Пам’ять преподобного Іоанна Дамаського (Варсонофія)

29 лютого/ 13 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоанна Дамаського, названого Варсонофієм.

Преподобний Іоанн був родом із Палестини. У вісімнадцять років він охрестився й прийняв монашество та особливо став подвизатися у пості. За життя, сповнене добродіянь, його поставили архієпископом у Дамаск. Але, недовго перебуваючи на архієпископській кафедрі, Іоанн помітив, що обов’язки його високого становища важко поєднати з монашеськими подвигами, тому залишив єпископію й таємно пішов із Дамаска.

Прийшовши в Олександрію, він почав називати себе Варсонофієм, щоб ніхто його не впізнав та не відкрилося його справжнє становище.

З Олександрії він відправився як вбогий мандрівник у Нітрійську гору (розташована на відстані 25-30 верст від Нітрійської пустелі, що лежить в північно-західній частині Єгипту.

Ця безводна, кам’яниста пустеля була улюбленим місцем єгипетських пустельників, які прославилися аскетичними подвигами; монахи тут селилися задля найсуворішого усамітнення й непорушного безмовства – заради постійного перебування в Єдиному Бозі).

Там преподобний Іоанн вклонився ігумену монастиря і попросив, щоб той прийняв його для служіння братії. Ігумен прийняв його й дав монашеський одяг.

Святий ревно служив монахам. Вдень він був зайнятий цією справою, а вночі без сну перебував у молитві. Вдосвіта збирав зі всіх келій посудини та йшов до річки; набравши води, приносив її та клав ємкості з водою перед кожною келією.

Один із чорноризців, людина малорозумна, дуже докучав святому, давав йому образливі прізвиська,  виливав на нього помиї. Підбурений дияволом, недостойний чернець просвердлив стіну келії, де жив преподобний Іоанн, і через отвір справляв малу потребу на ложе святого так, що воно стало нестерпно смердіти.

Коли ігумен довідався про це, то викликав до себе нерозумного брата, щоб покарати його. Але святий із плачем впав у ноги настоятелеві та взяв усю провину на себе, сказавши: “Я сам дратую брата й збуджую його гнів; прости йому заради Господа”. Так він врятував свого ближнього від покарання.

Та через деякий час Іоанна в монастирі упізнав преподобний Феодор Нітрійський. Тоді смиренний подвижник залишив гору і втік до Єгипту.

Там за його смирення Господь дарував преподобному такий дар прозорливості, що він розумів навіть людські думки.

Преподобний Іоанн написав багато книг для порятунку душі, звільнив Церкву від єретиків і в другій половині V сторіччя з миром відійшов до Господа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *