Похвала Пресвятої Богородиці

Святкування Похвали Пресвятої Богородиці встановлено на честь спомину чудесного спасіння столиці Візантійської імперії – Константинополя від персів і аварів.

Продовжуючи 26-річну визвольну війну, імператор Іраклій пішов зі своїм військом на Вірменію, намагаючись дійти до Персії. Столиця імперії лишилася незахищеною. Весною 626 року перське військо Хосрова ІІ (Хозроя) під командуванням генерала Шахрвараза ще раз дійшло до Босфора, тому що Хосров ІІ перехитрив Іраклія, домовився з аварським каганом і він порушив мирний договір. Ставка Шахрвараза була вже у Халкідоні, звідти можна було побачити столицю.

Константинопіль, 626 р.

У той самий час аварський каган зі 100-тисячним військом із різних народів, у тому числі з балканських і південноруських слов’ян, підійшов до міста з боку Європи. Каган гучно запропонував візантійцям здатися, тому що подітися їм нікуди: «чи пташками піднятися у височінь, чи рибами поплисти до моря».

Осада Константинополя, 626 р.

Імператор Костянтин Великий, засновник Константинополя, поручив своє місто Богородиці і вважав Її покровителькою нової столиці. Тому германець Бон, начальник міста та патріарх Сергій виявили велику мужність і віру до Господа і Божої Матері. Вони надихали народ молитвами та участю у хресних ходах. Рішучий штурм продовжувався дев’ять днів.

Патріарх Сергій стіни міста обходив з іконою Пресвятої Богородиці, яка називалася Влахернською (за місцем її зберігання у Влахернській церкві), благаючи Господа та Пречисту Його Матір про захист від ворогів.

Влахернська ікона Пресвятої Богородиці
Влахернська ікона Пресвятої Богородиці

Вночі, коли об’єднані сили аварів і персів з моря та суші рушили на місто, раптово здійнялася страшенна буря, що розсіяла та потопила кораблі нападників.

У ту ніч вдячний християнський народ, який молився у Влахернському храмі, проголосив Заступниці міста переможно подячний піснеспів: «Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице! » Вважається, що саме тоді і був написаний відомий Акафіст Богородиці, що починається цими словами («акафіст» в перекладі з грецької «несідальний» гімн ). З того часу на спомин про це велике чудо Православна Церква встановила святкування Похвали Пресвятої Богородиці.

Спочатку це свято звершувалося у Константинополі у тому ж Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна ікона Богородиці, Її риза та пояс. Але пізніше свято Похвали було внесено до уставів монастирів святого Сави Студійського, а потім – до церковних богослужбових книг і з того часу стало загальним для всієї Східної Церкви.

На думку багатьох, акафіст Богородиці написаний у VII сторіччі дияконом великої Константинопольської церкви Георгієм Пісидійським. У подальшому Іосиф Студит написав канон у суботу Акафісту, а пізніше додалися ще подячні молитви на спомин про всесильне заступництво Божої Матері.

Зараз, у суботу п’ятої седмиці Великого Посту, Акафіст входить до складу Богослужіння і співається на Утреній (у п’ятницю ввечері).

Тому цей день ще називається Акафістною суботою або святом Похвали Пресвятої Богородиці. Відзначаючи це свято, ми віримо, що як колись Вона захистила свої вірних чад від ворогів видимих, так і зараз допоможе нам у ці святі дні Великого посту боротися з ворогами невидимими.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *