Неділя жон-мироносиць

У третю неділю після Пасхи Христової Православна Церква вшановує пам’ять святих жон-мироносиць: Марії Магдалини, Марії Клеопової, Сусанни, Іоанни, Саломії, Марфи та Марії (сестер чотириденного Лазаря) та ін.

Мироносицями ці жінки називаються тому, що коли Іосиф і Никодим, таємні учні Господа Іісуса, готували до погребіння тіло Божественного Вчителя, то обвили його пеленами з пахощами, але, поспішаючи, не помазали належним чином миром (благовонною маззю), як того вимагав іудейський звичай, тому, маючи гарячу любов до Христа, ці учениці купили дорогоцінне миро і рано-вранці, майже вночі, пішли звершити те помазування, яке не зробили за браком часу Іосиф і Никодим, бо наставав день священної суботи.

У той час, коли учні Христа, налякані та сумні, сиділи у домівках за зачиненими дверима, жінки, ледве дочекавшись початку дозволеного дня, у темряві прямували до гроба Спасителя. Вони ще не знали, що до нього, на прохання злобного синедріону, за велінням Пілата приставлено охорону, і вхід до печери гробу запечатаний. Тому мироносиці не чекали кого-небудь там зустріти і тільки казали між собою: «Хто відвалить нам камінь від дверей гробу?», тому що камінь був дуже великим.

Першою, хто взнав про воскресіння Господа Іісуса Христа, була Його Пречиста Мати – Пресвята Богородиця. Через Ангела Господь звістив Їй цю радісну звістку. Про це сповіщає нам Свята Церква у своєму піснеспіві: «Ангел вопіяше благодатней: чистая Дево, радуйся! И паки реку: радуйся! Твой Сынъ воскресе тридневен от гроба и мертвыя воздвигнувый…».

Одна з жон-мироносиць, Марія Магдалина, яка стала ученицею Христовою, коли Він явив над нею Своє милосердя і зцілив від жорстоких тілесних та душевних страждань (Лк. 8, 2). Марія Магдалина страждала від біснування: вона була одержима сімома бісами. Господь зцілив не тільки її тіло, але й душу, вивів з пітьми, просвітив її розум світлом істини та віри у Нього, Сина Божого, Спасителя світу. Вона разом із іншими святими жонами слугувала Спасителю та людям, які перебували біля Нього, справами милосердя та зміцнювала своє серце вченням Господа про вічне життя. Марія Магдалина, маючи велику любов та віру, стояла разом із Пречистою Богородицею, апостолом Іоанном біля Хреста Спасителя (Мф. 27, 55-56; Ін. 19, 25), не полишаючи Господа Іісуса і під час Його страждань. Як при житті вона неухильно слідувала за Господом, так і після смерті прагнула послужити Йому. Тричі приходила Марія до гробу Господнього та двічі удостоїлась появи воскреслого Спасителя (Ін. 20, 1-2; Мф. 28, 1). Вона принесла звістку учням про видіння Ангела та пустий гріб.

Утретє Марія прийшла з іншими жонами-мироносицями на світанку й отримала разом із ними звістку від Господа: «Радійте і не бійтеся, йдіть і сповістіть братам Моїм, щоб йшли вони у Галілею і там побачать Мене» (Мф. 28, 10). Ці три подорожі до гробу Спасителя були виразом сили любові Марії Магдалини, що надихала її постійно прагнути бачити Господа. Тому Господь з’явився їй першій серед жінок-мироносиць після Свого Воскресіння (Мк. 16, 9), а вона стала першою Його благовісницею.

Після вознесіння Господа Іісуса Христа Марія Магдалина пройшла велику кількість країн із проповіддю про Христа Воскреслого. У Римі вона подарувала імператору Тиверію червоне яйце зі словами: «Христос Воскрес!» і розповіла йому про хресні страждання Спасителя.

З того часу у християн з’явився благочестивий звичай дарувати на свято Пасхи червоні яйця – символ воскресіння.

Залишивши Рим, свята Марія Магдалина прибула до Ефесу, де розділила апостольські труди зі святим апостолом Іоанном Богословом і там зустріла свою блаженну кончину.

Також серед мироносиць згадується ще Саломія, дочка від першого шлюбу праведного Іосифа, обручника Святої Діви Марії. Чоловіком Саломії був рибалка Зеведей, а синами її були апостол Іоанн Богослов та Іаків.

Разом з іншими жінками Саломія слугувала Іісусу Христу і разом із Ним прийшла в Єрусалим, коли Христос пішов на вільні страждання. Серед інших жінок вона була на Голгофі (Мф. 27, 55-56). Разом з іншими жінками вона прийшла до гробу Воскреслого Господа і взнала від ангелів про Його воскресіння та веління йти і швидше розповісти все почуте та побачене учням.

Ще однією відомою мироносицею є Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Ірода.

Це вона за переданням після страти Іоанна Предтечі таємно взяла чесну главу та з благоговінням погребла її в маєтку Ірода, на Єлеонській горі.

Можна тільки уявити силу духу цієї жінки, яка серед багатства та розкошів прагнула почути слово істини. Святий євангеліст Лука згадує про неї, як про послідовницю Христа (Лк. 8, 1-3). Також при розп’ятті вона була недалеко від Хреста, а потім, приготувавши пахощі та мазі, в перший день Воскресіння з іншими прийшла до гробу, щоб намастити тіло Господа Іісуса (Лк. 23, 49, 55, 56; 24, 1-10).

Марія Клеопова була дочкою праведного Іосифа.

Марія ще була зовсім молодою, коли Пресвята Діва, заручена з праведним Іосифом, прийшла до них у дім, і вони були, як сестри. Тому євангеліст Іоанн називає Марію Клеопову сестрою Матері Іісуса (Ін. 19, 25). Вона також була і під час хресних страждань Спасителя.

Про мироносицю Сусанну згадує євангеліст Лука.

Він розповідає про неї, шо Сусанна разом з іншими жінками супроводжувала Господа Іісуса та слугувала Йому від маєтків своїх (Лк. 8, 3).

Мироносицю Марію Іосії згадують три євангеліста: Матфій, Марк і Лука. Матфій перераховує жінок, які здалеку співстраждали Господу, дивлячись на Хрест, і називає її Марією, матір’ю Іакова меньшого та Іосії.

А говорячи про мироносиць, які купляли аромати, згадує Марію Іаковлю. Євангеліст Лука, коли розповідає про жінок, які повернулися від гробу, згадує і про Марію – матір Іакова (Мф. 27, 56; Мк. 15, 40; 16, 1; Лк. 24, 10).

Розповідаючи про мироносиць, згадують ще сестер праведного Лазаря, Марфу та Марію, вони також йшли вранці помазати тіло Господа Іісуса.

Цікавим є те, що всі євангелісти одностайно згадують мироносиць і те, що саме їм, а не Своїм учням з’явився після Воскресіння Господь. Жінки у ті часи не могли бути беззаперечними свідками, їхнім словам не давали ваги, вони не могли бути достойними навіть довіри. Так Іосиф Флавій – іудейський історик часів життя Господа Іісуса Христа – у своїй книзі пише: «Свідчення жінок в силу їхньої легковажності та упередженості не повинні братися до уваги» («Іудейскі давності». Кн. 4, 8-15). Тому цей факт ще раз свідчить про істинність Євангелія, тому що перше, про що потрібно було б змовчати євангелістам, якби вони спотворювали дійсність, так це – про свідчення жінок про появу їм першим Божественного Вчителя.

Господь їх не кликав за Собою, не вибирав, не приділяв їм особливої уваги, а вони не прагнули честі, першості, завжди були у затінку апостолів. Але, як пише святитель Ігнатій (Брянчанінов): «Для наддосконалого Бога немає упередження: всі люди рівні перед Ним, і той з людей отримує особливі дари Божі у великій кількості та духовній витонченості, хто з більшим самозреченням поринув до Бога». Саме мироносиці, маючи перед собою найдосконаліший приклад чеснот – Пречисту Богородицю – повіривши, стали праведними, непохитними, терплячими, смиренними та сильними силою Божественної любові. «Тіло жінки може бути слабкішим, ніж чоловіче, але у неї є сильне серце і, працюючи ним, вона має таку витривалість, яка перевершує чоловічу силу», – пише преподобний Паїсій Святогорець. Велика любов зробила їх мужами духу. Любов змусила забути про жіночу слабкість і йти воздати останню честь Господу, намастити миром. Натомість цього Господь, Який воздає за добрі діла сторицею і благе бажання цілує, Сам намащує своїх вірних благодатним миром світлої духовної радості.

День святих Жон-мироносиць є міжнародним православним жіночим днем. Зі святом Вас, дорогі!

Цей день є також днем пам’яті праведних Іосифа та Нікодима, які були учасниками погребіння Господа нашого Іісуса Христа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *