Свято на честь Почаївської ікони Божої Матері

23 липня / 5 серпня Свята Православна Церква встановила День святкування Почаївської ікони Божої Матері. Ця ікона належить до числа найбільш шанованих святинь Православ’я. З цією іконою православні стояли за рідну віру та молитвами перед нею зміцнювали свій дух і отримували допомогу.

Історія Почаївської ікони пов’язана з візитом грецького митрополита Неофіта, який у 1559 році їхав через Волинь до Москви. Тоді Митрополит на прохання поміщиці Анни Гойської деякий час гостював у її маєтку Орля – неподалік від Почаєва, в Кременецькій волості. В подяку за гостинність Митрополит благословив щедру хазяйку іконою Богоматері з Богодитям, яку привіз із собою з Константинополя. Ця ікона зберігалася ним як сімейна реліквія, але з веління Промислу Божого митрополит Неофіт залишив її на Волині в щиросердної поміщиці.

Портрет Анни Гойської

Приблизно через тридцять років – у 1597 році в період розпалу церковної унії, яка була введена зрадою окремих православних єпископів у 1596 році, почали помічати, що благословенна ікона випромінює дивне сяйво. Гойська, маючи велике благоговіння до святині, запалила тоді перед нею невгасиму лампаду. Коли ж від ікони зцілився її сліпий від народження брат Пилип, вона в 1597 році передала ікону монахам, які оселилися на Почаївській горі.

Зцілення сліпонародженого брата Пилипа
Зцілення сліпонародженого брата Пилипа

На скалі спорудили церкву на честь Успіння Божої Матері, а при ній започаткували монастир, на утримання якого Гойська дала кошти. З того часу ікона почала називатися Почаївською.

Перенесення чудотворної ікони на Почаївську гору (1597 р.)

Після смерті Анни Гойської Почаївська гора дісталась її племіннику, лютеранину та ненависнику Православ’я, Андрію Фірлею. Він розорив монастир і захопив ікону, яку тримав у себе двадцять років. Одного разу Фірлей вирішив поглумитися над православною святинею. Скликавши гостей, він одягнув свою жінку в ризи православного священика, дав їй у руки Євхаристичну Чашу, і вона почала голосно вигукувати хулу на Богордицю та Її ікони. Справедливе покарання не забарилося.

Боже покарання нечестивої жінки Фірлея

Жінку почав мучити злий дух і мучив до того часу, поки її чоловік не повернув Почаївську ікону до монастиря. Це сталося в 1644 році.

Через п’ять років ікона була перенесена до нового Троїцького храму, який збудувало подружжя Домашевських – Феодор та Єва.

Ктитори Почаївської обителі Феодор і Єва Томашевські
Ктитори Почаївської обителі Феодор і Єва Томашевські

Від ікони знову почали зцілюватися люди. А 17 липня 1674 року зцілення були настільки численними, що здавалося ніби знову повернулися дні земного життя Іісуса Христа.

Історія зберігає пам’ять про велику кількість чудес, які відбувалися від чудотворної ікони. Так один почаївський монах був захоплений у полон татарами. Перебуваючи у неволі, він із сумом згадував величний дивний Почаїв з його церквами, святинями, Богослужіннями. Особливо тужив він в день Успіння Богородиці та слізно просив Богоматір визволити його з полону. І раптом щезла десь в’язниця, і монах опинився біля стін рідного монастиря, що був переповнений народом, який зібрався на свято.

Дивну допомогу подала Богородиця захисникам Своєї обителі у 1675 році, коли турки взяли в облогу Почаїв. Захищатися було важко адже монастир складався майже з одних дерев’яних будівель. Одна надія була на Богоматір. Монахи на чолі з ігуменом слізно молилися до Пречистої перед Її іконою, читали акафіст. Та коли заспівали “Взбранной Воєводє побєдітєльная” над храмом у повітрі повстало дивне, одразу ж помічене турками видіння. В яскравому сяйві, яскравішому за світло сонця, Богородиця в образі величної Жони тримала над Почаєвом Свій омофор, ніби покриваючи Свою обитель. Навколо Богородиці було безліч ангелів у воїнських одежах із мечами у вигляді блискавиць.

Турецькі стріли поверталися назад і знищували своїх воїнів. Турки бачили, що небесні воїни гонять їх і почали безладно відступати. Турки довго не могли оговтатися після своєї поразки та передали цю незабутню історію своїм нащадкам.

Приблизно у 1721 році Почаївська обитель була відібрана у православних і віддана уніатам. Разом із монастирем під їхню “опіку” переходить і чудотворна ікона. Але й тоді Матір Божа не залишила своїх людей без допомоги. За 110 років було записано 539 чудес, хоча і не всі заносилися до літопису.

У 1831 році, після повалення унії, Почаївський монастир був повернутий православним і став називатися Почаївською Лаврою. Католики пустили поголос, що чудотворна ікона залишила Почаїв і перенеслася до сусіднього австрійського Домініканського монастиря. Проте велика кількість нових зцілень, прозріння сліпих спростовувала ці чутки.

Так у 1832 році сліпа дівчинка Анна Акимчукова прийшла з Кам’янця-Подільського до Почаєва зі своєю 70-річною бабусею. Після молитви перед чудотворною іконою і омиття сліпих очей водою зі стопи Богоматері, вона раптово прозріла. Бабка, яка сповідувала католицьку віру, вражена чудом, одразу ж прийняла Православ’я.

Успенський собор. Худ. Т.Г. Шевченко. 1846 р.

У 1859 році імператор Олександр Миколайович в пам’ять відвідин Почаєва пожертвував Успенському храму високий іконостас; у третьому його ярусі у зіркоподібному кіоті помістили чудотворну ікону, яка на шовкових стрічках спускалася народу для поклоніння.

Сама ікона має невеликий розмір. Зображення Богоматері поясне. На правій руці Вона тримає Богодитя, а в лівій – плат, що прикриває ноги та спину Божественного Немовляти. Господь Іісус Христос поклав ліву руку на плече Матері, а праву підняв для благословення; Богородиця нахилилася до глави Сина, що в іконографії є виразом великої любові Цариці Небесної до Свого Сина й Бога. Крім того, на іконі є ще сім мініатюрних зображень святих на клеймах.

Зверху праворуч зображений пророк Ілля, нижче – святий мученик Міна, ліворуч – святий первомученик Стефан, нижче – преподобний Авраамій. Унизу – зображення святих жон: святої мучениці Параскеви, великомучениці Катерини та святої мучениці Ірини.

З часів повернення Лаври до Православ’я, з 1831 року до 1856 року, на іконі нараховувалося 133 срібних підвіски, що пожертвували люди, які отримали зцілення від різних недугів. А скільки інших благодатних знамень та зцілень відбулося від святої Почаївської ікони, про які знає тільки вдячне серце тих, хто їх удостоївся, але не побажав, щоб вони стали відомими для всіх. Тому можна сказати, що на Почаївській горі було безліч чудес, які сталися за допомогою Цариці Небесної.

Сьогодні, як і колись, Божа Матір втішає та зцілює серця людей, які молитовно звертаються за Її допомогою.

Всім відома милість Богоматері та Її сяюча чудесами Почаївська ікона. Пресвята Діва Марія, Пречиста Преблагословенна Богородиця, Цариця Неба та землі, Заступниця роду християнського допомагає всім, хто звертається до Неї з вірою і разом із тим напоумлює Своєю Материнською любов’ю тих, хто відпав від істини та заблукав у нетрях обману. І ми знаємо, що молитви пред Її іконами та Її допомога не припиняться до кінця віків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *