміж. Цим вчинком він не тільки укріпив немічних у вірі, а й врятував душі від загибелі.

Серце святого Николая бажало усамітнення, повного зречення задля Бога. Але Господь, Який знає людину краще, ніж вона себе, вказав Николаю інший шлях – шлях піклування про людей заради Нього.

Завдяки чудному знаменню, рішенням собору лікійських єпископів благочестивий священик Николай став єпископом міста Міри (сучасне місто Демре, провінція Анталія у Туреччині).

Початок священнослужіння святителя Николая датують часом правління римських імператорів Диоклітіана (284-305) та Максиміана (286-305). Разом із паствою святитель переніс ці важкі часи гонінь на християн. Святитель не припиняв підтримувати у вірі свою паству, відкрито сповідував ім’я Боже, за що був вкинутий до в’язниці, де зміцнював віру серед ув’язнених і надихав їх на подвиг сповідництва. Навіть дотепер турки-мусульмани, маючи глибоку повагу та шану до святителя Николая, зберігають у башті ту в’язницю, де він був ув’язнений.

Сучасний вигляд церкви святителя Николая в Демре

За часів правління імператора Галерія святитель Николай був звільнений і знову очолив залишену кафедру, де ще з більшою ревністю виконував свої святительські обов’язки. Він був для пастви взірцем смирення та християнського подвижництва, щедрим подателем милостині, охоронцем чистоти віри та милостивим заступником стражденних, пам’ятаючи, що єпископський сан вимагає від нього піклування не про себе, а про інших.

Ще за свого життя святитель Николай уславився як примиритель ворогуючих, захисник безвинно засуджених і рятівник від раптової смерті. Так у часи царювання Костянтина Великого у Фрігії спалахнув заколот. Військові кораблі, що відправили для приборкування заколотників тайфалів (одного з вестготських племен, переселенців у Фрігію з Дунаю), прибило море до берегів Лікії. Воїни, позбавлені провіанту й запасів, почали грабувати населення, яке противилося; відбулась жорстока бійка біля міста Плакомата. Взнавши про це, святитель прибув туди, припинив ворожнечу, а потім з воєводами війська Непотіаном, Урсом і Ерпіліоном попрямував у Фрігію, де допоміг без застосування військової сили приборкати заколот. Там йому повідомили, що правитель міста Міри – Євстафій під час його відсутності безвинно засудив до страти трьох громадян, на яких звели наклеп вороги. У Міри Святитель прибув разом з воєводами в самий час страти, коли кат вже здіймав свого меча над засудженими. У давній хроніці “Діяння про стратилатів” повідомляється, що святитель Николай боявся не встигнути прийти на допомогу і спасти невинних, тоді вдячні воєводи відправили своїх солдат затримати виконання вироку. Святитель своєю рукою не дав здійснитися несправедливому вироку, і ніхто не смів противитися йому.

Святитель благословив воїнів і передрік їм перемогу у війні. Три царських воєводи дивувалися побаченому, але Святитель Николай предрік їм також опалу і сумний кінець, якщо не згадають Бога, Який вбереже їх. Все так і сталося, над воєводами нависла загроза смерті з вини царських інтриганів. Вони згадали про пророцтво Святого, просили заступництва у Бога, і чудесна поява святителя Николая імператору Костянтину дарувала воєводам свободу. Напоумлений імператор вручив воєводам пояси полководців вищого рангу.

Вдячні воєводи з подарунками від імператора (золотим Євангелієм, Чашею та підсвічниками прийшли до святителя Николая знову. Текст “Діяння про стратилатів” уточнює, що вони місяць жили у Святителя і стали його духовними дітьми. Ще раз прийшовши до нього, вони знайшли його вже почилим. Відомо, що всі три воєводи – історичні постаті. Один з них – Непотіан – став консулом у 336 році, другий – у 338 році.

Часто святитель Николай допомагав людям, які навіть його не знали. Так відомий факт його з’явлення на щоглі біля руля на кораблі, що мав загинути, але щасливо був приведений Святителем до безпечної гавані.

Зверталися до святителя Николая не тільки християни, але й язичники, і Святитель нікому не відмовляв у своїй допомозі. Тих, кого він спасав, надихав на каяття у гріхах, на бажання виправити своє життя.

Як писав святий Андрій Критський: “Своїми справами і добрим життям святитель Николай сяяв у Мирах, як зоря ранішня серед хмар, як місяць гарний у повні своїй. Для Церкви Христової він був яскраво сяючим сонцем, прикрашав Її, як лілея біля джерела, був для Неї миром благоуханним”.

До глибокої старості Господь благословив дожити Своєму Угоднику. Після нетривалої хвороби святитель Николай мирно відійшов до Того, Кого з дитинства возлюбила душа його. За переданням, це сталося 19/6 грудня приблизно у 340 році. Тіло його погребли у соборній церкві міста Міри. Від святих мощей угодника Божого відбувалося багато чудес. З них витікало благовонне миро, недужні помазувались ним й отримували зцілення.

І після смерті святитель Николай не перестає бути благодійником і милостивим подателем Господніх щедрот роду людському. Мощі його й зараз продовжують укріпляти всіх стражденних миром, що має чудодійні властивості.

Пройшло більше півтора тисячоліття, майже сімнадцять віків з часу життя святителя Николая, але й зараз кількість чудес за молитвами Святого не зменшується: “ Дивний Господь у святих Своїх !” (Пс. 67, 36 ).

І в наш час до святого Николая молитовно звертаються не тільки православні, а люди всього світу, всіх націй і релігій, які чули про великого угодника Божого – святителя Николая.

Зараз мощі Святого з волі Божої знаходяться у італійському місті Барі.

Базиліка святого Николая, місто Барі
Базиліка святого Николая, місто Барі

Як свідчать сучасні дослідження, це місто впродовж трьох сторіч належало Візантії. Там й дотепер живе багато греків, слов’ян і болгар, збереглися древні печерні храми. Гробниця святителя Николая знаходиться у тому місці, де була резиденція візантійського імператора і православний храм.

Престол над мощами святителя Николая в місті Барі
Престол над мощами святителя Николая в місті Барі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *