Щось не те в нашому житті: інтернетоманія та кіберадикція

У ці радісні Пасхальні дні, що слідують за Великим постом, дотримання якого дало змогу кожній православній людині відчути себе дійсно вільною Богом створеною істотою, більшість змушена у зв’язку з карантинним режимом  залишається у своїх домівках. Про те, як через розваги не втратити не тільки благодать, а й свою особистість, чому тужить і прагне штучних  веселощів сучасна людина  та як добровільно вона віддає себе у полон залежностей, розмірковує у своїй статті клірик церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці (с. Довжок) ієрей Олександр Окружко.

«Щось не те в нашому житті!» Мало хто, читаючи ці рядки, по-справжньому задумається над цими словами. А більшість не захоче читати далі, адже є набагато більше цікавих занять, яким можна приділити увагу, ніж спробувати замислитися, поміркувати про себе й життя. Люди своє дозвілля чудово проводять за широким спектром розваг, що пропонує нам сучасна маркетингова цивілізація.

Розваги технологічного сьогодення далеко переходять за межі розваг людства, яке жило в епоху до інтернет-ери та кіберпростору. Сьогодні фантастичні фільми XX століття блідніють на тлі сучасних наукових досягнень. Здавалось, що при швидкому техногенному розвитку цивілізації, людина також повинна б стати більш досконалою, але реалії нашого буття лише викривають духовно-моральну деградацію людства.

Технологічні засоби полегшують і роблять наше життя не лише кращим і комфортним, але й породжують багато етичних колізій та проблем. Парадоксальним способом прогрес науки обумовив духовно-моральний регрес людини.

Зловживання технічними досягненнями спустошує людину та перетворює її на цинічного споживача сучасної цивілізації.

Високоморальні та високоосвічені люди не потрібні, потрібен споживач, який робить і купує те, на що йому вкажуть, при цьому не ставлячи зайвих запитань. Знаходячись під впливом матеріального, індивідуум рано чи пізно шукатиме вихід у вимір більш духовного та вищого буття. “Не хлібом одним буде жити людина, але всяким словом, що виходить із уст Божих” (Мф. 4:4).

Здебільшого справжнє духовне життя підмінюється на антипод, “земну духовність”, а Істинний Бог на “земного бога”.

Розваги — заняття, наповнені веселощами, радістю, забавою, а також спосіб втечі від зневіри і смутку, відпочинок від праведних трудів.1

Сьогодні вони розпочинаються в реальності і не закінчуються віртуальністю.

Це старий ідол людства, реабілітований сучасними технологіями, заповнив пустоту душі, яка забула Бога. Він розчленував волю людини, нав’язавши їй примарну свободу, та зробив її несвідомим своїм рабом.

Поступово, впадаючи в ілюзію моральної вседозволеності, помилково зрозумілої як “свобода”, індивідуум вважає, що сам розпоряджається своїми бажаннями та потребами.

Збільшення розмаїття розваг свідчить про зворотну сторону цього процесу, духовний регрес і відчай людства, яке ховається в світі мрій від похмурої реальності.

Якщо людина не піднімає свою голову вгору до Бога, в Якому концентрується її велич, то вона приречена себе розважати, щоб не тужити безмірно.

Багатство сучасних технологічних винаходів, зокрема тотальна комп’ютеризація та інтернет, допомагають цьому процесу інтеграції людства у світ вторинної реальності. Тут кожний зможе бути тим, ким не зміг бути в реальному житті. Прикриття духовної пустоти різноманітними технічними барвами не вирішує, а лише загострює проблему духовних потреб.

Сьогодні ми не усвідомлюємо свого життя без інтернету, телефону, комп’ютера, планшета та всього, що з ними пов’язано.

У зв’язку із цим у суспільстві вкрай активно розвивається два типи комп’ютерної залежності – залежність від Інтернету та залежність від комп’ютерних ігор (кіберадикція).

Мережа Інтернету відкрила нові можливості не лише для дорослих, але й для дітей. Інтенсивність використання інтернету в підлітків зростає з кожним днем. Головна причина – поступове скорочення обмежень зі сторони батьків. Діти, які народилися в епоху Інтернету, стали називатись “цифровими аборигенами”, термін ввів в 2001 році Макс Прескі. Дослідники стверджують, що ці діти – інші, на відміну від дорослих “цифрових мігрантів”.2 Онлайн-опитування школярів у 2014 році продемонструвало, що з 13,5 тисяч опитуваних школярів – 84% учнів щодня користується інтернетом, а кожна друга дитина − мобільним інтернетом. Велика кількість дітей дошкільного віку також інтенсивно використовує мережу, для них створено безліч додатків. У США щоденно онлайн кожна четверта дитина трирічного віку, кожна друга – п’ятирічного віку, і 70% школярів восьмирічного віку.3

Пристрасне захоплення інтернетом – проблема, яка охоплює все більшу аудиторію. Вчителі, батьки, люди старшого віку одноголосно стверджують про згубність звички і навіть одержимість сучасного покоління гаджетами. Хоча, слід зазначити, що комп’ютер, телефон, планшет та інші електронні пристрої – морально нейтральні. Важливо те, з якою метою ми їх використовуємо.

Вчені, лікарі, психологи стали частіше зіштовхуватись з явищем комп’ютероманії, інтернетоманії, ігроманії, гаджетоманії, телеманії. Також сюди можна додати меломанію, нікотиноманію, наркоманію, алкоголізм, сексуальну залежність, спортивний фанатизм, трудоголізм – всього не перерахувати. Усі ці захворювання – ягідки одного поля і мають багато спільного.

Найгірше те, що всі ці залежності розвиваються в людини з раннього віку, а тому глибше осідають у її психіці. А інструментом цього стають гаджети, які заполонили наше життя і транслюють усі види пристрастей.

Усім перерахованим пристрастям властивий синдром психічної залежності — нав’язливий потяг, і синдром фізичної залежності — “ломка”, похмілля. Механізми формування залежності в своїй основі подібні.4

Всіх залежних об’єднує прагнення швидко, без зусиль позбавитись духовної пустоти, душевного болю та психологічного перевантаження.

Пристрасть до чого-небудь дозволяє заглушити голос совісті, відкинути раціональні аргументи, змінити власні відчуття, забутися та відключитися від неприємної реальності. Кожний намагається утекти і переміститися у світ ілюзій по-своєму.

Залежність, якою б вона не була, в першу чергу, − це духовна проблема з Євангельської точки зору.5 “Кожен, хто чинить гріх, є раб гріха” (Ін. 8:34); “Хто ким переможений, той тому й раб” (2 Пет. 2:19).

Зловживання комп’ютером негативно впливає як на тіло, так і на душу дорослого, тим паче дитини, для неї це своєрідний наркотик.

Без сумніву, велику користь людині приніс Інтернет, враховуючи те, що він є надзвичайно практичним та швидким інструментом для пошуку інформації й аналога такому сучасному інструменту в наш час неможливо знайти. Комунікаційні можливості цього гіганта інформаційних технологій важко переоцінити. Більше половини населення Землі, а точніше 4,1 млрд. людей, користується мережею, 48% з яких − жінки, 58% − чоловіки. Про це йдеться у звіті Організації Об’єднаних Націй. За 10 років, з 2009 року по 2019 рік, кількість користувачів інтернет-ресурсів збільшилася з 25,8% до 53,6%. Найвищий відсоток користування в Європі складає 82,6%; найнижчий – в Африці (28,2%). Без інтернету залишається 3,6 мільярдів людей, більшість з яких проживають в малорозвинених країнах.6

На жаль, з урахуванням усіх переваг мережі інтернет для людства, негативна сторона та серйозні загрози від впливу інтернету також присутні. Однією з серйозних загроз є Інтернет-залежність, про яку вперше згадує Нью-Йоркський психіатр Айвенг Голдберт у 1996 році та вводить відповідний термін «Інтернет-залежність». Під цим терміном він розуміє нестримний потяг до використання мережі, нав’язливе бажання ввійти в інтернет і нездатність вийти з нього. Спостерігається чітка психологічна основа в усіх видах залежності. Характеризується ця залежність шкідливим впливом на побут людини, її психологічні та фізичні властивості. Такі люди проводять по 18 годин поспіль в мережі та віддають перевагу віртуальності більше, ніж реальності.7 Схильністю до інтернетоманії в більшості випадків страждають люди з заниженою самооцінкою, які невдоволені собою, закомплексовані та некомунікабельні.

Людина може виявити в собі ознаки інтернетоманії за власною поведінкою:

  • небажання відволіктися від роботи в мережі;
  • прикрість та роздратування під час вимушених перерв;
  • схильність забувати про важливі фізіологічні потреби і справи;
  • нав’язливі думки про інтернет;
  • постійне збільшення часу перебування в мережі;
  • рішучість витрачати все більше фінансів для роботи в мережі;
  • схильність до обману та применшення часу перебування в інтернеті.8
  • Швидкий прийом їжі за монітором;
  • вихід в мережу, не пов’язаний з роботою;
  • скарги близьких на безмірну трату часу за комп’ютером;
  • віртуальна комунікація  з людьми, а не реальна;
  • нездатність скоротити час перебування в мережі;
  • вихід в інтернет з метою уникнення та утечі від проблеми, тривоги, провини;
  • заперечення наявності залежності.9

Невипадково все більше поширення в соціумі набирає інтернетоманія — вид комп’ютерної залежності. Це світ без меж, тому він має більшу кількість залежних адептів, ніж від комп’ютерних ігор — кібераддикція.

Багато хто, загалом, не любить грати, але отримувати інформацію з мережі люблять практично усі.

У мережі можуть просиджувати 12-14 годин на добу, читаючи статті, переглядаючи фільми та серіали, спілкуючись в соціальних мережах, слухаючи музику… Потрапити в кіберпростір сьогодні можна із найпростішого смартфона. Таким чином залежність набирає нові форми та виходить на новий рівень. Тому в соціумі спостерігається тенденція до збільшення кількості інтернетоманів. Інтернетоман — неврівноважена та нервова людина, часто неохайна. Він байдуже ставиться до роботи та своїх соціальних обов’язків, грубо себе поводить із рідними та близькими.

Слід зауважити, що комп’ютерна залежність не така безвинна, як це здається на перший погляд. За експертною інформацією, в зоні ризику знаходяться люди, які проводять за монітором більше, ніж дві години в день. Комп’ютерна залежність, як справжній вірус, швидко поширюється, вражаючи психіку дітей, підлітків та дорослих. Про масштаби цього процесу можна зробити висновки зі ЗМІ. Наприклад, в сучасному інформаційному просторі постійно з’являються повідомлення про школярів, які розстрілюють вчителів та ровесників, внаслідок гри в агресивні комп’ютерні ігри. Частішають випадки, коли людина просто помирає перед монітором від фізичного та емоційного виснаження і втоми.10

Спільне підґрунтя мають усі види залежності. Якщо розглядати цю проблему в фізичній площині, можна навести наступний факт. У мозку людини є центр задоволення, стимуляція якого приносить приємні відчуття. Гра стимулює центр задоволення, змушує його виділяти нейрогормони. Унаслідок такої стимуляції з’являється колосальна залежність. Досліди на гризунах довели, що така стимуляція змушує їх відмовлятися від їжі. Подібне відбувається з людиною.11 Занурюючись у віртуальний світ, залежний може проводити час за комп’ютером тижнями.

Більш небезпечною залежністю, але менш поширеною, ніж інтернетоманія, є ще один тип комп’ютерної залежності – це комп’ютерні ігри, кіберадикція. Механізм формування комп’ютерної залежності мало чим відрізняється від механізму формування ігроманії. Кіберадикція пов’язана з бажанням грати, що говорить про те, що індивідуум готовий стати залежним. Залежність від кіберадикції буває двох видів: нерольових та рольових ігор. Перший випадок менш небезпечний, ніж другий. В останньому індивідуум (геймер — людина, яка використовує комп’ютер, в основному, лише для гри) максимально покидає реальність та поглиблюється в світ гри. Граючи, людина забуває про реальні проблеми та справи і повністю асоціює себе з комп’ютерними героями. Очевидно, що така поведінка свідчить про психологічні проблеми залежного.

Нерольові ігри мають більш азартну основу, у яких головна ціль – пройти гру та виграти. Гравець не асоціює себе з грою, що вказує на відсутність психічних відхилень, але тут має місце азартна залежність людини.12 Два типи комп’ютерної залежності доволі небезпечні. Вони паразитують на тому, що нормальний процес розвитку людини включає в себе прагнення грати, насамперед у дитячому віці. Та, на відміну від інтелектуальних і рухливих ігор з ровесниками, забава за монітором дозволяє звільнитись від усіх моральних засад. Тут важливий лише результат, а все інше несуттєве, моральні принципи та обмеження зайві. Природний інстинкт гри, на якому паразитує пристрасть до комп’ютерних ігор, гіпертрофується. Віртуальне життя на моніторі – більш динамічне і цікаве, ніж в реальному житті, де ти зв’язаний моральними критеріями. На моніторі всіма ігровими процесами керуєш лише ти. Хоча всі ці процеси ілюзорні, оманливі й надзвичайно вражають емоційну сферу та безповоротно формують особистість. У результаті такого впливу втрачаються адекватні моральні соціальні орієнтири. Відірвавшись від гри, індивід переносить поведінку з віртуального світу у реальний, на близьких людей.13 Така людина — це велика проблема для близького оточення, про яке він не буде піклуватись, він не думає про майбутнє, про створення сім’ї, такі не досягають успіху…

Подумайте: ви хочете такого життя для себе й своєї дитини?

Однозначну негативну оцінку всьому вище наведеному дає Православна Церква.

У Святому Письмі та Святоотцівських творах дається ключ до розуміння вищезгаданих залежностей та поневолення людської свободи сучасними ідолами. Пристрасне захоплення комп’ютером, інтернетом, гаджетами, іграми, кіно, театрами, танцями, вокалом і тому подібним веде до Богозабуття, забуття моральних обов’язків та збільшенню пороків.

“Людина, сповнена пристрастю до чого-небудь, ніколи не позбудеться печалі”, – говорить преподобний Іоанн Ліствичник.

Пристрасть – це стіна між Богом і людиною, це зрада Богу, вид духовного перелюбства. Печаль і туга тим більше заповнюють серце, чим більше розважаєшся. Печаль цього світу спричиняє смерть (2 Кор. 7:10). Скільки не розважайся – легше не стане.14 У свій час святі отці Церкви всіх віків, зокрема, Іоанн Златоуст, Кіпріан Карфагенський, преподобний Єфрем Сирін та багато інших, протиборствували гріховним розвагам та видовищам людства. Іоанн Златоуст з особливою силою протистояв перебуванню на видовищах, критикував розпусту, яка була присутня в театрах.15

Сьогодні найбільш популярними і часто відвідуваними сайтами в мережі Інтернет є  інформаційні ресурси та відеоматеріали, які транслюють розпусту і блудні видовища. Однак варто пам’ятати слова архієпископа Іоанн Златоуста: “Багато зла спричинюють містам видовища, зла великого, ми навіть не знаємо наскільки великого”. У “Книзі про видовища” мученик третього століття Кіпріан Карфагенський писав, що в Святому Письмі заборонено дивитись на те, що заборонено робити. Людина швидко звикає до того, що бачить і що слухає. Привчаючись дивитись, привчається й робити.16

Комп’ютерна залежність стає з кожним днем все гострішою проблемою сьогодення. Вона руйнує здоров’я, сім’ї, кар’єри, а декому коштує життя. Гріховні розваги, насилля у фільмах, розпусні видовища і тому подібні явища, які транслюються в мережі інтернету та через телебачення, виховують в людині грубі тваринні інстинкти, сіють в душі пустоту, неуважність до себе та свого оточення, виховують злобу, слабку волю та призводять до повільного суїциду залежного.

Варто повернутись до Бога, Який нам дає справжню свободу та насолоду вічним життям!

_______________________________

[1] Азбука веры. Развлечения.  Електронний ресурс

[2] Гаджетоманія. 13. 04. 20. Електронний ресурс.

[3]Там же.

[4] Зорин К. В. “Одержимые”. Зависимость: компьютерная, игровая, никотиновая… – М. : Русский Хрогограф, 2007. С. 14 –15.

[5] Там же. С. 5.

[6] Телеграф 18:59. 14. 04. 20. Електронний ресурс.

[7] Зорин К. В. “Одержимые”. Зависимость: компьютерная, игровая, никотиновая… – М.: Русский Хрогограф, 2007. С. 47–48.

[8] Гаджетоманія. 13. 04. 20. Електронний ресурс.

[9] Зорин К. В. “Одержимые”. Зависимость: компьютерная, игровая, никотиновая… – М. : Русский Хронограф, 2007. С. 53-54.

[10] Игромания: сетеголизм и кибераддикция. 17. 04. 20. Електронний ресурс.

[11] Там же.

[12] Там же.

[13] Зорин К. В. “Одержимые”. Зависимость: компьютерная, игровая, никотиновая… – М.: Русский Хронограф, 2007. С. 37– 39.

[14] Православие. Ru. “Почему мы печальны”. Електронний ресурс.

[15] Иоанн Златоуст, святитель. Увещаю вас, возлюбленные: Избраные беседы. – М. : Отчий дом, 2014. С. 135 –137.

[16] Азбука веры. Книга о зрелищах. Електронний ресурс.

 

Використана література:

  • Зорин К.В. “Одержимые”. Зависимость: компьютерная, игровая, никотиновая… – М. : Русский Хрогограф, 2007. – 256 с.
  • Иоанн Златоуст, святитель. Увещаю вас, возлюбленные: Избраные беседы. – М. : Отчий дом, 2014. – 688 с.

Ієрей Олександр Окружко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *