Різдвяне послання Феодора, Митрополита Кам’янець-Подільського і Городоцького

“Слово стало плоттю і перебувало між нами,
повне благодаті та правди”
(Ін. 1, 14).

У Віфлеємі народився Бог – Переможець гріха та Освятитель людського роду. Всемилостивий Бог приходить сьогодні у плоті, щоби стати Спасителем усіх, хто прагне чистоти та правди Божої. Він приходить у грішний світ, що поринув у несправедливість, хвороби й скорботи.

Беручи на Себе “зрак раба”, Спаситель входить у величезну родину нащадків Адама, щоби звільнити людей від рабства гріха та смерті. Бог приходить на землю, щоб у людській плоті Своєю “смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола” (Євр. 2, 14).

Святі отці кажуть нам, що Різдво Христа вказує на диво найтіснішого спілкування Творця і творіння. Велике торжество перемоги над смертю починається вже з Народження Спасителя, що підтверджується співом ангелів: “Слава в вишніх Богу, і на землі мир, благовоління в людях”. Із Його пришестям у світ ми маємо можливість побачити Бога в Людині, побачити Творця у творінні й почути радісну звістку про те, що наближається Царство Небесне, досягнути якого можна через покаяння та віру в Сина Божого.

Господь стає одним із нас і називає Своїми братами та сестрами не тільки дітей Йосипа Обручника, Своїх родичів по плоті від роду Давидового, а кожного, хто вірує, що Він – Син Божий, кожного, хто любить Отця Його Небесного й виконує Його святі заповіді: “Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати” (Мк. 3, 35).

Варто особливо наголосити, що подія Різдва Христового абсолютно унікальна й неповторна. Церква зосереждує нашу увагу на плотському народженні Господа нашого Іісуса Христа. Тобто, Народження Спасителя у Віфлеємі не можна вважати початком буття Сина Божого, Який існував предвічно, тобто тоді, коли не було ні світу, ні часу, ні простору. Саме Він створив для нас цей світ і нас у ньому.

У темній Віфлеємській печері народився по плоті Творець усього сущого, Той, Хто за Своєю Божественною природою єдиний із Богом Отцем та Святим Духом. Той, Чию славу не можуть бачити навіть ангели, став плоттю – ось незбагненне таїнство, яке неможливо осягнути людським розумом, але можна сприйняти чистою вірою. “Велика благочестя таємниця – Бог з’явився во плоті” (1Тим. 3, 16).

Але Різдво Христове поєднане не тільки з радістю пришестя у світ Христа Спасителя, а й із Його хресним подвигом та воскресінням. Цей подвиг почався з Його смиренного народження та самоприниження в образі Сина Людського. Церква закликає нас ніколи не забувати того, заради чого Господь прийшов на землю – щоб постраждати, померти та воскреснути для нашого спасіння.

Православному святу Різдва завжди передує піст – час духовного очищення та зростання, який дає нам можливість доторкнутись до божественних таємниць буття Бога й людини. Тому глибинний зміст Різдва Христового пізнається тільки через призму нашого покаяння і боротьби з гріхом. Разом з тим світла й радісна подія Різдва Христового – це нагадування нам про те, що ми, християни, покликані своєю любов’ю зігрівати цей світ та дарувати йому пізнання спасительної Звістки про Пришестя Сина Божого. У ці святі дні Православна Церква закликає вірних чад своїх прославляти Христа не тільки піснеспівами, але, передусім, своїми справами й життям. Вона вчить нас зберігати віру й надію на Бога в усіх життєвих обставинах.

Ми живемо в той час, про який Спаситель сказав: “І через множення беззаконня любов багатьох охолоне” (Мф. 24, 12). Сьогодні ці пророчі слова як ніколи нам зрозумілі – люди, втрачаючи свою гідність і, зневажаючи одне одного через політичні та релігійні переконання, ненавидять подібних собі. Відсутність живої віри в Бога та нехтування Його законами відкривають шляхи до розбрату й ненависті. Замість того, щоб розбудовувати нашу державу в любові й повазі одне до одного, замість того, щоб єднати український народ на основі справедливих законів, представники різних політичних сил та партій вносять смуту та розбрат у наше суспільство.

Як свідчить історія християнства, завжди були ті, хто проти Христа і ті, хто стояв поряд із Ним. І саме ставлення до Спасителя в усі часи визначає місце людини в цьому протистоянні. Кожна людина повинна визначитися, де вона: з Христом – вічною Правдою та Життям, чи проти Нього – у темряві неправди і зла, як каже Сам Господь: “Хто не зі Мною, той проти Мене” (Лк. 11, 23).

Справді, сьогодні ми переживаємо нелегкі часи випробувань. За підтримки влади створюється неканонічна, так звана «об’єднана», нова церковна організація під назвою «Православна Церква України». Український політикум у своїй більшості налаштований проти канонічної Української Православної Церкви. Верховна Рада в підтримку нової церковної організації всупереч Конституції України приймає закони, які порушують права віруючих нашої Церкви. Як на це реагувати? Що робити нам, чадам істинної, соборної та апостольської Церкви?

По-перше, потрібно пам’ятати, що без волі Божої нічого не відбувається. А отже й сьогоднішні випробування попущені нам Богом для того, щоби в кінцевому результаті

привести нас через очищення до більшого блага. Наш всемилостивий Господь піклується, насамперед, про спасіння наших душ, а всі негаразди, якщо ми сприймаємо їх із терпінням та вдячністю, використовує для нашого духовного вдосконалення. Священномученик Кипріан Карфагенський писав: “Нехай ніхто не думає, що добрі люди можуть відділитися від Церкви. Вітер не розвіює пшеницю і буря не викориніює дерева, яке росте на твердому корінні. Тільки пуста полова відноситься вихором; тільки слабкі дерева падають від натиску бурі; тільки ті, які не мають твердості міцного зерна хліба, як м’якуш розлітаються від подиху ворога, що прагне їх розсіяти”.

По-друге, можна сказати, що часи гонінь, як би дивно це не звучало, завжди були розквітом для Церкви та Православної віри. Ще у другому столітті церковний письменник Тертуліан сказав, що “кров мучеників – це зерно Церкви”. З історії ми знаємо, що це мученицьке зерно, кинуте в землю, приносило рясні плоди. Прикладом свого терпіння та бажанням знати одного Христа і служити тільки Йому святі мученики сприяли зростанню Церкви і, зрештою, саме вони перемогли, а їхні мучителі покрили свої імена соромом та ганьбою. Зникали імперії, зникали жорстокі імператори та гонителі християн, а Церква, як чиста і непорочна Діва, існує до сьогоднішнього дня й існуватиме повсякчас, тому що з Нею Христос, Який сказав: “Ось Я з вами в усі дні до кінця віку” (Мф. 28, 20).

Слід пам’ятати, що ніяка національна ідентичність, ніякі вимоги часу чи якісь політичні переконання не повинні затьмарювати світлий образ Христа, Який має відображатися в нас і в нашому житті. Для нас, православних віруючих, не може бути щось або хтось, більший за Спасителя. Апостол Павло писав: “Тож усе я вважаю за ніщо, заради переважного пізнання Христа Іісуса, мого Господа… я заради Нього відмовився від всього і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа” (Фил. 3, 8). Єднання із Христом, спілкування з Ним – ось, що є сенсом життя християнина. У цьому суть нашої віри й надї.

Ми із вдячністю Богові озираємося на минулий рік і з молитвою та надією дивимось у прийдешній 2019-й. Господь судив нам жити в дуже відповідальний час. Час, коли твердість у вірі, відданість Христу та Його Церкві потрібно засвідчувати не тільки словом, але й своїми справами й усім життям. Тому, вітаючи всіх вас, дорогі отці, брати та сестри, з радісним святом Різдва Христового, Хочу побажати, щоб Новонароджене Богонемовля наповнило радістю наші душі й спонукало нас до справ віри й любові, зосереджуючи нас на найголовнішому – прагненні до спілкування з Христом, у Якому мир, радість і повнота життя.

Нехай радісна звістка про те, що “Нині народився вам … Спаситель, Який є Христос Господь” (Лк. 2, 11) змінить наше життя і дарує йому новий поштовх для духовного зростання та єднання з Богом і ближніми.

 Христос рождається! Славіте!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *