Неділя про зцілення сліпонародженого

Шоста неділя після Пасхи Христової називається Неділею про зцілення сліпонародженого. Вона присвячується ще одному чуду, яке здійснив Господь, прийшовши у Єрусалимський храм на одне зі свят. Євангельське 34-те зачало цієї неділі (Ін. 9,1-38), що читається за святковим Богослужінням, розповідає про цю подію.

Господь, вийшовши з храму після Своєї проповіді, проходив вулицею і побачив чоловіка сліпого від народження.

Іудеї вважали, що кожне нещастя, що трапляється з людиною, – кара за гріхи його. Якщо ж нещастя відбувалося з немовлям, то вони вважали це карою за гріхи батьків.

Тому учні Христа запитали Його: “Раві (учителю)! Хто згрішив, він чи батьки його, що народився сліпим?”(Ін. 9, 2)

Господь Іісус Христос відповів: “Не він не згрішив, ні його батьки, але це для того, щоб на ньому явилися діла Божі” (Ін. 9, 3). Для того, щоб зцілити сліпонародженого, Спаситель міг сказати тільки слово, тільки помислити, і той став би бачити. Але «через зцілення сліпого повинен був прославитися Бог, – пише блаженний Феофілакт, – слава Отця була явною, а потрібно було явитися славі Іісуса Христа, що Він і є Той, Хто Створив людину від початку». «Мені потрібно робити те саме, що робить Отець», – казав Господь Іісус. Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому.

Цим Господь показав, що як тіло Адама було створене з землі, з того ж і Він створює очі людині, яка народилася без них. Цим самим Він відкидає усякий привід до сумніву в Його Божестві. Всіма Своїми діями Господь підводить іудеїв до того, щоб вони зробили правильний висновок. Для того, щоб не приписали чуда воді джерела, а силі, що вийшла з Його вуст, плює на землю і з нього робить грязиво. Щоб не подумали, що чудо залежало від землі, наказує вмитися. Торканням до очей сліпого чоловіка Христос збуджує в ньому віру і показує всім силу віри сліпого жебрака, робить явним ступінь його послуху слову Божому.

Спаситель каже йому: “Піди, вмийся в купальні Силоам! (Так називалося одне з джерел, що знаходилося за містом; слово “силоам” означає “посланий”).

Купель Силоам, Єрусалим
Купель Силоам, Єрусалим. Реконструкція
Купель Силоам, Єрусалим. Сучасний вигляд

Сліпонароджений пішов до Силоамської купелі, вмився і став бачити. Джерело Силоам було образом Самого Христа.

Сліпий повернувся зрячим. Тоді всі сусіди і ті, хто бачив його раніше дивувалися і питали: “Чи це не той сліпий жебрак, який сидів і просив милостиню?”

Одні казали: “Це він”, інші: “Він схожий на нього”. Сам же він переконував їх: “Це я, той самий, який був сліпим”.

Тоді всі почали розпитувати його: “Як же відкрилися у тебе очі?”

Зцілений відповідав: “Чоловік, Який зветься Іісус, зробив грязиво, помастив очі мої і сказав мені, щоб я пішов на купальню Силоам і вмився. Я пішов, вмився і прозрів”.

Його запитали: “Де цей Чоловік?”. Зцілений відповів, що не знає. Коли ж Іісус Христос зцілив сліпого, була субота. Тоді повели прозрівшого до фарисеїв.

Фарисеї також почали розпитувати зціленого, як він прозрів. Зцілений їм все розповів. Деякі з фарисеїв почали казати: “Не від Бога цей Чоловік, тому що не шанує суботу”. Інші ж казали: “Як може грішна людина творити такі чудеса?”

Зцілений сміливо їм заперечував: “Це Пророк”.

Фарисеї не хотіли вірити, що він був сліпим і прозрів. Вони покликали його батьків і запитували їх про істинність побаченого. Ті ж відповідали: “Ми знаємо, що це наш син, і що він народився сліпим. А як він зараз бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Син наш уже дорослий, його запитайте, нехай сам про себе скаже”.

Так відповідали батьки його, тому що боялися фарисеїв, які ще раніше домовилися і вирішили, що усякого, хто визнає Іісуса з Назарету за Христа-Месію, Спасителя світу, відлучати від синагоги, тобто вважати відступником від їхньої віри та закону.

Тоді фарисеї вдруге покликали зціленого і сказали йому: «Прослав Бога! Ми знаємо, що Той чоловік грішний!» Зцілений їм на це безстрашно відповідав: “Чи Він грішний, я не знаю; одне знаю: що я був сліпий, а тепер бачу!”

Фарисеї знову розпитували його, що Він робив із ним, як відкрив йому очі. “Я вам вже казав, та ви не слухали, – відповідав зцілений. – Що ще хочете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями?” На це фарисеї розсердилися і, докоряючи йому, відповідали: “Це ти Його учень, а ми учні Мойсея. Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а Цього ми не знаємо, звідки Він”. Зцілений, не боячись їхньої люті, проповідує свого Благодійника їм у відповідь: “Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає. Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі тому, хто народився сліпим. Якби Він не був від Бога, то не зміг би зробити нічого!”

Ці прості розумні слова, проти яких нічого не можна було сказати, дуже розлютили фарисеїв і вони відповіли йому: “Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас вчиш!” І вигнали його геть.

Іісус Христос, почувши, що зціленого вигнали геть, знайшов і спитав його: “Ти віриш у Сина Божого?” Зцілений запитав: “А хто Він, Господи, щоб мені вірити в Нього?”

Іісус Христос сказав йому: “І бачив ти Його, і Він говорить з тобою”.

Тоді зцілений з великою радістю відповів: “Вірую, Господи!” і вклонився Йому.

Богословський зміст чуда зцілення Іісусом Христом сліпонародженого розкривається в Богослужбових текстах, що звучать в цей день у православних церквах. Сліпий від народження чоловік отримав не тільки тілесний, але й духовний зір — він повірив, що Ісус Христос — Син Божий, Спаситель світу. Натомість фарисеї, тілесно зрячі від народження, осліпли духовно від своєї злоби. Палаючи ненавистю на Христа за те, що Він порушив суботу: одним пальцем помазав сліпого і звершив чудо — зцілив його (тоді, як самі вони, вважаючи себе благочестивими, відв’язують своїх тварин у суботу, щоб напоїти їх) фарисеї показали формалізм, жорстокість та закам’янілість своїх сердець.

Богослужіння цього свята навчає: від гріхів люди стають духовно сліпими, і для того, щоб прозріти, необхідно звернутися з молитвою до істинного лікаря і подателя світла — Господа Іісуса Христа, потрібно йти на Силоам, джерело хрещення, і хреститися в Посланого, тобто Христа. А після цього бути міцними й твердо стояти в сповідництві віри та не зрікатися через страх. Тоді від Христа така людина буде вшанована пізнанням та глибиною віри.

Священомученик Серафим (Чичагов) пише: “Серед віруючих чудеса безперервні, щоденні, щогодинні. Але одні бачать їх, розуміють розумом і відчувають серцем, а інші — ні… Для віруючих є чудеса Божі, а для невіруючих немає». Так і сказав Господь: “Все можливо віруючому” (Мк. 9, 23). Але найбільше чудо – для чистих серцем, бо вони побачать Бога (Мф. 5, 8).

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *