Великомученик Євстафій Плакида, дружина його Феопистія та чада Агапіт і Феопист

Пам’ять 20 вересня / 3 жовтня.

Святий великомученик Євстафій до Хрещення носив ім’я Плакида. Він був воєначальником за часів імператорів Тита (79-81) і Траяна (98-117). Ще не пізнавши Христа, Плакида творив справи милосердя, допомагаючи всім бідним і стражденним. Господь не залишив доброчесного язичника в темряві ідолопоклонства.

Одного разу на полюванні Плакида переслідував на швидкому коні оленя. Раптом олень зупинився на високій горі і Плакида побачив між його рогами сяючий Хрест, а на ньому – розіп’ятого Сина Божого.

Вражений Плакида почув голос: “Навіщо ти Мене переслідуєш, Плакидо?”. “Хто Ти, Господи, Який говорить зі мною?” – злякано запитав Плакида і почув у відповідь: “Я – Іісус Христос, Бог, що втілився заради порятунку людей і терпів добровільні страждання й Хресну смерть. Ти Мене, не знаючи, шануєш, бо твої добрі справи й великі милостині дійшли до Мене. З’явився Я тут, щоб навернути та приєднати тебе до вірних рабів Моїх. Бо не хочу Я, щоб людина, яка творить праведні справи, загинула в сітях ворожих”. Плакида вигукнув: “Господи, я вірую, що Ти – Бог Неба й землі, Творець усіх творінь. Молю Тебе, Господи, навчи мене, що мені робити». І знову пролунав Божественний голос: “Іди до священика християнського, прийми від нього Хрещення, він дасть тобі настанови для спасіння”. З радістю Плакида повернувся додому, все розповів дружині; та, у свою чергу, розповіла йому про те, як напередодні їй у дивовижному сновидінні Хтось сказав: “Ти, твій чоловік і твої сини завтра прийдете до Мене й пізнаєте Мене – Іісуса Христа, Істинного Бога, що посилає порятунок тим, хто любить Мене”.

Вони звернулися до християнського пресвітера, який хрестив усю їхню сім’ю, і всіх причастив Святих Таїн. Наступного дня святий Євстафій пішов до місця свого чудесного навернення та в гарячих молитвах подякував Господу, який закликав його на шлях порятунку. І знову святий Євстафій був удостоєний чудесного одкровення – Сам Бог попереджав його про майбутні випробування: “Євстафій, доведеться тобі на ділі проявити твою віру. Тобі, як Іову, належить зазнати багато скорботи, щоб, подібно до золота в горнилі, стати гідним Мене та прийняти вінець із рук Моїх”. Святий Євстафій смиренно відповідав: “Нехай буде воля Твоя, Господи, все готовий я прийняти з рук Твоїх із вдячністю, тільки б Твоя всесильна допомога була зі мною“.

Незабаром у Євстафія сталися лиха: померли всі його слуги й уся худоба. Розорений, але не занепалий духом, святий Євстафій з родиною таємно залишив будинок, щоб жити в невідомості, смиренні й убогості.

На кораблі він попрямував до Єгипту. Під час плавання сталася ще одна біда. Господар корабля, спокусившись красою дружини Євстафія, безжально висадив його з дітьми на берег, а дружину залишив у себе. У великій скорботі святий продовжував свій шлях, і нове горе сталося з ним. Переходячи бурхливу річку вбрід, він переносив по черзі двох своїх синів, але поки він переносив одного – іншого схопив на березі лев і забрав у пустелю, а поки повернувся до іншого – того потягнув у ліс вовк.

Втративши все, гірко плакав святий Євстафій. Але він усвідомлював, що це Божественний Промисел послав йому ці нещастя, щоб випробувати його терпіння й відданість волі Божій. Виливши Богу своє невтішне горе в молитвах, святий Євстафій пішов далі, смиренно готовий до нових випробувань. У селищі Вадісс він найнявся робітником і 15 років провів у безперервних трудах. І не знав тоді святий Євстафій, що з ласки Божої пастухи й землероби врятували його синів, і вони жили поруч з ним. Не знав він і того, що безбожний корабельник був скоро покараний: він помер від жорстокої хвороби, а дружина святого Євстафія, залишившись незайманою, жила й мирно працювала.

У той час імператору Траяну довелося вести виснажливу для Риму війну. Він згадав про доблесного полководця Плакиду й відправив воїнів Антіоха й Акакія, друзів Плакиди, розшукати його. Об’їхавши безліч областей, вони прийшли в селище, де жив святий Євстафій. Воїни зустріли його в полі, де він стеріг хліб, але не впізнали його й стали говорити йому про те, кого шукають, просячи його допомоги й обіцяючи велику плату. Святий Євстафій одразу впізнав своїх друзів, але не відкривав їм свого імені. Він відвів їх до свого господаря й нагодував. Придивляючись до нього, подорожні помітили, що він дуже схожий на їхнього полководця, а коли побачили на його шиї особливу прикмету – слід від глибокої бойової рани, зрозуміли, що перед ними їхній друг. Вони обняли його зі сльозами й розповіли, навіщо шукали його. Святий Євстафій повернувся до Риму й знову став імператорським воєначальником. Багато новобранців прийшло до нього у військо, та не знав він, що два молодих воїна-друга, яким він часто віддавав накази і яких полюбив за спритність і сміливість, були його синами. І вони не знали, що служать під керівництвом свого батька і що вони є рідними братами.

Одного разу в поході військо, яке вів Євстафій, зупинилося в якомусь селищі. Воїни-брати розмовляли в наметі. Старший розповідав про свою долю: як він втратив матір і нещасного брата, як жахливо був розлучений з батьком. І молодший з радістю зрозумів, що перед ним його брат, і розповів про себе. Розмову воїнів чула жінка, біля будинку якої було розкладено намет. Це була їхня мати. Вона зрозуміла, що це її сини. Ще не відкриваючись їм, але дуже бажаючи з ними не розлучатися, вона прийшла до їхнього начальника – святого Євстафія, щоб просити дозволу йти з його військом. У ньому вона впізнала свого чоловіка та зі сльозами розповіла йому про себе й про двох воїнів, які виявилися їхніми синами. Так з великої милості Господа зустрілася вся сім’я.

У цей час закінчилася перемогою війна. З почестями й славою повернувся святий Євстафій до Риму. Наступником померлого імператора Траяна став Адріан (117-138), який забажав відсвяткувати події урочистим жертвопринесенням богам. На подив усіх у капищі не було святого Євстафія. За велінням імператора його терміново розшукали. “Чому ти не хочеш поклонитися богам? – запитав імператор. – Тобі швидше від інших варто було б віддячити їм. Вони не тільки зберегли тебе на війні та дарували перемогу, а й допомогли знайти дружину й дітей”. Святий Євстафій відповів: “Я – християнин і знаю Єдиного Бога мого Іісуса Христа, Його шаную, Йому дякую й поклоняюся. Він все дарував мені: здоров’я, перемогу, повернув сім’ю і послав Свою допомогу на подолання випробувань”. У гніві імператор розжалував прославленого полководця й віддав його з родиною на суд. Але й там не вдалося схилити стійких сповідників Христових до ідольського жертвопринесення. Все сімейство святого Євстафія було засуджено на розтерзання звірами.

Але звірі не чіпали святих мучеників. Тоді жорстокий імператор у гніві наказав кинути всіх живими в розпеченого мідного бика, в якому й прийняли мученицьку смерть святі Євстафій, його дружина Феопистія та їхні сини Агапій і Феопист.

Коли через 3 дні відкрили вогняну могилу, тіла святих мучеників були знайдені неушкодженими – жодна волосина не згоріла на їхніх головах, а обличчя сяяли неземною красою. Багато людей побачили чудо й увірували в Христа. Християни поховали чесні тіла святих. Зараз мощі святого Євстафія та його сімейства знаходяться в Римі, в храмі на честь цього святого. Часточки чесної глави святого Євстафія Плакиди зараз зберігаються в афонських монастирях Ксиропотам і Велика Лавра, а також в храмі Пресвятої Богородиці в Фессалоніці, правиця – в монастирі на честь Пресвятої Богородиці на острові Ідра. Часточки мощей великомученика знаходяться в храмі Гроба Господнього в Єрусалимі, в грецьких монастирях: Іверський, Пантократор, Велика Лавра, Кутлумуш, преподобного Діонісія, Дусіку, Мега Спілео, апостола Іоанна Богослова на острові Патмос, в церквах і монастирях Росії та в Україні в місті Суми.

Підготувала Тетяна Васильєва

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *