Свята рівноапостольна велика княгиня Ольга

Старовинний переказ розповідає, що слов’яни, втомившись від внутрішніх чвар, вирішили запросити на князювання до Новгорода варязького князя Рюрика. Після смерті першого князя престол перейшов до його сина Ігоря. Одного разу молодий князь Ігор полював на березі річки Великої і йому треба було переправитися на інший берег. Побачивши човен, він гукнув човняра і наказав тому переправити його через річку.

Не відразу князь зауважив, що човнярем була дівчина небесної краси. Ця коротка зустріч справила на Ігоря сильне враження і потім, коли настав час одружуватися, він згадав про ту дівчину.

Легенда розповідає, що вона була правнучкою новгородського правителя Гостромисла — майбутня рівноапостольна княгиня Ольга. Існує декілька версій про місце народження Ольги, але більшість з них вказують на Псков або його околиці.

Погост Вибути, в 15 км від Пскова. За переданням на цьому місці відбулась зустріч князя Ігоря та Ольги

Шлюб Ольги та Ігоря був щасливим. Все ладналось у подружжя й у справах державних. Але в 939 році хозарський цар Йосиф несподівано напав на Руські землі й обклав їх даниною. Ігор обіцяв “платити данину кров’ю”, тобто виставляти свою дружину у війнах на боці хозар. Виснаживши скарбницю військовими походами, князь Ігор обклав додатковою даниною древлян.

Князь Ігор збирає данину з древлян у 945 році. Картина Лєбєдєва (1991-1908 рр.)

Він не любив це слов’янське плем’я. Вони бунтували при його сходженні на великокняжий престол і сіяли розбрат між іншими племенами. Обурені незаконними поборами, древляни вирішили вбити Ігоря і здійснили свій задум із язичницькою жорстокістю: розірвали його тіло навпіл, прив’язавши до двох зігнутих дерев.

Смерть князя Ігоря
Смерть князя Ігоря
Ольга біля тіла вбитого князя. Картина Сурікова

Це сталося 945 року. Древляни, які побоювались помсти за вбивство князя і хотіли зміцнити своє становище, відправили послів до Ольги, пропонуючи їй одружитися зі своїм правителем. Ольга відкинула їхню пропозицію. Заманивши до Києва знатних древлянських мужів, вона їх вбила. Потім, захопивши їхню столицю, спалила її вщент.

Коли Ігор загинув від рук древлян, їхньому з Ольгою синові Святославу не було ще й десяти років. Замість нього князівством стала правити Ольга.

Княгиня Ольга з малолітнім сином Святославом

Вона об’їжджала всі Руські землі, наводила порядок, судила мудро й справедливо, чим і заслужила собі славу та повагу. Ольга була язичницею, але на той час ім’я християнського Бога вже прославляли в Києві: серед киян було багато християн. Відомо, що храм пророка Божого Іллі було зведено ще за князя Ігоря, в дружині якого були християни. Княгиня Ольга прийняла хрещення, коли їй було вже за 60. Древня легенда розповідає, що для прийняття хрещення вона вирушила до Константинополя. У Візантії руську княгиню зустріли з почестями й урочистостями.

Таїнство Хрещення над нею звершив сам Константинопольський Патріарх, а хрещеним батьком став імператор. У Хрещенні Ольга отримала ім’я Олена — на честь цариці, матері імператора Костянтина Великого.

Константинополь. Храм Святої Софії. Баптистерій, в якому хрестилася княгиня Ольга

Після здійснення Таїнства Патріарх звернувся до княгині зі словами: “Благословенна ти між жонами руськими, так як полюбила світло й залишила темряву. Благословлять тебе сини руські до останніх поколінь онуків твоїх”. Разом з княгинею хрестилося й багато людей із її свити. Повернувшись до Києва, Ольга почала будувати храми. За її велінням було зведено церкви в Києві, Вітебську, Пскові. Але, піклуючись про поширення християнства на Русі, Ольга так і не змогла навернути до істинної віри свого сина Святослава. Даремно вона говорила йому про той світ і радості, якими насолоджувалася її душа з часу прийняття святого Хрещення. Святослав відповідав їй так: “Чи можу прийняти новий Закон, щоб дружина моя посміялася наді мною?”. Він був непохитним у своїй думці та продовжував сповідувати язичництво.

Втішалася Ольга лише тим, що син її не забороняв іншим приймати християнську віру.

Померла Ольга 24 липня 969 року. Її смерть була тихою й безтурботною. Усі русичі: і християни, і язичники оплакували смерть великої княгині. “І плакався по ній, — каже літописець, — син її та онуки і люди всі плачем великим”.

Смерть княгині Ольги

Велика княгиня Ольга відома не тільки як одна з перших руських святих. Її називають “творцем державного життя й культури”. Сучасники княгині вважали її “мудрійшою”. Незвичайна жінка з гострим природнім розумом та непохитною волею — ось якою вона увійшла в історію.

Київ. Пам’ятник равноапостольній княгині Ользі
Київ. Пам’ятник рівноапостольній княгині Ользі

Т.С. Васильєва. За матеріалами газети “Дзвін” №2, 2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *