Такі страшні повідомлення

«Інформаційна війна», «тиск засобів масової інформації», «віртуальне спілкування»… Нам доведеться жити й будувати своє життя в часи, коли істотна видозміна інформації стала реальністю. Хотілося б торкнутися предмета, який має до цього прямий стосунок, хоча й не приховує, на перший погляд, серйозних небезпек. Йдеться про короткі текстові повідомлення.

Третій зайвий

Як формат спілкування короткі текстові повідомлення — short message service, або SMS, — увійшли в наше життя в кінці минулого — на початку нинішнього століття: чати, ISQ, Skype, мобільний зв’язок… Сьогодні мобільні оператори пропонують спеціальні тарифи для своїх абонентів, які надають перевагу саме такому виду спілкування, а не телефонним дзвінкам. SMS нерідко замінюють нам не лише телефонні розмови та електронну пошту, а й навіть живе спілкування, коли воно цілком можливе. Доводилося спостерігати ситуації, коли люди обмінюються повідомленнями, перебуваючи в одній кімнаті, офісі або аудиторії.

Те, що на перший погляд створено для нашого комфорту й полегшення життя, сьогодні вже викликає занепокоєння психологів, а слідом за ними й психіатрів — ті вже повсюдно говорять про небезпеку залежності від коротких повідомлень. Чим же саме SMS можуть загрожувати психічному й навіть фізичному здоров’ю людини?

Психологам часто доводиться мати справу з непростими життєвими ситуаціями своїх клієнтів, коли в стосунках з’являється третій зайвий: інша жінка або інший чоловік, батьки, друг, брат і т.п. Тепер же роль цього третього зайвого нерідко відводиться телефону. Здавалось би, що тут такого — приходять повідомлення, вимагають відповіді, потім знову сигнал повідомлення. Знову відповідь… Однак нерідко це набуває нав’язливої форми, характерної для залежностей. Психіатри говорять про «обсесивно-компульсивний розлад». Обсесивний розлад — це нав’язливі думки, компульсивий — нав’язливі дії. Нерідко SMS-залежність має всі симптоми даного розладу, і цілком може бути, що людина не здатна справитися з цим без допомоги спеціаліста, або хоча б не усвідомити проблему та загрозу своєму здоров’ю. «Пацієнт» буквально одержимий потребою бути «на зв’язку», безкінечно перевіряє свій телефон, реагує на сигнал повідомлення відразу ж, відповідає часом навіть не задумуючись. Іноді такі переписки можуть тривати годинами, забираючи всі сили, приводячи людину фактично до втрати контролю над собою та своїми емоціями. Можна спостерігати, як людина постійно перевіряє свій телефон, входить за першої ж нагоди у соцмережу або приймає повідомлення в Skype. Рухи її можуть бути нервовими, неспокійними; почувши дорогий серцю сигнал, людина ніби відключається від зовнішнього світу, погляд стає відсутнім, пальці в прискореному режимі бігають по буквах екрану чи кнопках.

Мінздрав попереджає

Що ж відбувається з людиною в процесі «швидкого» спілкування з точки зору фізіології? Не заглиблюючись у спеціальні терміни, це можна описати ось так.

Після відправки повідомлення з телефона чи комп’ютера в режимі «швидкого» спілкування мозок людини перебуває в стані очікування. Це призводить до напруження, за якої мозок змушений перевитрачати гормон дофамін. Із отриманням відповіді напруження спадає, настає розрядка, а в кров викидаються речовини, які відповідають у нашому організмі за реакцію на стрес. Якщо це відбувається регулярно, то людина стає в прямому значенні слова залежною. Під час отримання SMS у людини спостерігається певний підйом, але, як за будь-якої іншої залежності, підйом цей приносить усе менше задоволення, а спади стає все важче переживати. Нестача дофаміну призводить до того, що людина стає схильною до депресій, її можуть мучити нічні жахіття, може знизитись апетит, понизитись температура тіла. Усе це робить людину схожою на тінь, яка оживає лише тоді, коли телефон просигналить милим серцю звуком.

Якщо тіло стає заручником такого, невинного на перший погляд, явища, то, очевидно, що потрібно вжити якихось заходів. З точки зору дбайливого ставлення до здоров’я, варто намагатися максимально замінювати короткі повідомлення дзвінками або живим спілкуванням, а якщо це неможливо, краще вдатися до електронних листів — вони знижують імовірність напруги й дають певну часову паузу, не так сильно прив’язуючи нас і всі наші думки до очікуваної відповіді.

Перш ніж відповідати на SMS, варто задуматись, чи є такою вже необхідною ця відповідь, а чи вона лише породить переписку без особливого смислу та необхідності. Якщо ви відчуваєте, що вас переповнюють емоції під час отримання або відправки SMS, варто, що називається, прийти до тями, озирнутися навколо, сконцентрувати свою увагу на чомусь іншому. Це може відвернути стан нав’язливих думок і дій, убереже від реакції на стимул, пробудить усвідомлення.

Зона ризику

Якщо ми перестаємо використовувати короткі повідомлення за їхнім прямим призначенням — саме як екстрене повідомлення у разі, коли інша форма спілкування неможлива, але існує термінова невідкладна інформація, — ми потрапляємо в зону ризику залежності від SMS.

Іще один із наслідків такого спілкування, згубний для душі — нестриманість. Ми відівчаємо себе чекати. Наші реактивні відповіді не встигають визріти, наповнитись змістом. Нестриманість породжує необхідність просто так, без особливої необхідності, розповідати про свої дії, думки, почуття. Природні та необхідні умови живого спілкування, такі як час, пауза, зоровий контакт або голос — усе те, що змушує бути вдумливим і вслухатися у співрозмовника, — всього цього позбавлене текстове повідомлення. Нам не потрібно турбуватись ні про що, окрім підбору слів, які при бажанні також замінюються стікерами та смайликами.

Якою близькою не була б людина, з якою ми спілкуємося, SMS ніколи не зможе передати найважливіші моменти живого спілкування. Відомо, що під час контакту для людини важливе не тільки й навіть не стільки те, що говорить співбесідник, але й те, як він це робить. Це називається невербальним спілкуванням. Телефонне спілкування позбавляє нас можливості бачити жести, міміку, рухи, позу, але залишає такі важливі складові як голос, інтонація, вираз, тон. В такому спілкуванні (від слова спілка!) народжується якесь переживання, почуття, народжуються стосунки. Само собою зрозуміло, що SMS збіднює спілкування між людьми, як кажуть, «по всіх фронтах».

Відсилаючи SMS, ми, за великим рахунком, ніби самі собі «замовляємо» відповідь. Іноді співбесідники відчувають одне одного, і відповіді приходять «правильні», очікувані; іноді — ні. У будь-якому разі, переписка залишає відчуття недоговореності, порожнечі, невдоволеності. Тому що емоції вкладаються реальні, а відгук на них — лише кілька слів звичним шрифтом.

Нерідко люди уникають дзвінків, надаючи перевагу повідомленням. Це дає можливість дописати свій сценарій стосунків, дофантазувати. Згадати хоча б нашумілий не так давно роман Я. Вишневського «Самотність у мережі», де реальність головної героїні створювалася, виходячи з її потреб, мрій та фантазій, і до реальних стосунків вона виявилась далеко не настільки готовою, як до роману в мережі через систему швидких повідомлень.

Все під контролем?

Маючи діло з віртуальним швидким, навіть реактивним спілкуванням, ми непомітно для себе звикаємо до стану контролю. Окрім того, догідливі винахідники засобів зв’язку пропонують нам чимало «зручних» функцій, за допомогою яких можна бачити, коли повідомлення прийшло, коли було прочитане. Таким чином ми перебуваємо в ілюзіях, що пов’язані з людиною, в той час як насправді ми прив’язані до телефона і вводимо себе в нав’язливий стан контролю. Якщо мова йде про емоційно значущі стосунки, то телефон, який зрадливо мовчить, може «розказати» нам про те, що нас більше не люблять, ми не цікаві й байдужі для когось. Осередком наших переживань стає не жива людина, а бездушний предмет, в якому втілені всі наші бажання, тривоги, очікування. Коли наше серце «знаходиться» в чиємусь телефоні, безперечно, ми переживаємо справжню тривогу й страх, і це посилює бажання контролювати. Тут згадується казковий персонаж Кощій Безсмертний, все життя якого було під охороною заповітної скриньки, всередині якої — яйце, в яйці — голка, а в голці — смерть Кощея… Не знаходячи відгуку, ми пишемо все нові повідомлення, і відповіді прочитуємо з тією інтонацією, яку вибираємо самі… Ми посилюємо контроль, і в результаті посилюється напруження, пригнічений стан, дратівливість.

Перебуваючи в постійному онлайн-зв’язку, ми перебуваємо в ілюзії володіння іншим. Залишаючи ж людину з її свободою жити своїм життям, ми не отримуємо поверхових гарантій і підтверджень, зате створюємо місце для того, аби між нами народилося щось важливе. Хотілось би тут згадати працю Еріха Фромма «Мати чи бути». Вчений у своїх роздумах приходить до того, що буття й володіння протиставлені так само, як Бог і сатана. Якщо останній — це межове бажання поневолити й володіти, то Господь є абсолютна й досконала свобода та буття. Фромм згадує, як сатана спокушав Христа в пустелі. Він пропонував Христу відмовитись від «буття», обравши «володіння». Нам відомо, як Спаситель пройшов ці спокуси. І нам відомі слова Христа: Я є путь.. (Ін. 14, 6)|

Можливо, для когось обрана нами тема коротких повідомлень не приховує ніяких небезпек і не передбачає простору для філософії та душевних переживань. Дійсно, само собою коротке повідомлення не може бути ні шкідливим, ні корисним. Але навіть будь-яка чеснота без міри може перетворитися на гріх, і будь-які невинні пустощі — на важливу провину, якщо ми втрачаємо розсудливість і ясність. Важливо розуміти, що хоч самі SMS і є «короткими повідомленнями», але стани, які вони провокують, можуть стати затяжними, складними й небезпечними для душевного та фізичного здоров’я.

Анна Лелик
Отрок.ua

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *