Свято Хрещення Господа нашого Іісуса Христа

На п’ятнадцятому році панування кесаря Тиверія…, при первосвящениках Анні та Каіафі був голос Божий Іоанну, сину Захарії у пустелі” (Лк. 3, 1-2), – такими точними словами змальовує Євангеліст Лука час, коли святий Іоанн Предтеча вийшов на загальне пророцьке служіння.

Слухняний велінню Божому, святий Іоанн полишає своє пустельне усамітнення (за переданням він жив тоді у гірських пустелях Кармілу) і йде у пустелю Іудейську.

Часом появи тут Предтечі вважають дні свята Труб, що звершували іудеї досить урочисто: декілька днів не працювали, приносили Господу часті жертви, читали на зібраннях книгу Закону, який провозгласив Господь при звуках громів і труб на Синаї. Особливістю цього свята було те, що іудеї, між іншим, намагалися за допомогою омиття очистити себе від гріховних нечистот, що допустили вони у минулому році. Книжники та фарисеї вчили, що гріхи свої вони можуть очищати частим омиттям, і засліплені духовною гордістю, не бачили, що без глибокого розкаяння одні тільки зовнішні тілесні очищення не здатні виправдати людину-грішника перед Богом, – таку хибну віру вони сіяли поміж простого народу.

Більше трьох сторіч іудеї не бачили і не чули поміж себе пророків. Люди благочестиві та уважні до знамень приймали це мовчання Духа Божого за вказівку на близьке пришестя Месії, Якого очікували всі. І ось святий Іоанн як ангел Божий з’являється на берегах Іордану серед великої кількості іудеїв, які зійшлися сюди з різних місць Палестини для звершення звичайних для свята Труб омовінь. Незабаром народна слава про святого Іоанна як про незвичайного подвижника рознеслася не тільки околицями Іордану, але стала чутною в Єрусалимі та інших містах. Багато хто прагнув бачити цього чоловіка Божого та чути його, сповнене духовної сили, слово (Мф. 3, 5).

Святий Іоанн, повторюючи слова пророка Ісаї (40, 3), закликав: “Готуйте шлях Господу, прямими зробіть стежини Його”. Прообраз Господа – Месія, а вісник його – Предтеча Іоанн, пустеля у духовному сенсі – народ ізраїльський, а нерівності, що потрібно було вирівняти як перешкоди для пришестя Месії – це людські гріхи та пристрасті. Господь – сама прямота і правда, і тільки шляхи справедливості та добродіянь приводять до Нього. Святий Іоанн намагався привести загрубілих серцем іудеїв до розуміння того, що Месія-Освободитель має звільнити людство у духовному сенсі, і для того, щоб Його прийняти, іудеям потрібно було очистити душі та серця. “Нерозкаяними були іудеї, – говорить Златоуст, – і ніколи не відчували гріхів своїх, і підпавши крайнім порокам, завжди вважали себе праведними, і саме це особливо губило і віддаляло їх від віри в прийдешнього Спасителя”. Тому перше, що було потрібне, – покаяння! Останній з вітхозавітних пророків – Малахія називає Предтечу Ангелом Господнім, який готує шлях Месії.

У своїй проповіді Іоанн Хреститель возвіщав наближення Царства Месії (Мф. 3, 2), і того, хто відгукувався на заклик до покаяння, він хрестив “хрещенням покаяння для прощення гріхів” (Лк. 3, 3), при чому своє хрещення він пояснював лише як приготування до нового хрещення “Духом Святим і вогнем”, що мало бути встановлене Засновником Нового Заповіту. Себе ж Іоанн Хреститель називав Предтечею Того, Хто сильніший за нього і Кому він недостойний взуття нести (Мф. 3, 11).

Чим ближче був час до свята Пасхи, тим численнішими ставали й натовпи слухачів, тому що іудеї, які йшли на це свято до Єрусалиму, проходили поблизу Іордана, де вчив і хрестив святий Іоанн.

Виповнювався час, назначений Богом Отцем, для підготовки роду людського до прийняття Спасителя. У глибокому смиренні та безвісності прожив Іісус Христос у Назареті, виконуючи волю Отця Свого Небесного.

У іудеїв було встановлено законом допускати до служіння священицького і до народного учительства тільки тих, хто досягнув тридцятирічного віку і посвячених на те у синедріоні (обряд возведення у народного вчителя звершувався у них не інакше як у присутності трьох равінів; на кандидата покладали руки, прорікали над ним ім’я равина і вручали йому ключі знання та суду). Але хто, крім Отця Небесного урочисто перед лицем неба і землі міг посвятити Його на велике первосвященницьке служіння? І хто, крім праведного сина Захарії, міг звершити подібне служіння відносно Сина Божого? І чи не для приготування до цієї великої справи, до цієї височайшої честі Предтеча Господень немовлям був віддалений до пустелі, щоб зберегти невинність і чистоту від зіткнень із грішим світом?

Приходить тоді Іісус із Галілеї на Іордан до Іоанна хреститися від нього (Мф. 3, 13). “З рабами – Господь, з винуватими – Суддя йде хреститися від Іоанна! Але не обурюйся цим, – говорить святий Златоуст, – тому що саме у цьому смиренні і сяє особливо висота Його… Те є дивним, що Він – Бог, захотів стати людиною, усе ж інше було наслідком цього”. Йому належало підкоритися хрещенню Іоанна, щоб прийняти звістку Святого Духа, Який зійшов на Нього, і бути проголошеним Сином Вишнього голосом, що зійшов з небес. Для того, щоб принести Себе за всі гріхи наші та постраждати за весь світ, потрібно було Йому прийняти і образ грішника, який кається.

Предтеча, який ще в утробі матері звеселінням вітав Сина Божого, впізнав, що перед ним Сам Мессія – Боголюдина: “…це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене? “Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду”, – відповів Христос (Мф. 3, 14-15).

Самий Іордан у трепеті призупиняється і не сміє торкнутися до свого всесильного Творця, Пречистого Владики. Пророк Давид Духом Божим задовго до цієї події пророкував: “Бачили Тебе, Боже, води, бачили Тебе води і убоялися, і затріпотіли безодні”(Пс. 76). Хреститель тільки поклав руку на Господа і, не маючи потреби у сповідувані гріхів, Безгрішний вийшов одразу ж із води. “І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, Який спускався як голуб та сходив на Нього. І почувся голос з неба: “Це Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав” (Мф. 3,16-17). Ще за сімсот років пророк Ісаія пророкував про це свідчення Всевишнього про Христа: “Ось Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, вибраний Мій, Якому благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і возвістить народам суд” (Іс. 42,1), а також пророк Давид: “Голос Господень на водах; Бог слави возгремів, Господь над водами…”(Пс. 28, 3). У цей день Бог явив Себе світові у трьох іпостасях Свого Божества: Бог Син – Іісус Христос – приймав хрещення в Іордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, Бог Отець засвідчив Іісуса Христа голосом з неба, тому Свято Хрещення Господа Іісуса також називається святом Богоявлення або грецькою мовою – Феофанією.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *