Пам’ять рівноапостольної Ніни

14/27 січня Православна церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної Ніни.

Свята Ніна народилася в 280 році у кападокійському місті Коластри. Її батьки були людьми заможними та знатними. Батько перебував на військовій службі при імператорі Максиміані. Святу Ніну виховували у благочесті й християнських чеснотах. Її мати, Сусанна, доводилася сестрою єрусалимському патріарху Ювеналію. Тому, коли святій Ніні виповнилося дванадцять років, за домовленістю разом із батьками вона вирушила до Єрусалиму. Там її батько Завулон отримав благословення стати самітником у пустелі, мати Сусанна стала дияконисою при храмі Гробу Господнього, а святу Ніну передали на поруки і для навчання благочестивій стариці Ніанфорі. Від неї, диякониси Гробу Господнього, дівчина, яка багато й уважно читала Священне Письмо, дізналася подробиці долі хітону Господнього. Як розповіла  їй Ніанфора, хітон – вбрання, через яке воїни, що розіп’яли Христа, кидали жереб, переніс равин на ім’я Еліоз у Грузію на прохання сестри Сидоні.

Іверія, що вважається Уділом Божої Матері, тоді ще не була повністю просвітлена проповіддю апостола Андрія. З цією країною у святої Ніни були кровні зв’язки. Її батько Завулон був рідним дядьком святого Георгія. Тому, дізнавшись від стариці, що хітон перебуває в Іверії, а земля ця досі майже не знає християнства, свята Ніна стала щодня молитися Богородиці з проханням допомогти не тільки відшукати хітон Господній, а й побачити Іверію просвітленою Христовою вірою.

Одного разу уві сні юній дівчині явилася Богородиця. Вона простягла святій Ніні сплетений із виноградної лози хрест зі словами: «Йди в Іверію і проповідуй Євангеліє. Цей хрест буде тобі щитом від усіх видимих і невидимих ворогів». Коли свята Ніна прокинулася, у неї в руках дійсно був хрест.

Патріарх Ювеналій, дізнавшись, яке з нею сталося диво, благословив святу Ніну йти з проповіддю в Іверію. Але потрапила Свята туди не відразу. Спочатку Господь привів її до Риму. Там завдяки проповіді святої Ніни таємно прийняли хрещення царівна Рипсимія, її наставниця Гаіанія та багато інших знатних осіб. Імператор Діоклетіан ненавидів християн. Маючи намір одружитися з Рипсимією, і дізнавшись про її хрещення, він звелів жорстоко переслідувати дів. Однак Господь допоміг їм втікти до Вірменії. Їм услід імператор відправив вірменському царю Тірідату веління переслідувати і карати втікачок. Це й було виконано. Благочестиві діви разом із Рипсимією та їхньою наствницею Гаінанією прийняли мученицьку кончину.

Дивом вціліла лише свята Ніна. В лахмітті та з хрестом вона продовжувала свій шлях до Джавахетських гір.

У серпні 315 року свята Ніна прийшла у Мцхету, де тоді відзначалося язичницьке свято. Там за молитвами святої Ніни почалася негода: піднявся вітер, буря, що супроводжувалися грозою, вони вщент зруйнували капище ідола Армаза та інших язичницьких ідолів. Це сталося в день Преображення Господнього.

У Мцхеті Свята знайшла притулок у будинку царського садівника та почала Євангельську проповідь. Там же вона познайомилася з головним равином Авіафаром, нащадком Еліоза, який пізніше став головним помічником святої Ніни та сприяв їй у просвітництві Грузії.

Свята побудувала собі курінь біля міської стіни й продовжувала проповідь. За її молитвами відбувалися чудеса. Слава про неї розносилася з величезною швидкістю. Святій Ніні вдалося зцілити навіть царицю Нану, але цар Міріан, вважаючи святу Ніну чаклункою, почав жорстоко переслідувати християн. Тільки через три роки, коли Міріан сам ледь не втратив життя, ситуація змінилася. Раптово цар осліп, не бачачи допомоги від ідолів, він звернувся до Бога святої Ніни.

Цар дав обітницю просвітити світлом Євангельської істини свою країну та побудувати храм, якщо вдасться уникнути смерті. Цар Міріан виконав обітницю та хрестив свій народ.

На прохання святої Ніни, що було викладене в листі до імператора Костянтина, у Мцхету прибув єпископ Іоанн, майбутній Антиохійський патріарх. Також імператор надіслав у дар новопросвітленому народові один із цвяхів і підніжжя Святого Хреста. Єпископ Іоанн разом зі святою Ніною хрестив царя, вельмож і народ.Тоді ж почалося будівництво першого дерев’яного храму на місці злиття річок Кури й Арагві. На тому місці стояв величезний трьохсотрічний кедр, під яким, як відкрив Господь святий Ніні, і знаходився хітон Господній. Там відбулося чимало чудес, які глибоко вразили людей.

За наказом царя по всій Грузії почали будуватися кам’яні храми. Свята Ніна продовжувала свою проповідь Євангелія серед гірських народів. Вона присвятила цьому тридцять п’ять років життя. Святій Ніні не вдалося дістатися лише до віддалених південно-східних районів. Уже літня й немічна, вона зупинилася та вела подвижницьке життя в курені недалеко від міста Бодбе.  27 січня 340 року на тому ж місці свята Ніна померла.

Цар гірко оплакував смерть Святої. Незважаючи на заповіт, він вирішив перенести труну з тілом в Мцхету. Але зробити це ніяк не вдавалося, ніби якась могутня сила утримувала труну. Тоді за велінням царя свята Ніна була похована біля підніжжя столиці Кахетії, де стояв її курінь. Над могилою була зведена кам’яна церква на честь святого Георгія.

Цар сам продовжив проповідь Євангелія, він багато будував кам’яних церков по всій Грузії. У Мцхеті, на місці першого куреня святої Ніни, він спорудив великий храм на честь Преображення Господнього, який і став кафедрою Мцхетського єпископа.

Бодбійський монастир – місце , де знаходяться мощі св. рівноап. Ніни

Зараз мощі  святої рівноапостольної Ніни, яка померла  на 67 році життя, після 35-річного апостольського подвижництва спочивають  у Бодбійському монастирі. З благословення Антіохійського Патріархату святу Ніну, просвітительку Грузії, Церква прославила у лику святих як рівноапостольну.

Хрест святої Ніни

Хрест святої Ніни, або грузинський хрест, – легко впізнати по опущеним кінцям горизонтальної поперечини. Він був сплетений із виноградної лози та оповитий волоссям святої Ніни. Як говорить нам житіє, свята Ніна виявила хрест, коли одного разу прокинулася від видіння. Уві сні їй з’явилася Богородиця. Вона благословила святу Ніну просвітити світлом Христовим Іверію. Цей хрест свята Ніна завжди мала з собою. Тому його, а також Євангеліє зображують на іконах у руках у святої Ніни. Згідно з житієм, хрест за заповітом дістався як спадок царю Міріану. Цар зберігав його, а потім передав святиню своєму синові, як реліквію і пам’ять про святу Ніну, яка просвітила Грузію світлом Євангелія. У Мцхеті хрест святої Ніни перебував до 458 року.

Різні святі рятували хрест від наруги язичників і арабів за часів гонінь і воєн. Хрест святої Ніни зберігався у вірменського воєводи 175 років, у монастирі Ванадад більше 450-ти років, у Карсі 164 років. Цар Давид у 1125 році знайшов його в місті Ані та з честю переніс у Мцхет. Звідти його перенесли до церкви святої Трійці на горі Казбек. У 1746 році,знаючи про настрої царя Теймураза II, щоб уникнути загрози наруги, хрест сховали в гірській фортеці Ананурі. Звідти у 1749 році митрополит Тифліський Роман таємно переправив хрест царевичу Бакару. І вже його онук, Георгій Олександрович, підніс хрест як дар імператору Олександру I у  1801 році. За велінням російського імператора в ім’я відновлення історичної справедливості, хрест святої Ніни як надбання Грузинської церкви відправили з почестями у Сіонський кафедральний собор у Тбілісі.  «… Знаючи, як дорогоцінна ця святиня для Грузинського народу та, бажаючи її поверненням дати новий доказ мого про нього піклування, я доставив цей хрест туди для розміщення його в Тифліському головному Соборі…» – писав у лютому 1802 року до князя Георгія Олександровича імператор Олександр I. Хрест зберігається у соборі й зараз. Він – головна святиня Грузинської Церкви.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *