Неділя 7-ма після П’ятидесятниці

13/26 липня, в Неділю 7-му після П’ятидесятниці, Православна Церква відзначає Пам’ять святих отців шести Вселенських Соборів.

Сенс особливого шанування святих отців Вселенських Соборів полягає в тому, що тільки Собори володіють даром виносити непогрішимі визначення християнської віри та церковного благочестя.

Церква скликає Собор, коли потрібно вирішити спірне питання або проблему з віровчення, виробити певний загальний підхід або бачення. На Вселенські собори з’їжджалися єпископи і представники всіх Церков. Постанови, прийняті на Соборі записувалися в Книгу Канонів (Правил) та згодом приймалися Церквою в якості вчення.

Всі Собори проходили в першому тисячолітті. Перші два Вселенські Собори були присвячені питанням тріадологічним, уточнювалося та формулювалося вчення про Святу Трійцю: Отця і Сина, і Святого Духа.

А з Другого по Шостий Вселенські Собори були Соборами христологічними, на яких формулювалося вчення про Іпостась і дві природи Боголюдини Іісуса Христа.

Церква на Соборах не придумувала догмати, а діставала те, що знаходилося в її надрах, розкриваючи потрібні доктринальні положення. Формулювати ж раціонально свою догматику вона змушена була тоді, коли починалася боротьба з якоюсь черговою єрессю. Тобто догмати формулювалися від противного, як аргументи.

Формулюючи догмати, Церква наполягала на тому, що догмати принципово необхідні, як для всієї Церкви, так і кожного християнина для досягнення спасіння, вічного життя. Церква ніколи не відступає від Соборних догматичних визначень, вироблених церковних канонів і не замінює їх новими.

Цієї неділі Православна Церква пропонує вірянам Євангельське читання про двох сліпців, зцілених Христом (Мф. 9, 27-35). Митрополит Феодор, роз’яснюючи слова читання, звернув увагу присутніх на той факт, що маючи віру до Господа Іісуса Христа, разом із тим, сліпці не виконали Його веління не розголошувати про цю подію, за що, можливо, послухавшись, отримали б від Господа ще більше дарів.

“Молитва,  – наставляв Архіпастир, – це засіб, який поєднує Бога і людину, і вона має силу тоді, коли людина, яка молиться, має віру, розуміння перед Ким вона стоїть і Кому молиться, має покаяння.

Бог, як люблячий Отець Небесний,  відповідно до духовного стану людини, навіть через невиконання прохань дає більше, ніж вона могла б отримати через їх виконання, тому що люди не вміють смирятися, терпіти, бути вдячними та зберігати, а не розпорошувати на життєвих шляхах отримані Дари Божі” .

Також Архієрей звернув увагу на те, що молитва сліпців нагадує нам про Іісусову молитву: “Господи, Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене грішного”, яка через покаяння виражає наше сподівання та нашу християнську віру. “Тому цією молитвою потрібно молитися не тільки монахам, – наголосив Архіпастир, – але й усім  священникам,  православним християнам, які вірять у Господа Іісуса Христа, бажають очиститися, отримати Божественну благодать. Отже, ми повинні часто повторювати цю спасительну молитву, але з вірою, благоговінням, почуттям глибокого каяття, живим відчуттям Бога в нашій душі, в нашому житті, щоб  легко досягнути духовного оновлення, освячення, очищення та вічного спасіння.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *