Неділя 13-та після П’ятидесятниці

24/6 вересня, в Неділю 13-ту після П’ятидесятниці, Православна Церква вшановує пам’ять сщмч. Євтихія, свт. Петра Київського чудотворця, прп. Арсенія, рівноап. Косьми Етолійського.

Під час Євангельського читання присутні чули притчу про злих виноградарів Мф. 21(33-42).

Ця притча розповідає про те, що виноградарі, іудейські вожді, стали вкрай недобре розпоряджатися у винограднику Божому, який був прообразом іудейського народу. Вони себе назвали його вождями: ми пасемо цей народ, ми ведемо його до спасіння.

Слуги, які приходили від господаря (Бога), – це прообраз пророків, які весь час намагалися напоумити іудейських вождів і запитували їх: “Чому ви погано пасете народ свій? Чому народ відступає від Бога, ухиляється від істинного шляху?”

Але безсовісні «виноградарі» не збиралися надавати Богу ніякого звіту про свої вчинки. І пророків, як ми знаємо з Писання, побивали камінням, душили, а пророка Ісаію навіть розпиляли пилою …
Але ось Отець Небесний посилає Сина Свого. Може, Його посоромляться? Може, Його послухають і схаменуться?
Але і Його вони вбили …

Притча розкриває страшний задум іудейських вождів: не потрібен Бог, не хочемо здійснення Його задумів. Самі будемо пасти, головне – стригти, народ, тобто отримувати дохід із виноградника. Нікому його не віддамо, навіть Самому Господарю. Страшний, але водночас закономірний вирок Божий: будуть вбиті всі ті загарбники та вбивці, а виноградник буде віддано іншим.

На тлумаченні цих слів притчі зупинив свою увагу в недільній проповіді митрополит Феодор. Він, зокрема, процитувавши пророка Ієзекіїля, сказав, що Господь створив новий Ізраїль, новий народ. До складу цього народу ввійшли люди різних племен, які увірували в Сина Божого, Господа Іісуса Христа, та служать Йому.  Цей народ, Новий Ізраїль, що перебуває під особливим покровительством Божим, зібраний у Церкві Христовій, у Церкві Православній, і Господь веде його у землю обіцяну – Царство Небесне.

“Ця притча навчає нас тому, – продовжував Архіпастир, – що не можна привласнювати собі дари Божі, ми можемо тільки з вдячністю ними користуватися. Це стосується нашого благополуччя, здоров’я, успіхів, влади, багатства – всього того, чим ми користуємося у цьому житті. І Господь дивиться на те, як ми розпоряджаємося Його дарами, про які людина думає, що вони будуть із нею завжди, а насправді їй тут нічого не належить, крім власних гріхів. Тому дуже важливо з трепетом і благоговінням ставитися до того, що нам дає Господь.

Будемо навчатися зберігати Божественні дари і дякувати Богу за Його милість, якої ми не заслуговуємо. Бо в наш час, коли намагаються все приватизувати, ми повинні піклуватися про головне надбання – збереження благодаті Божої, яка й визначить наше майбутнє життя. А для того, щоб не підпасти самовпевненості, всякого роду самості, ми повинні пам’ятати притчу про злих виноградарів, яка навчає нас, що ніякі дари Божі не можна приватизувати, зробити їх навік своїми.

Ця притча є уроком для всіх народів, тому що кожному народові притаманні самовозвеличення, сприйняття себе обраним, особливим. Народ може славитися своєю чисельністю, історією, надбаннями, подвигами, культурою, науковими досягненнями, але це все тимчасові цінності.

А по-справжньому багатим є той народ, який береже вічні цінності – Божественну благодать, який живе з Богом, який дарує Небу святих угодників Божих. Саме таким має бути прославлений народ.

І слава Богу, що наш народ не втратив істинної віри, продовжує служити Святій Трійці, любить святих, не втратив поняття святості, справедливості, милосердя і завдяки цьому він існує, і завдяки цьому ми й далі будемо звершувати свій історичний шлях, на якому Господь чекає нових спасенних людей, нових духовних подвигів, завдяки яким цей народ прославиться та буде угодний Господу.

Саме в цьому повинна полягати основна національна ідея народу-Богоносця – у святості, яка є справжньою його славою та гідністю”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *