Храм Різдва Пресвятої Богородиці

Храм Різдва Пресвятої Богородиці розташований у с. Довжок.

Багато хто вважає, що назва села Довжок пішла від його протяжності. Довжок таки дійсно довге село: ідеш, ідеш, і кінця йому не видно. Та не дуже й хочеться, щоб воно кінчалося, адже куди не поглянь – краса невимовна. Ошатні хатини ховаються в гущавині садів, від яких навесні віє духмяністю цвіту, а влітку й восени ароматом соковитих різноманітних плодів – дарів Божих. Довжок є своєрідним продовженням Підзамча, тобто впритул підходить до замку із західного боку.

Село розтягнулось на пологій місцевості з нахилом на південний схід, місцями перетинається ярами, які є руслами для невеликих струмків, що впадають у річку Смотрич. Поруч, за селом, заказник «Довжоцький» з дубово-грабовими ділянками, а в підліску зустрічаються ліщина, кизил, глід, шипшина, і запашні квіти, і шовкові смарагдові трави.

На всі голоси щебечуть невтомні пташки, і навіть у селі прижилися поважні лелеки, які залишають свою домівку лише напередодні зими, а навесні знову прилітають і без поспіху обживають оселю та мирно будують своє сімейне щастя.

На узвишші стоїть Божий храм, присвячений Різдву Пресвятої Богородиці. Малиновий дзвін лине над селом у часи Богослужіння. У центрі села побудована капличка, присвячена Почаївській іконі Божої Матері, при в’їзді в село з південного заходу нас зустрічає капличка, присвячена Нерукотворному образу Спасителя, а при виїзді на Оринин, – каплиця Миколая Чудотворця. Стараннями настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці прот. Олексія Миханчука побудована й капличка в с. Суржа.

Особливо людно біля храму 19 серпня, у день Преображення Господнього, коли тисячі прочан з різних куточків України збираються, мов перелітні птахи до теплих країв, готуючись до багатоденного хресного ходу до Почаївської Свято-Успенської Лаври, щоб прийти на свято Успіня Богородиці. Ця традиція бере початок у ХIХ ст. Благословити прочан і звершити молебень перед дорогою завжди прибуває Подільський архіпастир.

Заснування с. Довжок відноситься до ХIV ст. Воно мало назву «Новосілка». У 1530 р. тут був окремий прихід, до якого були приписані села Жабинці, Суржа, Вільховець, або Кармеліти. Село входило до Кам’янецького старостату.

Завдяки своєму вигідному розташуванню, поруч з містом, у давнину Довжок був центральним місцем управління подільськими королівськими маєтками. У 1603 р. частина земель у тодішньому урочищі «Верх Довжка», яке лежало за поясом лісів, що оточували Кам’янець, були віддані королем Сигізмундом III за військові заслуги шляхтичу з Полісся Бейдо-Ржевуському, засновнику відомого роду Ржевуських.

У 1615 р. село було спалене татарами, але швидко відбудоване.

Його значення особливо посилилось на початку ХVIII ст., коли тут була побудована резиденція Кам’янецького старости, призначена для прийому іноземних послів та сановників, від яких було бажано приховати таємницю Кам’янецьких фортифікаційних споруд.

Для прийому високих гостей було побудовано великий дерев’яний дім на декілька десятків кімнат. Звідси здійснювали урочисті виїзди Кам’янецькі старости, або так звані «генерали земель Подільських». У 1711 р. в Довжку перебував імператор Петро Великий, звідси прямував до Кам’янця у 1781 р. король Станіслав Понятовський, а у 1786 р. останній кримський хан Шагін-Гирей перед своїм від’їздом до Туреччини.

У різні роки в резиденції на Довжку перебувало багато різних послів: російських, польських, турецьких і татарських. Був там і відомий російський князь Рєпнін.

Будинок цей було розібрано на початку ХIХ ст.

Про приходську церкву до ХVIII ст. нічого невідомо, хоча в документах ХVI ст. згадується священик Павло.

У 1706 р. існуюча церква була перетворена на греко-католицьку, а у 1745 р. на кошти прихожан було побудовано невелику дерев’яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці з окремою дзвіницею, що проіснувала до 1881 р. Саме в цьому році її продали в с. Шутнівці. Старе церковище увійшло до складу притчової садиби. На місці престолу поставили хрест.

У 1872 р. було здійснено закладку і за два роки закінчено будівництво нової кам’яної церкви на землі, подарованій княгинею Хілковою, вона пожертвувала також і частину коштів; була допомога й від казни.

Над церквою здіймались п’ять куполів, увінчаних хрестами; над притвором церкви було побудовано дзвіницю.

Церква у с. Довжок, як й інші храми, в атеїстичні часи зазнала закриття і руйнації.

Довжоцьку церкву закривали двічі: до війни і на початку 70-х рр. минулого століття. Але на дверях напівзруйнованого із зірваними куполами храму, перетвореного на склад, завжди були квіти.

І ось у 1989 р. розпочалось його відродження. За участю добрих людей і допомогою благодійників за півтора року храм було відбудовано.
3 листопада 1991 р. преосвященний Нифонт, єпископ Хмельницький і Кам’янець-Подільський (відійшов до Господа 22 березня 2017 р. як митрополит Луцький і Волинський) освятив оновлений храм. Шлях до освячення був важкий і тернистий.

За чотири дні до Пасхи 1989 р. тут ще був склад. Зусиллями прихожан і тільки що призначеного настоятеля Олексія Миханчука храм, точніше, його руїни, був очищений і перше богослужіння відбулось таки в Світлий день Христового Воскресіння 1989 р.

Зусиллями настоятеля храм з роками стає все більш благовидним, оздоблюється. У храмі змонтовано місцеве парове опалення, навколо храму з весни до глибокої осені цвітуть троянди, різні сорти тагетесів, ціній та інших квітів.

У храмі є велика святиня – Іверська ікона Божої Матері, перед якою постійно відбуваються богослужіння й читання акафістів. Ікону подарував храму один із мешканців села; є така думка, що вона написана на Святій Горі Афон.

Є у храмі ще одна велика святиня – частка Святого Чесного Животворящого Хреста і дерев’яний хрест, який було пронесено хресним шляхом Іісуса Христа на Святій Землі.

Також у храмі є камінь зі святої гори Сінай, камінь з гори Фавор, зі Святої Гори Афон, з місця народження Пресвятої Богородиці; частки святих мощів угодників Божих.

Біля храму розташоване місце поховання (датоване 1908 р.) першого священника о. Платона Трублаєвича, який служив у новозбудованому храмі 34 роки. Поблизу храму були поховані також благодійниця храму княгиня Галина Хілкова та її чоловік Григорій Хілков, хоча віднайти місця їхнього поховання сьогодні неможливо.

Храмове свято на честь Різдва Пресвятої Богородиці звершується 21 вересня.

Щовівторка відбувається богослужіння в каплиці на честь Нерукотворного образу Спасителя, щосереди – в каплиці на честь Почаївської ікони Божої Матері, щочетверга – на Козаку в каплиці святителя Миколая, а в суботні, недільні та святкові дні в храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

П’ять церковних дзвонів кличуть вірних на молитву. Моляться люди до Бога, звертаються до Його святих, а з особливою надією до своєї Заступниці Усердної: «Пресвятая Богородице, спаси нас!»

Підготував Василь Столяренко