Неділя 30-та після П’ятидесятниці, перед Різдвом Христовим

У 30-ту неділю після П’ятидесятниці, в неділю перед Різдвом Христовим, Православна Церква вшановує пам’ять Святих отців.

Цього дня Церква згадує всіх родичів по плоті з родоводу Господа нашого Іісуса Христа. В літургійному євангельському читанні ми чуємо згадування цих імен у Євангеліста Матфія (Мф.1:1-25).

Митрополит Феодор у недільній проповіді, звертаючись до вірян, зауважив, що родовід Господа Іісуса Христа, як і всіх іудеїв, починається від Авраама, тому важливим є те, що Христос походить саме із роду Давида, як писалося в пророцтвах про Месію.

Згадавши через родовід історію іудейського народу та найвідоміших осіб, які стали яскравими біблійними прикладами віри, відданності Єдиному Богу, Архієрей зауважив, що в родоводі, який писався по чоловічій лінії, згадувалися не тільки праведники, але й грішники. Імена чотирьох грішних жінок, записані в родоводі, щоб дати надію й іншим грішникам на спасіння. Також ці факти  вказують на силу загального гріха, від якого людство міг спасти тільки Бог.

Господь любив людство і вирішив його врятувати через уподібнення Себе людям. “Один із вчителів церковних, – зазначив митрополит Феодор, – говорив, що Богу важче було стати людиною, ніж людині – Богом, тому що стати людиною – означає зменшитися, принизитися, прийняти те, що Йому зовсім не властиве. Через те, що Він стає ходатаєм за людину, Він повинен бути близьким за родоводом і Богу, і людині. Тому в особі Господа Іісуса Христа ми маємо такого посередника, який спасає та оновлює людський світ. Родовід Господа Іісуса Христа, долі перелічених у ньому людей, які можна зайти у Біблії, ще раз підкреслюють історичність події Боговтілення, що відбулася чудесним чином через Діву Марію при сходженні Святого Духа.

Біблійна історія чітко вказує на постійну присутність Бога у людському житті. Бог залишається з нами і в нашому сучасному житті, – наголосив Митрополит. – Але зараз намагаються про це забути, витіснити навіть спомин про Нього зі свого життя, з життя суспільства. Люди самі влаштовують своє життя, планують, намагаються будувати свою цивілізацію, що є великою оманою. Вони прирікають себе на саморуйнацію та самознищення. І це не раз підтверджує історія.

– Так, Бог дарував людині свободу, – пояснював Архіпастир, – але ми не господарі свого життя, своєї історії. Успіх у житті Бог дає тим людям, які рахуються з Його свободою, Його волею, Його управлінням цим світом. Тільки Бог є господарем, царем, управителем всесвіту, в якому ми живемо. І в певні моменти Господь все ж таки дає відчути людині, хто є хазяїн, від кого по-справжньому все залежить. Тому було б добре, якби зрозуміли це люди, що керують іншими людьми, бо тоді вони робили б менше дурниць і помилок, і було б більше успіху завдяки Божому благословенню.

– У нашому житті ми повинні бути завжди з Богом, – наголосив митрополит, – пам’ятати про Його присутність. Бо рано чи пізно це життя завершиться, і, як у школі, підведуться підсумки, як ми його провели, як використали те, що нам дав Бог. Адже Бог дав нам цей час не для розваг та насолод, а для преображення, уподібнення Йому.

Отже Святі отці є для нас тим прикладом, що показує, як догодити Богу, щоб бути у родстві з Ним.

 

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *