Свято-Георгієвський собор

Зі сторони Старої фортеці Польські фільварки виглядають своєрідним півостровом, створеним зламом ріки Смотрич. На їхньому пагорбі височить велична споруда п’ятикупольного храму святого великомученика Георгія Побідоносця з ошатними наметовими верхами, що вінчають хрести. Окремо розташована дзвіниця.

Польські фільварки виникли в XVI ст. Як свідчать “Труды Подольського епархиального историко-статистического комитета” за 1901 р., на той час приміські землі належали трьом групам населення – полякам, руським мешканцям і вірменам. Кожна група населення вела окремо своє господарство, відповідно і з’явились фільварки польські, руські та вірменські, де зосереджувалась адміністрація і об’єкти господарської діяльності кожної громади.

В самому місті такі фільварки облаштувати було неможливо: по-перше, не було місця; по-друге, були незручності, пов’язані з суворістю фортечних правил (наприклад, міські ворота замикались звечора на всю ніч). Ось чому фільварки розміщувались за межами міських стін.

Поселення часто знищувались ворожими нападниками. Так, у 1648 і 1665 роках всі будівлі на польських фільварках лежали в руїнах, а поля були перетворені на пасовища.

На початку XVIII століття найближчі до міста поля польської громади були заселені і невдовзі мали вигляд міського поселення чи передмістя. Згодом вони отримали однакові права з містом. У 1809 році вони були звільнені від панщини і стали платити чинш, тобто податок.

В 60-х роках XVIII ст. польські фільварки було перейменовано в Олександрівську Слободу, а руські – в Марійську, та назви ці не прижились і швидко забулись.

Коли вперше на фільварках побудовано церкву – невідомо. Знаємо лише, що вона вже діяла до 1740 року. Будівля була дерев’яна з трьома куполами. Три надкупольні верхи символізують три іпостасі Святої Трійці. На притворі була дзвіниця з чотирма дзвонами. Вона проіснувала до 1861 року, доки не було побудовано нову церкву. На місці престолу старого храму був встановлений кам’яний хрест під навісом.

Нова, нині існуюча церква Святого великомученика Георгія – кам’яна. В плані її восьмиконечний хрест.

Будівництво велось під керівництвом архітектора І. Аксельрода. Побудована у відповідності із зразковими проектами, рекомендованими для використання, що являють собою стилізаторське наслідування давньоруської архітектури.

У 1881 році в північній частині храму було влаштовано другий престол в ім’я мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

До приходу храму були приписані, крім Польських фільварок, Біланівка, Зіньківці, Оленівка та хутори, що були розташовані на північ від фільварок.

За часів атеїстичної влади храм двічі закривався. Вдруге його було закрито у 1959 р. Приміщення храму спочатку використовувалось для зберігання речей для дитячих садків і шкіл, а у 1983 р. тут відкрили планетарій.

2 жовтня 1990 р. храм було повернуто православній громаді. Першим його настоятелем став протоієрей Володимир Ровінський. Починалося богослужіння в дзвіниці, а з весни 1991 р. – вже на другому поверсі храму.

У листопаді 1991 р. відбулася перша архієрейська служба в самому храмі, який на той час вдалося відновити.

22 червня 1993 р. було відновлено Кам’янець-Подільську єпархію і Свято-Георгієвський храм стає кафедральним собором. У 1994 році закінчено розпис храму, і він освячується блаженної пам‘яті його Високопреосвященством Ніканором, архієпископом Кам’янець-Подільським і Городоцьким.

У 1995 р. в храмі відбулися урочистості, присвячені 200-річчю Подільської єпархії. Урочисту Літургію звершив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Володимир у співслужінні чотирьох архієреїв, багатьох десятків священнослужителів і присутності величезної кількості людей, керівників області, міста і району. Вдруге Блаженнійший Володимир служив у соборі також у вересні 2002 року.

У храмі зберігаються частки святих мощів святого великомученика Димитрія Солунського, преподобного Іова Почаївського, преподобних святих Києво-Печерських, Дівеєвських та інших.

При храмі діє недільна школа для дітей, працює осередок батьківського комітету.