Пам’ять святих отців І Вселенського Собору (325 р.)

У сьому неділю після Пасхи Христової Свята Православна Церква вшановує пам’ять святих отців І Вселенського Собору (325 р.).

Після припинення загальних гонінь на християн у ІVсторіччі життя Церкви почали хвилювати неправильні вчення деяких людей, які намагалися нав’язати їх усій Церкві. Такі неправильні вчення Церква називає єресями, а їхніх послідовників – єретиками. Для боротьби з єресями, а також для роз’яснення всім християнам, як правильно, православно вірити збиралися Собори єпископів – пастирів і вчителів Церкви з усіх країн, де були християни.

Як святі апостоли зібралися у 51 році на Собор в Єрусалимі (Діян. 15, 1-35), коли потрібно було вирішити, чи слід християнам із язичників виконувати обрядовий закон Мойсея, так і отці Церкви, тобто єпископи, яким апостоли передали свою владу (через наступництво рукоположення), збиралися на Собори, коли з’являлося вчення, що суперечило вірі Христовій.

Родоначальником такого лжевчення у ІVсторіччі став один з найбільш відомих на той час пресвітерів знаменитого міста Олександрії – Арій (настоятель Бавкалії – кращої частини міста). Він був обдарованим, високоосвіченим, палким ревнителем віри, але разом із тим мав непомірне честолюбство. Арій не був обраний Олександрійським єпископом (причт церковний та народ надали перевагу сумирному та смиренному пресвітеру Олександру). Спочатку Арій зверхньо критикував проповіді нового єпископа, а потім вперше у 318 році під час суперечок з самим єпископом Олександром сформулював своє лжевчення. Він заперечував Божество та предвічне народження Сина Божого від Бога Отця і вчив, що Син Божий – лише вище досконале творіння Бога. Єпископ Олександр спростував та засудив богохульне вчення Арія, смиренно намагаючись напоумити заблудшого. У 321 році на Помісному соборі ідеї Арія були засуджені, а сам він і його прихильники відлучені від церковного спілкування. Проте Арій не скорився, а став широко пропагувати своє вчення не тільки усно, а й у письмових творах та піснях. Спрощуючи та змінюючи на свій розсуд віровчення Церкви, Арій проповідував Господа Іісуса Христа «богом з маленької літери». Єресь Арія охопила всю східну частину імперії. Почалися гарячі суперечки про Особу Іісуса Христа не тільки серед духовенства, але й у народі. Перед Церквою стала загроза заміни самої суті Християнства як релігії спасіння на релігію моралі (братолюбства, аскези, молитовного подвигу) без чуда Боговтілення.

Тому після перемоги над Лікинієм Костянтин Великий для відновлення Церковної єдності вирішив припинити суперечки.

Імператор Костянтин Великий
Святитель Осія Кордубський (Іспанія)

За порадою шанованого ним єпископа Кордубського Осії, який підтвердив згубність лжевчення Арія, та згідно заповіді Христа (Мф. 18, 15-18) про те, що подібні питання потрібно вирішувати всією церковною спільнотою, імператор Костянтин скликав у червні 325 року у місті Нікея (нині Ізник, Туреччина) І Вселенський Собор.

Місто Нікея, в якому проходив І Вселенський Собор
Місто Нікея, в якому проходив І Вселенський Собор

Собор зібрав 318 єпископів та велику кількість священиків і дияконів з усього християнського світу, більшість з них були відомі як мученики та сповідники під час останніх гонінь за віру.

Серед учасників Собору, які відстоювали правильність християнської віри, були святителі Николай Чудотворець і Спиридон Триміфунтський, Іаков Нізібійський, святий Афанасій Великий, який був тоді ще у чині диякона, та ін. Собор тривав більше двох місяців.

З давніших джерел, у тому числі з діянь наступних Вселенських Соборів, відомі рішення, прийняті на І Вселенському Соборі.

  • Собор засудив єресь Арія та затвердив догмат, що Син Божий – істинний Бог, народжений від Бога Отця раніше всіх віків і так само вічний, як Бог Отець; Він народжений, а не створений та має одну сутність з Богом Отцем.
  • Для того, щоб православні християни могли точно знати істинне вчення віри, було складено перші сім пунктів (членів) віри, що згодом стали називати Нікейським Символом Віри.
  • Собор постановив час святкування Пасхи Христової у першу неділю після першого повного місяця, що настає після весняного рівнодення.
  • Прийнято 20 канонів церковного життя, що стали надійною основою для подальшого розвитку Церкви. Між іншим було вирішено, що перед прийняттям Таїнства Священства та отриманням сану майбутні священики одружуються раз і на все життя.
Постановою імператора Костянтина єретики відправлялися у зіслання, а їхні твори знищувалися

Пам’ять І Вселенського Собору (325 р.) святкується Церквою з найдавніших часів. Господь Іісус Христос залишив Своїм вірним обіцянку: «Збудую Я Церкву Свою, і сили пекла не здолають Її» (Мф. 16, 18).

У цій радісній обіцянці містяться слова втіхи, що, хоч життя Церкви Христової на землі минатиме у важкій боротьбі з ворогом спасіння, перемога буде на Її боці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *