Неділя про самарянку

П’ята неділя після Пасхи називається Неділею про самарянку. Вона присвячена події, що описується у 4 главі Євангелія від Іоанна (Ін. 4, 1-42).

Повертаючись із Іудеї в Галілею, Господь Іісус Христос зі Своїми учнями проходив через самарянську країну.

Блаженний Феофілакт пояснює, що назва цієї країни пішла від назви гори Соморон та її володаря. Жителі цієї місцевості прийняли разом із Законом Божим (4 Цар. 17, 24-28) не всі Божественні книги, а тільки п’ять книг Мойсея. Вони шанували Бога, але не залишали зовсім і свого нечестя та іноді вклонялися ідолам. Тому іудеї завжди ставилися до них із ненавистю, як до асиріян за походженням і вважали їх разом із усіма язичниками нечистими.

Господь йшов повз місто, що називалося Сихар (давня назва – Сихем). Перед містом з південного боку був колодязь, який викопав, за переданням, патріарх Іаков.

Іісус Христос, стомившись, присів відпочити біля колодязя. Був полудень, і учні Його пішли до міста, щоб купити там їжі.

В цей час з міста по воду до криниці прийшла жінка-самарянка. Іісус Христос говорить їй: “Дай Мені пити”. Ці слова дуже здивували самарянку. Вона сказала: “Як це Ти, іудей, просиш пити у мене, самарянки? Адже іудеї з самарянами не спілкуються”. Господь сказав їй: “Якби ти знала дар Божий (тобто велику милість Божу, яку дарував тобі Бог цією зустріччю) і Того, Хто говорить тобі: “Дай Мені пити, то сама б просила у Нього, і Він дав би тобі воду живу”.

Господь назвав живою водою благодать Святого Духа, яка оживляє людину для життя вічного. Спаситель говорить Самарянці про Своє Божественне вчення. Тому що, як вода спасає спраглого від смерті, так і Його Божественне вчення спасає людину від вічної смерті і приводить до вічного блаженного життя. Кожна людина має ще одну спрагу: душа прагне до свого Джерела, шукає Бога, спілкування з Ним. Ця спрага, якою б сильною вона не була, вгамовується навіки благодаттю Христа.

Самарянка ж зрозуміла, що Господь каже про звичайну джерельну воду, що в них називалася “живою” водою.

Жінка з подивом запитала Його: “Господи! Тобі й зачерпнути немає чим, а колодязь глибокий; звідки у Тебе вода жива? Невже ти більше отця нашого Іакова, який дав (викопав) нам цю криницю, і сам з нього пив, і діти його, і тварини його?”.

Іісус Христос промовив їй у відповідь: “Усяк, хто п’є цю воду, буде спраглим знову (тобто знову захоче пити), а той, хто буде пити воду, яку Я дам, той не буде прагнути повік. Тому що вода, яку Я дам, стане джерелом, яке тече у життя вічне”.

Але Самарянка не зрозуміла цих слів Спасителя. І промовила: ”Господи! Дай мені цієї води, щоб не бути спраглою і не приходити сюди почерпати”.

Христос, бажаючи напоумити Самарянку, спочатку каже покликати до Нього її чоловіка. Але жінка відповідає, що в неї його немає. Тоді Христос відповідає їй: “Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка. Тому що в тебе було п’ять чоловіків і той, кого ти зараз маєш, не чоловік тобі, це справедливо ти сказала”.

Самарянка, вражена словами Спасителя, Який висвітлив усе її гріховне життя, зрозуміла нарешті, що розмовляє з незвичайною людиною. Вона одразу ж звертається до Нього за вирішенням давньої суперечки між самарянами та іудеями: чия віра правильніша та чия служба більше Богоугодна. “Господи! Бачу, що Ти пророк”, – сказала вона, – «отці наші кланялися на цій горі

Гора Гарізім (ліворуч) і гора Гевал (праворуч)

(при цьому вона вказала на гору Гарізім, де виднілися руїни самарянського храму), а ви кажете, що місце, де потрібно поклонятися (Богу) знаходиться в Єрусалимі”.

На це Христос відповів їй: “Повір Мені, що настає час, коли і ні на горі цій, і не в Єрусалимі будете кланятися Отцю (Небесному). Ви не знаєте, чому вклоняєтеся; а ми знаємо, чому вклоняємся: тому що спасіння від іудеїв”. Це означає, що саме в іудеїв була істинна віра, вони одні звершували правильне та угодне Богові служіння. “Але настане час і вже настав, коли істинні поклонники будуть кланятися Богу у дусі та істині, тому що саме таких поклонників Отець шукає Собі. Бог є Дух, і ті, хто кланяються Йому, повинні кланятися у дусі та істині.” (Ін. 4, 20-23).

Тобто, за словами Христа, істинна та угодна Богу служба є така, коли люди поклоняються Отцю Небесному не одним тільки тілом і не за одними тільки зовнішніми знаками та словами, а всім своїм єством, всією душею, – істинно вірують у Бога, люблять і вшановують Його своїми добрими справами та милосердям, з любов’ю виконують Його святу Волю.

Почувши про нове вчення, Самарянка сказала Іісусу Христу: “Знаю, що прийде Месія, тобто Христос, коли він прийде, то сповістить нам все”, тобто навчить нас усьому. Тоді Господь Іісус Христос сказав їй: “Месія – це Я, Той, Хто розмовляє з тобою”. Господь відкриває Себе не іудеям, які часто запитували Його: «Чи це Ти Христос?», для того, щоб швидше оббрехати Його, а жінці, яка прагнула знати істину і запитувала з простодушністю.

В цей час надійшли учні Спасителя і здивувалися Його смиренню, що Він розмовляє з жінкою-самарянкою. Та ні один із них не спитав Спасителя, про що Він розмовляв із нею.

Самарянка залишила свій водонос і квапливо пішла у місто. Там вона стала казати людям: “Підіть, подивіться на Чоловіка, який сказав мені все, що я зробила: чи це не Він Христос?”

Між тим учні просили Спасителя, говорячи: “Раві! Їж”. На це Спаситель відповів їм: “В Мене є їжа, якої ви не знаєте”. Учні стали міркувати між собою: «Невже хтось приніс Йому їсти?”

Тоді Спаситель, пояснюючи їм, промовив: “ Моя їжа є творити волю Отця, Який Мене послав, і звершити справу Його. Чи не кажете ви, що ще чотири місяці і настануть жнива? А я говорю вам: “Підійміть очі ваші і погляньте на ниви (і Господь вказує їм на самарян – мешканців міста, які йшли до Нього), як вони побіліли і дозріли до жнив (тобто ці люди прагнуть бачити Спасителя Христа, вони готові слухати і прийняти Його). Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи і той, хто сіє, і той, хто жне… Я послав вас жати там, де ви не трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!”

Самаряни з міста, велика кількість яких повірила в Христа через слова жінки, просили Спасителя побути у них. Він пішов до них і був там два дні, навчаючи їх. За цей час ще більша кількість самарян повірила у Господа Іісуса Христа. Спрагла земля швидко увібрала у себе воду. Вони потім казали жінці: “Вже не твоїм словам віримо, бо самі чули та знаємо, що Він справжній Спаситель світу, Христос”.

Так самаряни, не побачивши від Господа великих чудес, як то було з іудеями, перевершують у вірі боговибраний народ і називають Його Спасителем світу, Христом. Як пише святитель Николай Сербський: «Напилися вони від пітія безсмертного і оживотворилися життям вічним. Але Христос Спаситель подавав живу воду не тільки самарянам та іудеям. Він давав її – і зараз дає – всім і кожному, хто в пустелі світу цього відчуває спрагу духовну».

Як свідчить передання, самарянка, яка розмовляла з Господом, все своє життя присвятила проповіді Євангелія. В 66 році за проповідування віри Христової вона прийняла мученицьку кончину (була вкинута мучителями у колодязь).

Свята Церква святкує день її пам’яті 20 березня/2 квітня, її ім’я мучениця Фотіна (Світлана) самарянка.

Єрусалим. Грецька церква на честь св. мучениці Фотіни
Єрусалим. Грецька церква на честь св. мучениці Фотіни
Колодязь Іакова, над яким збудована церква св. мц. Фотіни
Мощі св. мц. Фотіни. Грецька церква. Єрусалим

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *