Собор трьох вселенських учителів Василія Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоустого

30 січня/12 лютого Православна Церква святкує пам’ять святих вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоустого.

Жили ці Три Святителі у 4 сторіччі, але їхнє загальне свято стали відзначати пізніше – тільки у 11 сторіччі. Дні пам’яті кожного з них окремо святкували й раніше, але, як повідомляє синаксар, у столиці Візантійської імперії – Константинополі за часів царювання імператора Олексія Комнина, у 1084 році між “найосвіченішими й досконалими у пишномовстві людьми” спалахнула суперечка: хто з трьох святителів цінніший для Церкви. Одні ставили вище Василія Великого, вони називали себе василіанами, другі – Григорія Богослова – вони називали себе григоріанами, треті дуже шанували святителя Іоанна Златоустого й називали себе іоаннітами.

Дійсно, ці святі були трьома непохитними стовпами Церкви Христової, і кожен з них по-своєму був значущим для Неї. Усі троє були аскетами, подвижниками, вмістилищами безлічі християнських добродіянь, непохитними поборниками віри.

Святитель Василій Великий упродовж восьми років був предстоятелем Церкви, але внесок його для Церкви неоціненний. Він був невтомним проповідником, догматико-полеміком, роз’яснювачем Святого Письма, вчителем моралі та благочестя, творцем церковного Богослужіння (літургія, названа його ім’ям, служиться 10 разів у церковному році; він написав деякі молитви, удосконалив чин ранішнього та вечірнього богослужіння), організатором монашеського життя. За ці труди Свята Церква недарма нарекла його Великим.

Святитель Григорій за своїм духовним спрямуванням – богослов; ще з народження посвячений своєю матір’ю Богу – оратор, догматист, духовний письменник, укладач Катихизису для навернення язичників, піснеписець, творець церковних віршів та Божественних гімнів (навіть слова його проповідей в подальшому перероблювалися на пісні канонів: Косьма Маіюмський взяв слова: “Христос раждается, славите, Христос с небес, срящите…” і зробив їх піснею канону). Святитель Григорій був служителем Слова Христова. Православна Церква вшанувала святителя Григорія високим ім’ям Богослова, яке мали тільки апостол і євангеліст Іоанн та преподобний Симеон Новий. Після Іоанна Богослова святитель Григорій перший описав глибини та висоти Божества так, як можливо їх зрозуміти людині тільки при світлі Божественного одкровення. Ім’я Богослова свідчить про дар знання Божественних істин, що обумовлює глибину й непомильність його богослов’я.

Святитель Іоанн Златоустий також був єпископом на Константинопольській кафедрі. Його святе життя стало втіленням його праць. Богословсько-літературна спадщина святого Іоанна Златоустого перевершує за обсягом праці більшості інших Святих отців. Вважається, що святителю Іоанну належить п’ять тисяч творінь. Сміливо можна сказати, що він перевершив усіх елінських мудреців розумом, переконливістю слова та вишуканістю мови. Характер його творів: екзегічний (неперевершене тлумачення біблійних текстів), морально-настановчий, полемічний, пастирський, літургічний (чин літургії святителя Іоанна Златоустого служиться щоденно у церквах, відомі окремі молитви). Богословська безпомилковість святителя Іоанна пояснюється тим, що його золоті уста говорили від надлишку його золотого серця. Володіючи глибоким знанням душ людських, Златоуст пропонує найкорисніше для їхнього спасіння та духовного зростання.

Саме цих трьох святих: Великого церковного організатора, Богослова й Проповідника наважилися порівнювати люди у своїх суперечках.

Тому, як свідчить церковне Передання, усі три вище згадані ієрархи з’явилися наяву митрополиту Євхаітському Іоанну Мавроподу, відомому церковному піснеписцю тих часів (у рукописах збереглося поверх двохсот створених ним канонів святим, також до їхнього числа увійшли прекрасні канони Ангелу Хранителю, що ми читаємо перед причастям, та канон Іісусу Сладчайшому). Три святителі звеліли святкувати день їхньої пам’яті в один день і написати гімни для загальної служби: “Ми рівні перед Богом, як ти бачиш; немає у нас ні розділення, ні протистояння. Кожен із нас Божественним Духом написав відповідні повчання для спасіння людей… Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то з цим згідні й два інші. Звели припинити усі суперечки, тому що як при житті, так і після кончини ми маємо піклування про те, щоб привести до миру й однодумства кінці вселенної. Тому об’єднай в один день пам’ять про нас і склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога однакову почесть. А тим, хто звершує нашу пам’ять, ми будемо помічниками в їхньому спасінні, тому що сподіваємося, що маємо деяку заслугу у Бога”.

Після видіння митрополит Іоанн написав службу трьом святителям на 30 січня/12 лютого, об’єднавши нею дні, присвячені кожному окремо: 1 січня – Василія Великого, 25 січня – божественного Григорія, у 27 січня – святого Златоуста.

Свято Собору трьох святителів, що виникло з глибин народного шанування, могло бути остаточно сформованим і офіційно введеним у богослужбовий церковний рік у третій чверті XI сторіччя ще як один із засобів боротьби з латинством. Приклад їхньої особистої боротьби з сучасними їм єресями 4 сторіччя став актуальним у церковній ситуації XI сторіччя. Можливо саме цей момент став додатковою причиною встановлення свята трьох святителів у Візантії XI сторіччя. Автори антилатинських полемічних трактатів часто підтверджують сказане цитатами цих Святих отців; нешанування трьох святителів є одним із звинувачень, що пред’являлися латинянам. Так, Михаїл Керуларій – патріарх Константинопольський у посланні до Петра – патріарха Антіохійського, а також Никифор – митрополит Київський у посланні до Володимира Мономаха звинувачують латинян у відсутності поваги до трьох святителів і у зневазі до їхнього церковного вчення.

Вчення трьох святителів, їхні богословські твори і вони самі сприймалися Церквою, як міцна основа православної віри, необхідна у дні коливань та спокус. Тому у цей день молимося до Святителів, щоб Христос Господь згасив усі єретичні коливання та нападіння, а нас зберіг у мирі й однодумстві та допоміг досягнути Царства Небесного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *