Пам’ять преподобного Онуфрія Великого

12/25 червня Свята Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Онуфрія Великого.

Преподобний Онуфрій – святий IV сторіччя – прожив у повній самоті в дикій єгипетській пустелі 60 років.

Тоді його зустрів преподобний Пафнутій – монах одного пустельного єгипетського монастиря, який бажав знайти у внутрішній пустелі подвижника, який більше догоджає Господу своїми подвигами, аніж він.

На сімнадцятий день своєї подорожі углиб пустелі преподобний Пафнутій біля високої гори зустрів мужа страшного з виду: все тіло його було вкрите білим, як сніг, волоссям, він був зовсім сивим від старості. Коси його голови та бороди були дуже довгими, вони сягали землі і вкривали тіло подвижника ніби якийсь одяг; стегна його були підперезані листям пустельних рослин.

Монах Пафнутій хотів втекти, але почув слова пустельника: “Чоловік Божий, не бійся мене, тому що я така сама грішна людина, як і ти”. Це заспокоїло преподобного Пафнутія й між подвижниками відбулася розмова.

Преподобний Онуфрій розповів про себе, що ще змалечку він подвизався в одному Фіваїдському монастирі, розташованому біля міста Гермополя, який називався Еріті (Ераті).

В дні свого дитинства, наставляємий святими отцями, він чув їхні бесіди про суворе життя у пустелі святого пророка Божого Ілії та святого Предтечі Господнього Іоанна. На його запитання, чи справді більшими в очах Божих є ті, хто подвизаються у пустелі, наставники відповіли йому ствердно. Вони розповіли, що пустельники несуть більший подвиг, аніж монахи, які проживають разом у монастирі. Самітники-пустельники з більшим завзяттям суворо постять, перебувають у голоді, спразі, великодушно терплять денну спеку та нічний холод, сильно протистоять підступам невидимих ворогів (бісів), ревно намагаються пройти тісний і скорботний шлях, що веде у Царство Небесне.

 

Тому Бог посилає до них святих Ангелів, які служать їм, зміцнюють і звеселяють їхнє серце духовною радістю.

Поревнувавши подвигам святих, монах Онуфрій таємно пішов із монастиря. У пустелю його привів під виглядом променя світла його Ангел-охоронець. Преподобний Онуфрій розповів, що там Ангел доручив його одному самітнику, який навчив Преподобного уставу життя пустельників. І тільки після того, як старець побачив, що дух подвижника вже зміцнений і настільки просвітлений, що розуміє волю Божу, він відвів, повчаючи Преподобного, у внутрішню пустелю. Раз на рік приходив святий старець до преподобного Онуфрія.

Преподобний Онуфрій розповів монаху Пафнутію, які важкі труди та подвиги заради любові до Бога він ніс. Не раз вважав себе близьким до смерті. Але Благий Господь, бачачи його твердість у вірі, наказав Ангелу Своєму упродовж 30 років приносити Преподобному для підкріплення його тіла трохи хліба й води.

Потім, як розповів Онуфрій Великий, Бог дав йому більше їжі: біля його печери виросла фінікова пальма, що мала віття за кількістю місяців у році, кожна з яких приносила плоди окремо раз у місяць;

також біля печери пробилося джерело води.

“Брат Пафнутій! Якщо ти будеш з усією ревністю виконувати волю Божу, то ти отримаєш від Бога все необхідне”, – промовив святий Онуфрій, нагадуючи євангельські слова Господа: “Не пецытеся, глаголюще, что ямы или что пием, или чим одеждемся?<…> Ищите же прежде Царствя Божия и правды его и сия вся приложатся вам» (Мф. 6, 31-33).

Також святий Онуфрій розповів преподобному Пафнутію, що його, як і деяких інших пустельників, причащає Ангел Господній. А якщо подвижник захоче бачити людину, то Ангел підіймає його до Небес, щоб він бачив святих і звеселився духом, побачивши блага небесні. І забуває тоді подвижник про всі труди свої, а повернувшись, починає ще більш сумлінно служити Господу.

Під час бесіди раптом серед печери з’явилися хліб і вода. Подвижники, підкріпивши себе їжею, ще довго молилися Богу. На другий день преподобний Онуфрій сказав: “Бог послав тебе, Пафнутій, для погребіння мого, тому що сьогодні я завершу своє служіння Богу в світі цьому”.

На прохання преподобного Пафнутія залишитися жити на цьому місці, преподобний Онуфрій сказав: “Чадо! Ти посланий Богом у пустелю не для того, щоб подвизатися, а для того, щоб, побачивши рабів Божих, повернутися назад і розповісти про їхнє сповнене добродіянь життя братії заради їхньої душевної користі й во славу Христа Бога нашого”.

Сказавши ще багато корисних слів, преподобний Онуфрій помолився до Господа, ліг на землю і з веселим обличчям та словами: “В руки Твої, Боже мій, передаю дух мій!” тихо відійшов до Господа. Печеру осяяло дивне світло, ангельські голоси з радістю вознесли душу преподобного до Господа.

Преподобний Пафнутій із потрібними молитвами поховав тіло Онуфрія Великого в його ж печері. Потім він почав молити Бога дозволити жити йому на тому місці, але в той же час печера обрушилася, фінікова пальма впала від кореня, а джерело пересохло. Так справдилися слова Онуфрія Великого, що преподобному Пафнутію немає Божого благословення на пустельницьке життя, а повинен він розповісти про дивне життя пустельників, щоб й інші ревнували жити благочестиво та вгодили Богу.

Невдовзі після цього благочестиві монахи склали життєпис преподобного Онуфрія, розіслали його у Єгипет та по всьому Сходу, пославляючи життя цього дивовижного пустельника, недарма названого Церквою Великим.

Молитовний подвиг Святого не був забутим, і тому в Єрусалимі був в подальшому заснований і діє й дотепер монастир, названий на його честь.

Єрусалим. Акелдама. Монастир преподобного Онуфрія Великого

Монастирський храм на честь Онуфрія Великого існує з давніх часів і займає висічену у скелі давньоєврейську печеру з нішами для поховання.

Єрусалим. Акелдама. Монастир преподобного Онуфрія Великого. Погребальна печера з нішами для тіл

Пізніше до неї добудували наземну частину. Згадувана печера зараз слугує південною частиною церкви. Звідси бере початок православна традиція освячення кладовищенських церков на честь преподобного Онуфрія Великого. А самого Преподобного ще називають Ангелом Гробниць.

Відомо, що шанування цього святого є великим. В давнину до святого Онуфрія Великого зверталися з молитвою про новопреставлених, вірячи, що він допомагає душі пройти через митарства. Відома ще одна традиція: будувати храми та монастирі на честь Онуфрія Великого у прикордонних землях, де першочерговим є стояння за істинну віру. Одним з красномовних прикладів є польський Свято-Онуфрієвський Яблочинський монастир.

Польща. Православний Свято-Онуфрієвський Яблочинський монастир
Польща. Православний Свято-Онуфрієвський Яблочинський монастир

В цьому монастирі упродовж 400 років зберігалася неушкодженою православна віра. На Слобожанщині у XVII-XVIII сторіччях відомим був скит Онуфрія Великого, помолившись в якому, від джерела отримав зцілення очної хвороби майбутній письменник Григорій Квітка-Основ’яненко.

Слова з житія святого Онуфрія Великого преподобному Пафнутію: “Підійди до мене чоловік Божий! Я така сама людина, як і ти” навчають нас, що святими не народжуються – ними стають після великого самозречення, довіри та любові до Бога. І цей великий святий, як і інші, вказує нам на невичерпне джерело святості – на Господа Іісуса Христа, Його Пречисте Тіло та Кров, Якого й ми молитвами преподобного Онуфрія Великого сподобляємося причащатися, як їжі нетлінної, радості нескінченної та життя вічного.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *