Неділя Іоанна Лествичника

Четверта неділя Великого посту називається неділею Іоанна Лествичника – творця високодуховного аскетичного твору «Лествиця», який своїм другим іменем завдячує цьому своєму творінню.

Мати-Церква премудро склала щаблини вдосконалення впродовж Великого посту, керуючись богословською відповідністю.

Перші тижні посту змушують замислитися людину над такими питаннями та істинами: Хто такий Бог? Хто така людина? До чого призвело гріхопадіння людину? – тиждень про вигнання Адама. Перший тиждень Великого посту – Торжество Православ’я стверджує: «Православна Церква – носій повноти благодаті». Другий тиждень посту – святителя Григорія Палами розкриває розуміння того, що найвищою ціллю існування людини є її єднання з Богом. А це єднання неможливе без смиренного несення свого хреста, як цього навчає Хрестопоклонна неділя. «Як же зцілити людину? Монашество – це образ покаяння – про це розповідає преподобний Іоанн Лествичник і його «Лествиця» четвертого тижня посту.

Чому цей монашеський, аскетичний твір превозноситься і ставиться як взірець для всіх: і монахів, і мирян?

У перший апостольський період усі християни жили як монахи, і тому не було необхідності покидати мир і йти у пустелю.

У часи гонінь життя християн сяяло святістю виконання ними заповідей Господніх. Гоніння і мученичество заради Христа  було вінцем подвигів та любові, які міг проявити християнин, виконуючи заповіді, що дав Господь Іісус Христос Своїм послідовникам: “…бо, коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а погубить свою душу задля Мене і Євангелія, – той спасе її” (Мк. 8, 35).

Однак, коли після припинення гонінь відбулося занурення християнства у «мир», тоді християни, які прагнули жити за заповідями Христовими, стали покидати мир – створювалося монашество. Тобто монашество – це слідування прикладу пророків, апостолів і мучеників – це життя за Христовими заповідями. Про це свідчить і преподобний Симеон Новий Богослов: «Якби ми не були нерадивими і лінивими і не порушували Божественних заповідей, а являли ревність і трезвіння, нам би не знадобилися ні монашеський постриг, ні зречення світу». Все це говорить про те, що монашество − це життя за Євангелієм, яким можна жити і в миру, якщо слідувати вченню Церкви. Тому у VII сторіччі – у часи катастрофічного падіння освіти та культури у Візантійській імперії центрами просвіти все більше стають монастирі, кількість яких у ту епоху зросла. Монастирська школа і монастирська наука мали виключно християнське спрямування, і твори, що писалися там, присвячувалися науці з наук – вченню про спасіння. Упродовж багатьох віків до скарбниці святоотецьких творів входить шанована християнами книга преподобного Іоанна Синаїта – «Лествиця».

Житіє преподобного Іоанна було складене учнем преподобного, монахом Раіфського монастиря Даниїлом. У ньому описані основні відомості про його життя та подвиги, але точні час і місце його народження, як і дата його кончини, залишаються невідомими. «Не можу сказати з достовірністю, – так починається складене Даниїлом Житіє святого, – в якому достопам’ятному граді народився і виховувався цей великий муж». За версією Никифора Калліста, який написав роз’яснення на «Лествицю», цим містом була столиця імперії. Калліст називає батьками преподобного Іоанна святого Ксенофонта та Марію, а братом його Аркадія.

З джерел на основі опосередкованих відомостей дійшли різні дати його народження: 525 чи 579 роки, а також кончини – 595, 605, 649, 680 роки. Відомо, що святий народився у заможній сім’ї, тому що отримав гарну освіту: за словами агіографа, «він володів зовнішньою мудрістю, яку між іншим, неважко відслідкувати й у його творах».

У 16 років він залишив мир і прийшов на Синай, вступив до монастиря, що в ту пору присвячувався Преображенню Господньому та Неопальній Купині (пізніше, у XI сторіччі він отримав нову назву – святої вмц. Катерини, мощі якої були обрітені монахами у VI сторіччі).

Монастир великомучениці Катерини, гора Синай, Єгипет
Монастир великомучениці Катерини, гора Синай, Єгипет
Іконописне зображення монастиря
Іконописне зображення монастиря

Наставником і керівником преподобного став Авва Мартирій. Після 4 років перебування на Синаї, святий приймає монашество. Один із присутніх при цьому, Авва Стратигій, як в подальшому і деякі великі подвижники, предрікає, що Іоанн стане великим світильником Церкви Христової. 19 років преподобний перебував у послусі своєму духовному наставнику. Після смерті Авви Мартирія преподобний Іоанн віддаляється у пустельне місце на Синаї, що називається Фола, де проводить 40 років у подвизі безмовності, посту, молитвах та покаянних сльозах. Недаремно у «Лествиці» преподобний Іоанн так говорить про покаянні сльози: «Як вогонь спалює і знищує хмиз, так чиста сльоза омиває усі нечистоти, зовнішні та внутрішні». Про силу молитви святого свідчив його учень, який одного разу спасся від кам’яного обвалу, почувши голос преподобного, який його кликав (преподобному Іоанну Господь відкрив, що його учень у небезпеці; справжній пастир одразу ж почав молитися за свого послушника і врятував його).

Про спосіб життя, якого дотримувався прп. Іоанн, відомо, що їв він те, що не заборонялося уставом монашеський, але – досить помірно – здавалося, що він не їсть, а тільки куштує, «премудро знищуючи ріг марнославства».

Не проводив ночей без сну, хоча віддавав сну не більше того, що необхідне для підтримання сил, щоб безперервним неспанням не пошкодити розуму. «Я не постив через міру, – говорить він сам про себе словами Царя Давида, – і не проводив посилено ночей без сну, не лежав на землі, але змирявся…, і Господь скоро спас мене».

Святий залишав пустелю лише для того, щоб відвідати Скитський та Тавенніотський монастирі у Єгипті та придбати досвід від тих монахів, знищуючи при цьому корінь усього злого – гординю. Також преподобний усіляко намагався таїти свої подвиги від людей, для цього усамітнювався у печері пустельної місцини Синаю – Фола.

Печера прп. Іоанна у пустелі Фола
Печера прп. Іоанна у пустелі Фола
Церква прп. Іоанна Лествичника поряд з його печерою. Гора Синай, Єгипет

Доречно розповісти про те, що маючи великий духовний досвід, обдарований мудрістю та проникливим розумом, він з любов’ю навчав всіх, хто приходив до нього, шукаючи духовної користі в справі спасіння.

З’явилися заздрісники, які докоряли йому, звинувачуючи у багатослів’ї та пустослів’ї, пояснюючи їх марнословством Іоанна. Тоді преподобний надоумив їх самим ділом. Щоб не давати приводу до осудження, він перебував у мовчанні цілий рік. Його обвинувачі перетворилися на прохачів і говорили: «Загородили ми джерело, постійної користі, на шкоду загальному спасінню».

У віці 75 років, після 40-річного усамітнення, преподобний був обраний ігуменом Синайської обителі. Біля 4-х років прп. Іоанн Лествичник мудро вів до спасіння монахів святої обителі Синаю, отримавши від братії ім’я Нового Мойсея. Під час управління монастирем, на прохання святого Іоанна, ігумена Раіфського монастиря, була написана відома всім книга – керівництво для досягнення духовної досконалості, що мала назву «Лествиця до Раю, або Скрижалі духовні».

“Лествиця раю” арабською мовою, приблизно Х ст.

Ігумен Раіфський Іоанн від імені усієї братії просив написати для них «істинне керування для тих, хто неухильно слідує, і ніби лествицю, стверджену, що бажаючих возводить до Небесних врат…»: «Виклади нам, невігласам, те, що ти бачив у боговидінні як древній Мойсей, і на ті й ж горі; і виклади це у книзі, як на богописаних скрижалях для повчання нових ізраїльтян». Преподобний Іоанн, маючи велике смирення та скромність, спочатку знітився, але потім заради послуху почав виконувати прохання раіфських монахів.

Назву книги «Лествиця» він пояснював наступними словами: «Створив я лествицю сходження… від земного у святе… по образу 30 років Господнього повноліття, знаменно спорудив лествицю з 30 ступенів, якою, досягнувши Господнього віку, найдемося праведними і безпечними від падіння». Образ «Лествиці» взятий із Біблії, де описане видіння лествиці Іакова, якою піднімалися на небо до Бога ангели (Бут. 28, 12).

Ліствиця патріарха Іакова
Лествиця до небес у видінні патріарху Іакову

Цей твір вчить християн, що досягнення спасіння потребує від людини повного самозречення, посиленних подвигів та поступовості у досягненні добродіянь. «Лествиця» пропонує очищення від гріховної нечистоти, викорінення пороків та пристрастей у вітхій людині, а також відновлення в людині образу Божого. Зараз «Лествиця» за Церковним Уставом повинна читатися на службах Великого посту, тобто ця книга піднесена на особливий рівень загальноцерковного читання як неоціненна мудрість, що просвітлює всіх.

Під кінець життя Господь наділив преподобного Іоанна благодатними дарами прозорливості та чудотворіння. Незадовго до свого відшестя до Господа преподобний поставив своїм наступником по управлінню монастирем рідного брата, єпископа Георгія, а сам повернувся на своє попереднє місце подвигів, до гранітної печери у пустелі Фола, де і відійшов до Господа.

Дорога до печери прп. Іоанна в пустелі Фола
Печера прп. Іоанна
Печера прп. Іоанна

Брат святого пережив його на 10 місяців – справдилося пророцтво преподобного Іоанна. Він пообіцяв забрати Григорія не пізніше року, якщо отримає милість у Господа. Кончина святого Іоанна датується 30 березня.

Образ преподобного Іоанна Лествичника пропонується Святою Церквою Великим постом як втіха і настанова для всіх вірних, які несуть подвиг Чотиридесятниці, як ще одне свідчення і ствердження сили посту та молитви, що відкрили преподобному Іоанну щаблини сходження до духовної досконалості – до Раю, тому і звеличує Церква його піснеспівами: «…светильник вселенней, сияя чудесы, Иоанне отче наш, моли Христа Бога, спастися душам нашим».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *