Профанне вживання священних зображень на “правосланих товарах”

Останнім часом стало звичайною практикою використання священних зображень на упаковці й інших утилітарних предметах (пакети, сумки, закладки для книг і т.д.). На жаль, подібні речі нерідко використовують у церковному побуті, наприклад, церковні свічки для вірян продають у коробках з іконами і текстом молитов. Наче зараз немає можливості придбати молитвослов або ікону за доступною ціною.

Будь-яка упаковка – предмет для неминучої утилізації після використання самого товару, а не для молитви. Розміщення на пакувальному матеріалі священних зображень і текстів молитов, що містять ім’я Боже, є кричущим блюзнірством, викликаним виключно корисливими інтересами виробників, охочих надати своєму товару додаткову символічну вартість в очах православних покупців.

Жалюгідні спроби виробників виправдати своє блюзнірство зверненнями до покупців утилізувати їх продукцію «благочестивим чином» не витримують критики і не мають ніяких виправдань. Так, один Інтернет-магазин пропонує свічки для домашньої молитви, на картонну упаковку яких наносить зображення Господа Іісуса Христа, Богородиці, святих і тексти молитов. У написі на своєму товарі виробник рекомендує священне зображення вирізати і використовувати як закладку, а «порожню упаковку спалити» самому або віднести в храм з тією ж метою. Можливо, в недалекому майбутньому для розвитку цієї думки виробник надрукує на упаковці своєї продукції не тільки Символ віри, а й сам догмат іконошанування з рекомендацією після прочитання спалити його разом з упаковкою.

До речі, щодо закладок. Вони мають функціональне, службове призначення і не повинні ставати «іконостасами», тому що вони є профанним, а не священним предметом. Закладки зі священними зображеннями для богослужбових Євангелій не є аргументом для виправдання, щоб використовувати такі ж для домашніх цілей, в силу принципової відмінності в призначенні й способі використання самих книг.

Абсолютно неприпустимо використовувати священні зображення на сувенірній продукції, де ікони виступають лише як декоративний елемент (ікони-брелки, сувенірні яйця, тарілки, свічники, мотрійки і т.д.). До них відносять і декоративні свічки у вигляді фігурок ангелів, храмів і т. п. Адже при запалюванні свічки відбувається знищення того, що для віруючого повинно бути святим.

Ікона – це вікно у вічність, а сувенір – це, в кращому випадку, предмет на пам’ять, навіть якщо він дорогий. Крім того, якщо сувенір створюють саме як «ікону на пам’ять», то мають значення і матеріали, з яких її виготовляють. Наприклад, ікони, написані на гладких камінцях (зокрема зі «святого місця»), можуть виявитися незручними для молитви і будуть сприйматися, насамперед, як сувенір. Абсолютно неприпустимим є змішання священних зображень із забобонними символами (наприклад, виготовлення сувеніра, який поєднує підкову «на удачу» та ікону).

Профанацією священного є нанесення священних зображень на будь-які предмети повсякденного вжитку, наприклад:

– посуд: тарілки, кружки, ложки. Допустимими є священні знаки (хрест) на посуді церковного вжитку: посудинах, призначених для святої води, зберігання антидора;

– одяг: футболки, пряжки для ременів, хустки і т. п.

Використання таких речей мирянами (наприклад, жіночих хусток із образами святих) як одяг для паломництва, відвідування храму й богослужінь не перетворює ці речі з розряду звичайних у богослужбові або церковний одяг (такі, як митра архієрея, сакос, фелонь, куколь схимниці й т.п.).

Часто зустрічаються сумки, постільна білизна, килими, скатертини, серветки, рушники, пакети, коробки, пляшки та інша продукція, на упаковці якої використовують священні зображення. І все це – кощунство!

Також неприпустимі наклейки для крашанок зі священними зображеннями і священними іменами (наприклад, написи «Христос воскрес» і ін.). Недоречно зображувати хрести на стрічках, призначених для обв’язування букетів і вінків при похованні померлого. Такі стрічки якийсь час лежать на могилі, а потім опиняються в контейнерах зі сміттям, де хрест піддається нарузі.

Не відповідає нормі іконошанування і використання священних зображень у ювелірній продукції та біжутерії (браслети, кільця). У церковній традиції благочестя предмети зі священними зображеннями прийнято носити тільки на грудях, біля серця, а не на пальцях, зап’ясті і т. п.

Висновки

В силу догмату іконошанування й норми іконошанування:

  1. Слід відмовитися від виробництва, продажу та будь-яких інших способів поширення, а також придбання предметів, на які нанесено священні зображення, якщо ці предмети призначено для профанного (побутового) використання, а не для молитви (посуд, одяг, головні убори, сувеніри, ювелірні прикраси, промислові та ремісничі товари, упаковка продуктів харчування і т.п.).
  2. Не слід виготовляти священні зображення з будь-яких нетривких матеріалів, зокрема, з піску, льоду, паперу та ін.

Догмат іконошанування, який прийнято на Сьомому Вселенському соборі, вистражданий Церквою і рясно политий кров’ю мучеників та сповідників. Наше право шанувати ікони куплено «дорогою ціною» (1 Кор. 6, 20), яка є кров’ю і стражданнями праведників за віру. Тим більша на нас лежить відповідальність за те, як ми ставимося до священних образів і що ми дозволяємо щодо них робити «своїм» і «зовнішнім».

Ми бачимо, що боротьба за справжнє іконошанування триває і до сьогодні. Просто іконоборництво перейшло в інші форми. Тепер воно безупинно тиражує святі й дорогі нашому серцю образи, перетворюючи їх на ходовий товар, на засіб наживи для себе і на блюзнірську насмішку над нашою вірою. І якщо ми цього не розуміємо, то, беручи участь у такій купівлі-продажу, здійснюємо гріх через незнання. Якщо ж розуміємо, то грішимо свідомо, і тоді – Бог нам Суддя справедливий і грізний!

«Що ж робити? Як зупинити це беззаконня? – запитають нас читачі. – Горезвісний «ринок» із його культом прибутку – цією справжньою релігією капіталізму – перемагає навіть ревне благочестя!»

Із ринком можна боротися ринковими ж заходами. Свого часу загроза бойкоту з боку православних віруючих продукції компанії «Вімм-білль-данн» через її зв’язки з мормонами (дійсні або уявні – тепер неважливо) змусило компанію виступити зі спростуванням, а заради відновлення своєї ділової репутації терміново встановити співпрацю з Троїце-Сергієвою Лаврою.

Здається, що це приклад і для нас. Відсутність попиту на продукцію змусить виробника змінити свою маркетингову політику й шукати інші засоби залучення покупців. Якщо у споживачів буде попит не на «православний глянець» (оформлення упаковки товарів іконами і храмами, наприклад), а на відповідність продукції нормі іконошанування, то збитки від нерозпроданих товарів «ринковим механізмом» примусять виробника змінити свою політику.

Виходячи з цього, іконошанувальники сьогодні повинні оголосити спокійний бойкот будь-якій продукції, яка суперечить нормі іконошанування. Треба просто буквально виконувати наведені вище слова: «відмовитися від виробництва, продажу й будь-яких інших способів поширення, а також придбання предметів, на які нанесено священні зображення, якщо ці предмети призначено для побутового використання, а не для молитви».

 

 

Священник Олексій Кнутов

Володимир Немиченков

На українську мову переклала

Ірина Барановська

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *