Різдво чесного славного пророка, Предтечі та Хрестителя Іоанна

24 червня / 7 липня Православна Церква святкує різдво одного з найбільших пророків – Іоанна Предтечі. В календарному році Свята Церква відзначає День народження тільки Господа нашого Іісуса Христа та Його Пречистої Матері – Пресвятої Богородиці. Днем пам’яті святих є день їхньої смерті. День смерті вважається Днем народження для життя вічного кожного християнина, який завершив свій життєвий подвиг Богоуподібнення в цьому світі.

Проте Сам Господь назвав Святого Іоанна найбільшим між народженими жонами. Цей факт вказує на винятковий статус Іоанна Предтечі серед святих, а свято Різдва Іоанна Предтечі відноситься до числа великих свят.

Різдво Іоанна Предтечі сталося за 6 місяців до народження Спасителя світу.

Час, визначений пророком Даниїлом, (9, 24-27) добігав кінця, людство чекало пришестя на землю Месії. Жезл правління був “відібраний з рук Іуди”, як то було передбачено патріархом Іаковом (Буття 49, 10); іудеї страждали під гнітом Риму.

“Морок гріхів і ніч безвір’я вкривали весь світ, і люди не змогли би споглядати Сонце правди, – говорить блаженний Августин. – Тому святий Іоанн був посланий наперед, як світильник, щоб очі серця, затьмарені злобою, які не могли зносити великого та істинного Світла, звикли спочатку би до слабкого сяйва світильника і тоді були би вже спроможні побачити небесне Світло во Христі… Якби Господь і Спаситель наш, Який є істинне Світло, не послав би наперед блаженного Іоанна як світильника, то весь світ не зміг би понести сяйва світла Його”. Про цю подію пророкував за сім з половиною сторіч Ісаія: голосом волаючого у пустелі назвав він Предтечу (Іс. 40, 3).

Пророк Малахія за чотири сторіччя вказував на те, що Сам Господь пошле перед Лицем Своїм Ангела Свого, який приготує шлях перед Ним (Мал. 3, 1).

Розповідь про народження Предтечі Господнього Іоанна знаходиться в 1-й главі Євангелія від Луки. Батьки святого Іоанна – праведні Захарія та Єлисавета – жили у важкі часи правління Ірода, царя Іудейського, який усіляко намагався знищити в іудеях дух, їхні древні устави та священні отецькі передання. Але попри все благочестива пара жила за законами Божими, чим привернула до себе особливе благовоління Господа та щиру народну повагу.

Обидва вони походили з благородних священицьких родів. Захарія був із покоління Авії, яке здійснювало чергове служіння при Єрусалимському храмі, а Єлизавета була з роду первосвященика Аарона.

Праведні Захарія та Єлисавета багатіли добродіяннями, але були позбавлені втіхи мати дітей. В народі, де бездітні були навіть у презирстві, для таких подружніх пар відсутність дітей ставала великим болем та скорботою. Праведні Захарія та Єлисавета були у похилих літах, тому надія про народження дитини в них вже зійшла нанівець. Але, як пише святий Амвросій: “Навіть саме різдво Предтечі мало приготувати людство до народження Месії. Необхідно було Іоанну Хрестителю народитися від неплідної матері, щоб люди приготувалися бачити різдво Спасителя від безмужньої Діви”.

Праведні батьки Предтечі – Захарія та Єлисавета – жили в селищі, що розташовувалося на нижньому схилі гір Іудейських, в 18 милях від Єрусалиму, на місці древнього священицького міста Іутти.

Східна окраїна Єрусалиму біля підніжжя гори Ора в іудейських горах. Ейн Карем (древнє священицьке місто Іутта).

Коли наставала черга служити у храмі Єрусалимському, тоді Захарія йшов у Єрусалим і жив там весь тиждень свого служіння.

 

Древній Єрусалимський храм

Зміна священицьких служінь визначалася законом. Але ніхто зі священиків не міг постійно звершувати одну й ту ж священнодію (кадіння, заколювання жертовних тварин, спалення…). Для цього проводилося жеребкування. Жереб кадіння вважався особливо почесним, як найбільш приємний Богу.

Частина Єрусалимського храму, що називається "Святе"
Частина Єрусалимського храму, що називається Святе

Жереб такого служіння у Єрусалимському храмі випав праведному Захарії, коли він служив свою чергу перед Богом.

І ось після того, як він звершив кадіння, вимовив із глибини душі полум’яну молитву до Бога та готувався відійти від вівтаря до народу, щоб дати йому звичайне благословення, – з’явився йому Ангел Господень, який стояв праворуч від жертовника кадильного. Захарія збентежився. Вітхозавітні люди вірили, що поява небесної істоти людині віщує близьку смерть.

Небесний посланець поспішив заспокоїти схвильованого старця. “Не бійся, Захаріє, – сказав йому Ангел: бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш його ім’ям Іоанн. І буде тобі радість та втіха, і багато хто зрадіє з його народження. Бо буде він великий перед Господом” (Лк. 1, 13-15). Саме перед Господом, а не перед людьми, – на противагу земній величі він буде великий духом.

Не буде пити вина ні п’янкого напою…(Лк. 1, 15). Як назореї, посвячені Богу, давали обітницю не вживати ніякого напою, що здатний призвести до сп’яніння та збентеження думок.

І Духом Святим наповниться ще з утроби своєї матері (Лк. 1, 15). Жоден із вітхозавітних праведників, тільки один Предтеча Господень удостоївся благодаті бути сповненим Святого Духа ще в утробі матері. Саме ж ім’я його означає благодать Господня, а ім’я Захарія – Господь згадав.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога (Лк. 1, 16). Перед пришестям Христовим в Іудеї вже не було давнього ідолопоклонства.

Всі шанували єдиного істинного Бога. А Господь Бог, до Якого Іоанн Предтеча наверне багатьох ізраїльських синів – це Мессія – Господь Іісус Христос, Якому він є Предтечею.

Далі Ангел пророкував про полум’яну ревність і силу майбутнього Предтечі, який буде подібний пророку Іллії, який відновив в Ізраїлі істинне Богошанування. А метою проповіді Іоанна буде навернення іудеїв, які відхилилися від чистоти віри та благочестя отців (Авраама, Ісаака, Іакова та ін. Патріархів) до їхніх добродіянь і у такий спосіб відбудеться духовне єднання сердець предків із серцями нащадків.

Щоб представити Господу народ приготовлений (Лк. 1, 17). Щоб підготувати до пришестя Господа Іісуса Христа людей, які будуть здатними прийняти Його Євангеліє.

Втім для Захарії ці слова залишилися дивними і незбагненними. Він висловив сумнів і перечив Ангелу, смиренно вказуючи на вік та безпліддя їхньої пари (Лк. 1, 18). Але цим він згрішив перед Богом. За недовіру слову ангельському (поява Ангела праворуч вівтаря слугувала ознакою Божого милосердя, на це як священик Захарія повинен був звернути увагу), а також за думки, що милість обіцяна тільки йому (Захарія молився про спасіння Ізраїлю і отримав звістку про народження сина тільки тому, що цей син мав стати предтечею Месії, про пришестя Якого щоденно молився народ того часу) Архангел Гавриїл владою Божественного посланця виголошує присуд: “Ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться” (Лк. 1, 20).

І, як пишуть святі отці, Захарія став німим, тому що противився йому словами.

Після звершення кадіння священик за законом повинен був відійти від кадильного жертовника з благоговійним нахилом голови до святилища. Народ знав скільки часу потрібно для звершення цього обряду, але відділений завісою, не міг бачити нічого з того, що відбулося з Захарією. Тому він дивувався, що священик довго зволікає та не виходить, щоб проголосити звичайні слова благословення. Та ще більше здивувалися люди, коли побачили Захарію, який замість звичайних слів благословення став розмовляти з ними знаками та рухами; всіх огорнув трепет.

Народ зрозумів, що старець у храмі бачив видіння.

За законом Мойсея, при подвійному тілесному недолікові священик не допускався до Богослужіння. Між тим, Євангеліст пише, що Захарія не переривав чергового служіння до кінця свого тижня. Зрозуміло, що глибока повага до благочестя старця запевнила усіх, що німота сталася через веління Боже.

В певний час відбулося сказане Ангелом. Євангельська історія розповідає, що святий Іоанн, як і предрік Архангел Гавриїл, сповнився Духа Святого ще в утробі матері. Він заворушився і звеселився, коли після Благовіщення Діва Марія прийшла розділити радість до сестри своєї матері – Єлисавети. Святий Іоанн ще не з’явився на світ, а вже почав велике служіння своє, вказуючи миру його Спасителя, Якого ще не народила Пречиста Діва (Лк. 1, 41).

Три місяці Преблагословенна Діва Марія перебувала зі своїми родичами і це ще більше зміцнило благодаттю душу майбутнього Предтечі.

Народження сина від неплідної Єлисавети вразило людей і всі, як пророкував Ангел, зраділи її щастю.

На восьмий день над новонародженим звершувався обряд обрізання, який свідчив, що немовля входить у завіт із Богом, у спільноту вибраного народу Божого. Після здійснення обряду новонародженому давалося ім’я. За давнім звичаєм немовля нарікалося ім’ям батька або якого-небудь близького шанованого благочестивого родича. Тому немовля хотіли назвати Захарією, але Єлисавета Духом Святим пророцьки прорекла: “Ні, хай буде названий Іоанном” (Лк. 1, 60). Дивуючись, родичі знаками запитали Захарію. “Іоанн – ім’я йому”, – написав на дощечці батько (Лк. 1, 63).

Здивування всіх перейшло в страх, коли після цього до праведного Захарії повернулися дари слуху та слова. Просвітлений благодаттю Божою праведний Захарія бачить вже ніби здійсненим пророцтво Ангела про пришестя Месії й благословляє Господа, Який послав народу ізраїльському визволення через Месію – нащадка Давида, а також пророкує про майбутнє служіння свого сина, який має стати найбільшим із пророків і Предтечею Спасителя світу (Лк. 1,76-79).

Оніміння Захарії, народження від престарілих дитини, дивовижне позбавлення німоти, натхненне слово старця-батька – все це мало переконати людей, що очікуване пришестя Месії близько, що син Захарії – вірний провісник цієї події. Так святий Іоанн з перших днів свого життя почав виконувати своє високе призначення.

“Слава Давшему неплодней по старости плод, старцу и пророку сына, готовяща Ему люди совершенны – Божественнаго Предтечу!” – радісно оспівує цю подію Церква в славний День його різдва.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *