Пам’ять преподобного Нестора Літописця

27/ 9 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця.

Вдячні нащадки назвали його батьком вітчизняної історії, сам же він смиренно іменував себе негідним рабом Божим. Анкетних даних про преподобного Нестора дійшло дуже мало. Він прийшов до Печерського монастиря у сімнадцять років. Ймовірно, він був киянином, і не менш імовірно, що походив із знатного роду. На що вказує його велика вченість. Нестор не просто знав грамоту і вмів писати — він мав блискучу освіту, знав іноземні мови, вільно читав грецькою та латиною. Безумовно, він належав до освічених людей свого часу.

Господь привів Нестора у монастир у 1073 році, коли ще жив преподобний Феодосій, від якого юнак особисто отримав благословення на труди й послух. Для Нестора трирічне випробування закінчилося вже при ігумені Стефані. А у 1081 році він прийняв сан диякона.

Преподобний Нестор почав писати літопис майже відразу після приходу в обитель. Це стало його основним послухом. Будь-яка подія чи явище були б назавжди втрачені для нащадків, якби вони не були зафіксовані словом. Цю надважливу працю великий подвижник завершив близько 1113 року. Це був результат майже двадцятирічного щоденного подвигу. Хроніку подій у ньому було зведено до 1110 року. Перед написанням хроніки монах опрацював безліч джерел — попередні руські літописні зводи й оповіді, монастирські записи, візантійські хроніки Іоанна Малали та Георгія Амартола, різні історичні збірки, розповіді старця-боярина Яна Вишатича, торговців, воїнів, мандрівників. Їх він осмислював з єдиної, суворо церковної точки зору. Прп. Нестор, по суті, описав історію Русі як складову частину всесвітньої історії, історії спасіння людського роду.

У літописі подане богословське осмислення й вітчизняної історії. Духовна глибина, історична вірність і патріотизм Повісті ставлять її в ряд найвищих творінь світової писемності. Завдяки прп. Нестору нам відкриваються немеркнучі славні сторінки минулого, аби підтримувати й надихати наступні покоління на благородні справи, спонукати до пошуку істини. Безцінність написаного літописцем вимірюється не тільки втіленим у слові та збереженим для нас у часі, але й подвижницькими діяннями, що викарбувалися у його непорочній душі нетлінним золотом чернечого досвіду. Цією працею він і самого себе закарбував у книзі живта вічного, удостоївшись почути благословенне: “Радійте, бо імена ваші написані на небесах”. Також прп. Нестор відомий як автор «Житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського», творів: «Про заснування Києва», «Про напад хозар», «Про помсту книгині Ольги древлянам».

У 1091 році Господь його і ще двох монахів Господь сподобив обрести мощі преподобного Феодосія Печерського. Про його високе духовне життя говорить й те, що він разом із іншими преподобними отцями брав участь у вигнанні біса з Никити затворника, який піддався бісівським підступам. Прп. Нестор любив читати, вивчав твори святих отців і закликав до цього інших.

У постійних працях і молитвах він провів у Печерській обителі 41 рік і помер у віці 58 років.

Упокоївся преподобний Нестор Літописець ймовiрно у 1113 роцi.  Преподобного Нестора погребли в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, де й зараз почивають його святі мощі.

Києво-Печерська лавра. Мощі прп. Нестора Літописця

________________________________________________

— Подяку повинна містити в собі кожна наша молитва.

— Дякувати в труднощах — заслуга більша, аніж подавати милостиню.

— Дякувати Богові треба не тільки за свої успіхи у добрі, але і за успіхи інших.

— Вдячність повинна бути початком і кінцем наших дій і бесід.

— Бога ніщо так не гнівить, як байдужість до спасіння ближніх.

— Корисне для себе ми знайдемо тоді, коли будемо шукати користі ближньому.

— Господь нічого так не любить, як душу покірну, смиренну та вдячну.

( Азбука духовної премудрості)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *