Святитель Феофан – затворник Вишенський

10/23 Православна Церква відзначає пам’ять святителя Феофана Затворника.

Святитель Феофан Затворник, у миру Георгій Васильович Говоров, народився 10 січня 1815 року в селі Чернавське Орловської губернії в родині священника.

У 1837 році юнак закінчив Орловську духовну семінарію та вступив до Київської духовної академії.
У 1841 році Георгій Говоров закінчив академію та прийняв чернецтво з ім’ям Феофан. Потім він викладав у Санкт-Петербурзькій духовній академії . У 1847 році у складі Російської Духовної Місії його направили до Єрусалиму, де він відвідав святі місця, древні чернечі обителі, розмовляв зі старцями святої гори Афон, вивчав твори отців Церкви зі стародавніх рукописів. На Сході майбутній святитель ґрунтовно вивчив грецьку та французьку мови, ознайомився з єврейською та арабською мовами.

З початком Кримської війни члени Духовної Місії були відкликані до Росії. У 1855 році святитель Феофан у сані архімандрита викладає в Петербурзькій духовній академії, потім стає ректором Олонецької духовної семінарії. З 1856 року архімандрит Феофан – настоятель посольської церкви в Константинополі, з 1857 року – ректор Санкт-Петербурзької духовної академії.
У 1859 році він хіротонісаний на єпископа Тамбовського та Шацького.

З метою покращення народної освіти єпископ Феофан влаштовує церковно-парафіяльні та недільні школи, відкриває жіноче єпархіальне училище. В той самий час він дбає і про підвищення освіти самого духовенства.

З липня 1863 року святитель перебував на Володимирській кафедрі.

У 1866 році за власним проханням святитель Феофан звільнений на спокій до Успенської Вишенської пустині Тамбовської єпархії.

Але не можливістю спокою вабили до себе серце Святителя тихі монастирські стіни, вони кликали його до себе на новий духовний подвиг. Час, що залишався від богослужіння та молитви, Святитель присвячував письмовим працям.

Після Великодня 1872 року Святитель Феофан йде у затвор і усамітнюється. У цей час він пише літературно-богословські праці: тлумачення Святого Письма, переклади творів древніх отців і вчителів, пише численні листи до різних осіб, що зверталися до нього з різноманітними питаннями, з проханням про допомогу та настанову.

У той час святитель Феофан повчав: «Писати – це потрібна для Церкви справа. Найкраще застосування для дару писати й говорити – застосування його для напоумлення грішників».

Святитель зробив великий внесок у духовне відродження суспільства. Його вчення багато в чому споріднене вченню старця Паїсія Величковського, особливо у розкритті тем про старчество, “умноє дєланіє” та молитву. Найбільш видатними його працями є: «Листи про християнське життя», «Добротолюбіє» (переклад), «Тлумачення апостольський послань», «Нарис християнської моралі» та багато ін.
Святитель мирно спочив 6 січня 1894 року, на свято Хрещення Господнього.

Після смерті на його обличчі засяяла блаженна усмішка. Похований Святитель у Казанському соборі Вишенської пустелі.
Канонізований Святитель Феофан у 1988 році як подвижник віри та благочестя, який зробив великий внесок для духовного відродження суспільства своїми численними творами, що можуть застосовуватися чадами Церкви як практичний посібник у справі християнського спасіння.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *