Ієрей Феодор Кулініч. Різдвяний піст

Ще в перші віки християнства віруючі в Христа знали про Різдвяний піст і дотримувались його. Вже у IV сторіччі святитель Амвросій Медіоланський та Блаженний Августин згадують у своїх творах про цей піст. Спочатку тривалість посту у древніх Церквах була різною – десь один тиждень, а десь і всі шість. На Константинопольському соборі у 1166 році, що відбувся під головуванням патріарха Луки, було встановлено всім православним християнам дотримуватись сорокаденного посту перед святом Різдва. Різдвяний піст називається ще Филиповим, тому що в останній день перед постом ми згадуємо та вшановуємо одного з дванадцяти учнів Христа – апостола Филипа.

До кожної важливої події в нашому житті ми готуємось. Бажаємо відзначити іменини, відсвяткувати весілля чи хрещення. Йде дитина в школу, чи вже здає екзамен, можливо на нас чекає подорож або серйозний виступ. Всьому цьому ми присвячуємо досить свого часу і прикладаємо певні зусилля. Наближається свято Різдва Христового, і Православна Церква закликає нас підготуватись для того, щоб гідно зустріти народженого Богомладенця Христа. І саме Різдвяний піст і є тим важливим періодом, коли нам необхідно звершити особливий подвиг.

В дні посту ми намагаємось бути смиренними, стриманими, стараємося відмовитись від шкідливих звичок (і не лише на період посту, а назавжди), очистити своє серце щирим покаянням та молитвою. Адже без чистоти сердечної неможливо осмислити це величне диво – радість народження Сина Божого. За словами Симеона Фессалонікійського: «Піст різдвяної чотиридесятниці символізує собою піст Мойсея, який постився сорок днів і отримав на кам’яних скрижалях написання слів Божих. А ми, попостившись сорок днів, достойно зустрічаємо і приймаємо живе Слово – Христа, Який воплотився і народився від Діви Марії, і причащаємося його Божественного Тіла».

Згідно з Церковним Уставом правила тілесного посту не такі суворі, як у Великий чи Успенський піст, і подібні до Апостольського посту. У вівторок, четвер, суботу та неділю дозволяється їжа з олією. Риба благословляються в недільні і суботні дні, у полієлейні, великі та храмові свята. В останню седмицю перед самим Різдвом піст посилюється, в цей період навіть у суботу та неділю риба не дозволяється. Є така благочестива традиція, коли в Різдвяний сочельник (6 січня) взагалі цілий день не їдять до появи першої зорі на небі в пам’ять про Віфлеємську зірку, яка сповістила про народження Христа. В останній тиждень Церква посилює і молитву, звершуються особливі Богослужіння, через які розкривається зміст і важливість пришестя на Землю Христа – Сина Божого, і віруючі християни намагаються бути присутніми на цих службах, щоб у повній мірі проникнутися цим Святом і відчути його глибинну внутрішню суть, яка полягає в безмежній любові Бога Творця до свого творіння – людини. Між іншим, саме в ці дні відбувається «святкування» громадянського Нового року, і нам, православним християнам, необхідно бути особливо зібраними та стриманими, щоб не спокуситися та не порушити святість посту якимось нерозумним гулянням, об’їданням чи пияцтвом.

Слід зауважити, що піст тілесний без посту духовного нічого не приносить для спасіння душі, а, навпаки, навіть може бути шкідливим, коли людина, утримуючись від їжі, як той фарисей зі Священного Письма (Лк. 8, 9-14), з відчуттям зверхності осуджує інших, бо вона ж «виконує» піст. Тоді це просто дієта, якої часто дотримуються навіть люди, далекі від Церкви. Який тут подвиг? Один з оптинських старців сказав: «Можна не їсти м’яса в піст, але з’їсти свого ближнього».

Тілесний піст – не самоціль. Він, на думку святих отців, є лише засобом для справжнього духовного життя та підтримкою в боротьбі з гріховними пристрастями. І тому обов’язково має бути поєднаним з постом духовним. Недарма святитель Тихон Задонський говорить: «Тілесний піст – це коли «чрево» утримується від їжі та пиття, духовний піст – коли душа утримується від злих помислів, справ та слів. Корисний нам піст тілесний, але без духовного він нічого не вартий». Саме до такого справжнього посту і закликає нас Церква через свої піснеспіви: «Постящеся, братие, постимся духовне и телесне, отложивше всякий союз неправды и осуждения».

У нашому кафедральному соборі є старенька прихожанка, яка завжди каже: «Милостивий Боже, допоможи мені». Хочеться і мені закінчити свій текст словами цієї простої молитви: «Милостивий Боже, допоможи нам всім гідно пройти цей піст і відчути істинну радість Різдва нашого Господа і Спасителя Іісуса Христа».

Ієрей Феодор Кулініч

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *