Субота праведного Лазаря

Праведний Лазар був братом євангельских Марфи і Марії та другом Господа Іісуса Христа. Перед смертю він тяжко захворів, але Господь сказав своїм учням, що “ця хвороба не на смерть, але для Божої слави” (Ін. 11,4). Тільки на четвертий день після смерті Лазаря Спаситель прийшов у Віфанію, де жив Лазар. “Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік” (Ін. 11, 25 – 26), – дав обіцянку в особі Марфи Господь усьому роду людському.

Підійшовши до гроба-печери, куди було покладене тіло спочилого, Господь Іісус Христос вигукнув гучним голосом: “Лазарю, вийди!” І вийшов померлий, обв’язаний по руках і ногах погребальними пеленами.

Чудо воскресіння, звершене Господом Іісусом Христом у Віфанії, мало певні дії та значення. Воно було потрібне для прославлення Спасителя: “для Божої слави, щоб Син Божий прославився”(Ін. 11,4), щоб бачили, яку владу Він мав.

Воно було потрібне для апостолів: “…і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили” (Ін. 11, 15). Спаситель знав, як сильно вплине це чудо на апостолів, тому і сказав: “Радію за вас”.

Найбільше ця подія торкнулася сестер Лазаря та його самого.

І коли Марфі та Марії був повернений живим улюблений брат, оплаканий ними, як померлий, про стан якого вони самі казали Спасителю: “Господи! Уже смердить; бо чотири дні вже минуло”.

Вхід у погребальну печеру св. Лазаря у Віфанії
Сходи до місця погребіння

Тоді вони разом із цим дивом отримали ще й переконання у Божестві Іісуса Христа.

Це чудо також було для фарисеїв і наклепників: Іісус Христос промовив передусім подячну молитву: “Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене” (Ін. 11, 41), щоб не докоряли Йому, що Він супротивник Бога, щоб не сказали, що це сталося силою веєльзевула, як це мало місце раніше.

Це чудо було потрібним для всіх іудеїв, тому що, побачивши, що зробив Господь, вони повірили у Нього (Ін. 11, 45) і разом з тим, вони повинні були переконатися у Його Месіанстві та у Ньому як у Володарі життя та смерті, в істинності Його слів: “Аз есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, если и умрет, оживет. И всякий, живущий и верующий в Меня, не умрет вовек” (Ін. 11, 25-26).

Про самого праведного Лазаря відомо, що після воскресіння Христа він змушений був через переслідування покинути Іудею та перебратися на острів Кіпр. Там незабаром (у 45 році) апостоли Павло та Варнава поставили його першим єпископом Кітіону (Ларнаки), де він і відійшов до Господа у 63 році, через 30 років після свого воскресіння.

Церква св. Лазаря, побудована на місці гробниці святого. Ларнака, о. Кіпр
Вхід до гробниці св. прав. Лазаря. Ларнака, о. Кіпр
Гробниця і саркофаг св. Лазаря. Ларнака, о. Кіпр
Мощі св. Лазаря у храмі св. Лазаря та Кікська ікона Божої Матері. Ларнака, о. Кіпр
Глава св. Лазаря. Храм св. Лазаря. Ларнака, о. Кіпр
Глава св. Лазаря. Храм св. Лазаря. Ларнака, о. Кіпр
Субота прав. Лазаря – велике свято у Ларнаці

Ми ж, християни сьогодення, осмислюючи ці євангельські події, повинні розуміти, що всі наші випробування та скорботи мають певну мету – спасіння душі людської. Кожне наше випробування для Господа – це тільки спосіб явити перед людьми всемогутність спасительної Своєї благодаті. І, як пише святитель Феофан (Говоров): “У кого Марфа працелюбна, тобто всебічне добродіяння, і Марія, яка сидить біля ніг Іісусових, тобто уважне і тепле до Господа звернення всім серцем, – до того Сам прийде Господь і воскресить Лазаря його, – дух, і звільнить його від усіх пут тілесності.

Тоді почнеться у нього істинно нове життя, у тілі безтілесне і на землі неземне. Це буде істинне воскресіння у дусі перед майбутнім воскресінням із тілом”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *