Успенський піст

Успенський піст встановлений Церквою перед великими святами Преображення Господнього та Успіння Божої Матері і триває два тижні – від 14 до 27 серпня.

Традиця дотримуватися Успенського посту дійшла до нас ще з давніх часів християнства.

Архієпископ Риму Лев Великий ще близько 450 року вказав на те, що Церква вже тоді знала про цей піст: «Церковні пости розташовані в році так, що для кожного часу ми маємо свій особливий закон стриманості. Так для весни – весняний піст – Свята Чотиридесятниця, для літа – літній – Петрів піст, для осені – осінній, в сьомому місяці – Успенський, а для зими – зимовий Різдвяний».

Святий Симеон Солунський пише: «Піст в серпні, Успенський, заснований на честь Матері Божого Слова, Яка, довідавшись про Свою кончину, як завжди подвизалася і постила за нас, хоча, будучи святою і непорочною, і не мала потреби в пості; так особливо Вона молилася за нас, коли мала намір перейти від тутешнього життя до майбутнього і коли Її блаженна душа мала через Божественного Духа з’єднатися з Її Сином. А тому і ми повинні поститися і оспівувати Її, наслідуючи Її житію і побуджуючи Її тим до молитви за нас. Проте, дехто каже, що цей піст заснований з нагоди двох свят: Преображення та Успіння. І я також вважаю за необхідне згадати ці два свята: перше – як таке, що подає нам освячення, а друге – як таке, що свідчить про примирення і клопотання за нас».

Успенський піст не такий суворий, як Великий, але суворіший, ніж Петрів і Різдвяний пости.

У понеділок, середу і п’ятницю Успенського посту устав Церкви вимагає дотримуватися сухоядіння, тобто – найсуворішого посту, а саме – невареної їжі; у вівторок і четвер – «варену їжу, але без єлею», тобто без олії; у суботу і неділю дозволяються вино і єлей.

Втім, як в цьому випадку, так і в інших, церковний устав повинен сприйматися нами як певний ідеал, до якого ми, в міру своїх сил і можливостей, повинні прагнути, тому що не кожен матиме змогу постити так суворо, як про це написано в уставі.

До свята Преображення Господнього, коли в храмах освячуються виноград і яблука, Церква зобов’язує нас утримуватися від цих плодів. Святі отці пишуть: «Якщо ж хто від братії з’їсть гроно винограду до свята, то за непослух нехай прийме заборону і не їсть гроно весь місяць серпень».

У свято Преображення Господнього за церковним уставом дозволяється на трапезі риба. З цього дня в понеділок, середу та п’ятницю у харчування обов’язково входили плоди нового врожаю.

Піст духовний тісно поєднується з постом тілесним на зразок того, як душа наша з’єднується з тілом, проникає в нього, оживляє і становить з ним одне ціле. Адже душа і тіло складають єдину живу людину, і тому людина, яка постить тілесно, в той же час повинна постити і духовно: «Постящеся, братие, телесно, постимся и духовне, разрушающе всяк союз неправды», – заповідає Свята Церква.

У пості тілесному на першому плані – утримання від надмірної, смачної і солодкої їжі; в пості духовному – утримання від пристрастей та гріхів, які тішать наші чуттєві нахили і пороки. Там – відмова від їжі скоромної і вживання їжі пісної; тут – відмова від гріхів і пристрастей і вироблення протилежних їм чеснот.

Сутність посту виражена в наступному церковному піснеспіві: «Постясь от брашен, душа моя, а от страстей не очищаясь, — напрасно утешаемся неядением: ибо — если пост не принесет тебе исправления, то возненавидена будет от Бога, как фальшивая, и уподобится злым демонам, никогда не ядущим».

І Великий, і Успенський пости особливо суворі до розваг. Наприклад, до революції 1917 року навіть цивільні закони забороняли під час Великого та Успенського постів публічні маскаради, видовища та вистави.

Успенський піст починається зі свята «Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього». Слід зазначити, що вираз “Винесення Древ Хреста» не має в собі нічого таємничого чи незвичайного, а вказує на хресний хід, що в цей день звершується в кожному храмі.

У грецькому часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: «Через хвороби, які дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і для боротьби з хворобами. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої Церкви (на честь Святої Софії-Премудрості Божої). З цього дня і далі, до Успіння Пресвятої Богородиці, відправляючи літії у всьому місті, виносили його потім до народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста».

У Руській Православній Церкві це свято з’єдналося зі спогадом Хрещення Русі в 988 році. Згадка про день Хрещення Русі збереглася в хронографі XVI століття: «Крестися князь великий Володимир Киевский и вся Русь – Август I».

В «Сказании действенных чинов святыя соборныя и апостольския великия церкви Успения», складеному в 1627 році за наказом Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Філарета, дається таке пояснення свята 1 серпня: «А на происхождение в день Честного Креста бывает ход освящения ради водного и просвещения ради людского, по всем градам и весем».

За прийнятим в Православній Церкві чином в цей день здійснюється поклоніння Хресту (по чину Хрестопоклонного тижня Великого посту) і мале освячення води. Разом з освяченням води освячується також мед нового збору.

Успенський піст – короткий, проте надважливий. Адже перемога над злими духами, по слову Христа, можлива «тільки молитвою і постом». Тому, закликаючи всіх до посту, хочемо побажати достойно пройти його, щоб з відповідним духовним піднесенням зустріти Свято Преображення Господнього та Успіння Божої Матері.

Протоієрей Тарасій Забудько

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *