Стрітення Господнє

Кожне дитя чоловічої статі, народжене першим у єврейській родині, – первісток, приносилося Богу і ставало власністю Бога. Цей звичай, що перейшов у закон, був започаткований у давнину, коли пророк Мойсей мав наказ від Бога вивести з Єгипту народ ізраїльський, а фараон не хотів відпускати своїх рабів.

Тоді кара за карою обрушилися на єгипетську землю, щоб зрозумів фараон дію важкої, спасительної десниці Божої. Найстрашнішим – десятим Божим покаранням, що було накладене на фараона, який противився Божому велінню, була смерть усіх народжених первістків у землі єгипетській. Тільки цим було вражене скам’яніле серце фараона, такою ціною отримав свободу ізраїльський народ.

Та коли цей народ досяг пустелі, тоді й до нього дійшов Божий голос. Сказав Господь Мойсею: “Освяти Мені кожного первістка (чоловічої статі)… від людини до скотини: (тому що) Мої вони” (Вихід 13, 2).

Ціною смерті дітей, ціною втрати матерями своїх дітей були виведені євреї з єгипетської землі – з країни полону та рабства і, як на згадку про ті події, кожна ізраїльська сім’я мала приносити до Храму викуп за свого первістка.

Народивши, після днів очищення, кожна єврейська мати на сороковий день приходила до храму і приносила жертву очищення. Заможна жінка приносила у жертву однорічне ягня та молодого голуба чи горлицю. Для бідних закон дозволяв приносити у жертву двох горлиць чи двох молодих голубів – одного для спалення замість агнця, а другого – в жертву за гріх. Над первістком разом із жертвою очищення звершувався обряд посвячення Богу.

Євангеліє від Луки (Лк. 2, 22-38) розповідає про виконання цього закону Богородицею. Як бідна жінка, Вона принесла до єрусалимського храму народжене Богодитя – Господа нашого Іісуса Христа зі смиренною жертвою – двох горлиць.

І Бог Отець прийняв цю жертву, єдину за все людство, яка в подальшому стала кривавою жертвою Голгофи.

У той час у Єрусалимі, як пише євангеліст Лука, жив благочестивий старець на ім’я Симеон, який подібно іншим вітхозавітним праведникам мав живу віру в прийдешнього Месію, пришестя Якого мало принести втіху народу ізраїльському. Йому було відкрито Духом Святим, що він не помре, поки не побачить Христа. Це сталося у зв’язку з наступними подіями: за декілька століть до Різдва Христового єгипетський цар Птолемей Філадельф забажав мати у своїй величній царській бібліотеці священні книги єврейського народу, перекладені грецькою.

Птолемей Філадельф
Олександрійська бібліотека

Відповідно до волі царя, з Єрусалиму для перекладу книг були відправлені благочестиві вчені мужі, серед них був і праведний Симеон.

Перекладаючи слова пророка Ісаії: “Се Дева во чреве приимет и родит Сына, и нарекут имя Ему: Еммануил” (Вихід 7,14), не розуміючи таїни народження від Діви, благочестивий старець мав намір виправити цю, на його думку, невідповідність у тексті.

Але ангел Господень зупинив його: “За те, що ти не повірив слову Божому, не помреш, поки на власні очі не побачиш здійснення пророцтва. Вір, що Діва народить Спасителя світу”. “У Бога не лишається безсилим жодне слово” (Лк. 1, 3), за переданням Старець Симеон прожив триста років. Духом Святим праведний Симеон прийшов до храму саме в той час, коли Богомладенця принесли до храму. Впізнавши у Ньому довгоочікуваного Месію, він взяв Його на руки і промовив: “Тепер Ти відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром, тому що побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приготував для всіх людей; світло для язичників і славу народу Твого – Ізраїлю”.

Тепер він може відійти у вічність, тепер може зійти до усопших і принести туди першу звістку, що бачив на землі Бога – Спасителя людства. Просвітлений Духом Святим, праведний Симеон бачить усю подальшу долю Спасителя на землі, Його страждання та смерть, а Пресвятій Діві Марії прорікає: “Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох у Ізраїлі, як ознака суперечок; і Тобі Самій меч пройде душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!” (Лк. 2, 34-35).

Тут також була Анна пророчиця, донька Фануїла, вдовиця років 84, яка не відходила від храму, постом і молитвами служила Богу вдень і вночі. Вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав пришестя Визволителя.

Виконавши все за законом у храмі, Іосиф і Діва Марія повернулись у Галілею, у місто своє Назарет (Лк. 2, 40).

Слова праведного Симеона здійснилися. Господь Іісус Христос дав людям новий закон благодаті та любові. Але Його вчення, як і Сам Спаситель світу, стали для багатьох предметом ненависті й протирічь. А Матір Божа, переживаючи страждання та хресну смерть Свого Божественного Сина, пережила стільки горя та сердечного болю, ніби дійсно меч пройшов крізь Її душу.

На спомин цієї євангельської події на 40-й день від народження Господа Іісуса Христа 2/15 лютого Святою Церквою встановлено свято Стрітення Господнього. Це свято – вимріяна зустріч святих душ і Спасителя, на Якого вони чекали, свято зустрічі Старого й Нового Заповіту, людини з Богом, що звершується через дар Святого Духа та заступництво Божої Матері. Це свято великого смирення Сина Божого та Божої Матері, дії Яких навчають нас точному виконанню закону Господнього та постанов Матері-Церкви.

Свято Стрітення Господнього належить до числа древніх свят. Про нього згадують у своїх книгах отці III-IV віків: Амфілохій Іконійський, Григорій Нісський, Іоанн Златоустий. Але з особливим торжеством він став святкуватися у VI сторіччі, при імператорі Юстиніані, коли з ним була поєднана пам’ять про позбавлення Константинополя від страшної морової пошесті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *