Іконографія  свята Благовіщення

Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне з найважливіших свят Богородичного циклу. Саме в цей день Бог Отець послав на землю Свого Єдинородного Сина, щоби Він, взявши на Себе гріхи всього світу, відав Себе в жертву.

Подію Благовіщення описує святий апостол і євангеліст Лука (Лк. 1, 26-38). У Євангелії апостол розповідає про те, що шостого місяця після зачаття праведною Єлизаветою святого Іоанна Предтечі Бог послав архангела Гавриїла у місто Назарет до Діви на ім’я Марія зі звісткою про грядуще народження від Неї Спасителя світу.

Перше зображення сюжету Благовіщення відносять приблизно до 400 рр. Воно знаходиться на рельєфі саркофага із каплиці Браччофорте церкви Сан-Франческо в Равенні (рис. 1).

Рис. 1. Благовіщення. Рельєф саркофага. Капела Браччофорте. Равенна, Італія. Поч. V ст.

На цьому зображенні Архангел Гавриїл з великими крилами стоїть, тримаючи жезл у лівій руці, а Богоматір сидить з веретеном і пряжею, що опускається в кошик. Елемент рукоділля, який є в іконографії Благовіщення, вказує на те, що майстри наслідували не тільки сюжет канонічного Євангелія, а й апокрифічне протоєвангеліє святого апостола Якова. Цей текст також ілюструє інший образ – «Благовіщення біля колодязя», або «Передблаговіщення», де Пресвята Діва стоїть біля джерела. Вона повернута до Ангела, який злітає з неба (рис. 2).

Рис. 2. Благовіщення біля колодязя. Фреска Ферапонтового монастиря. 1500-1502 рр.

З плином часу іконографія Благовіщення змінювалась і розвивалась. Так, у базиліці Санта-Марія Маджоре, що в Римі (432-440 рр.) знаходиться мозаїчна композиція (рис. 3)на якій Пресвята Діва зображена на золотому престолі з підніжжям.

Рис. 3. Благовіщення. Мозаїка базиліки Санта-Марія Маджоре. Рим, Італія. 432-440 рр.

Вона одягнена в дорогоцінний одяг, волосся зібране в зачіску, що прикрашена перлинами, а не прибране під чепець, як це прийнято в палестинських жінок. У Її руках – золота пряжа, яка спадає у кошик.

Таке зображення Богородиці у вигляді цариці зумовлене рішенням Третього Вселенського собору 431 року, на якому було остаточно визначено, що без Пресвятої Діви не було б і Боговтілення. Богородиця брала участь у цій Священній Таїні всією Своєю природою. Від Її Пречистої крові Бог узяв частину людського єства, і Вона чудесним чином народила Христа Спасителя, досконалого Бога й досконалу Людину. Саме тому, за рішенням святих отців, Діву Марію слід величати як Богородицю і Матір Бога. Щоб підкреслити особливий статус Діви Марії як Матері Небесного Царя, художник зобразив Її Небесною Царицею, яка сидить на золотому престолі поміж ангелів.

Особливість зображення цієї сцени Благовіщення полягає ще й у тому, що в ангелів немає крил та посохів, які символізують їхнє Божественне посланництво. Зате вони мають німби, а Богородиця, хоч і зображена як цариця, німба не має. Крім того, на цьому древньому образі є ще одна цікава деталь. З Євангелія ми знаємо, що це величне дійство відбувалося в кімнаті. Але в образі всі події представлені як такі, що відбуваються на вулиці. Поряд бачимо дім із зачиненими дверима, який за архітектурою нагадує ранньохристиянський храм. Зачинені двері осмислюються як Пріснодівство Богородиці, збережене Нею до Різдва, під час Різдва та після Різдва Божого Сина. Таке символічне зображення вторить словам старозавітного пророка Ієзекіїля (Ієз. 44, 1-3), де пророк Духом Святим говорить, що Бог показав йому закриті двері, повернуті на схід, які ніколи не будуть відчинені. Через них пройде тільки сам Господь, і при цьому вони залишаться закритими. Зовсім по-іншому осмислено образ Благовіщення на Синайській іконі XII століття (рис. 4).

Рис. 4. Ікона Благовіщення. Монастир святої Катерини. Гора Синай, Єгипет. ХІІ ст.

Богоматір тут сидить на престолі в традиційному для Неї одязі та з пряжею в руках. За Нею знаходяться розкішні палати, у яких зображено квітучий сад. Нетрадиційним на іконі є також зображення на передньому плані річки з великою кількістю риби та птптахів на її берегах. Усе це має символічне значення. Престол, з’єднаний з палатами, вказує на те, що Сама Богородиця є одночасно Царицею Небесною і Небесним Єрусалимом. Обгороджений сад вказує на старозавітний прообраз Діви Марії – «зачинений виноградник» (3 Цар. 10, 18). Це символ огорожі, яка захищає від гріха. А сад вказує на утробу Матері Божої, у якій зародився Сад Життя – втілений Месія Христос. Річка є образом Ріки Райського Саду, з якого були вигнані Адам і Єва. Напрям ріки від Ангела до Богородиці осмислюється як відновлення єднання між земним та Небесним світами.

Як нам відомо, церковне мистецтво прийшло на Русь із Візантії в кінці Х – на початку ХІ ст. в період свого розквіту. Сюди приїздили художники та архітектори, які давно здобули славу й авторитет у Європі. Спочатку руські майстри були в них на правах помічників, та через деякий час вони випрацювали власний стиль та бачення ікони. До прикладу, візантійські майстри робили акцент на передачі руху в фігурі, її легкості, на збереженні ідеальних античних пропорцій та драматургії кольорів. У свою чергу, для іконописців Русі головними були симетричність композиції, статичність фігур, їх виразність і декоративність кольору.

Є ще декілька особливих деталей, які відрізняють руську ікону від візантійської. Ці деталі ми можемо простежити на Новгородській іконі XIV ст. «Благовіщення Пресвятої Богородиці з великомучеником Феодором Тироном» (рис. 5).

Рис. 5. Ікона Благовіщення Пресвятої Богородиці з Великомучеником Феодором Тироном. Новгород. XIV ст.

Поміж Богородиці та Ангела, які є ключовими персонажами на іконах Благовіщення, художник зобразив Великомученика Феодора, який жив у добу раннього християнства. Він відмовився приносити дари ідолам, за що притерпів муки і смерть. Зображення святого на іконі зумовлене звичаєм, який існував у Новгороді. Швидше за все цю ікону замовив заможний новгородець, якого звали Феодор. Цим він виявив вдячність й пошану своєму небесному покровителю, який молиться за нього до Бога.

Ще однією особливістю цієї ікони є зображення Небесного світла у вигляді червоного полум’я, яке, розділяючись на три промені, сходить на Діву Марію, символізуючи собою Святу Трійцю.

Та все ж одним із найавторитетніших образів цього Богородичного свята є ікона «Благовіщення» з іконостасу Благовіщенського собору Московського Кремля, виконання якої приписують преподобному Андрію Рубльову та його помічникам (рис. 6)

Рис. 6. Ікона Благовіщення. Преподобний Андрія Рубльов та Даниїл Чорний. Благовіщенський собор Московського Кремля. Кін. XIV ст.

На іконі сюжет цієї великої події представлено легко й глибоко символічно. Іконописець зміг передати через зображення фігур Архангела та Богородиці всю велич та таємницю події. Під час споглядання ікони складається враження, що все навколо завмерло в момент сходження Святого Духа на Пречисту Діву. Світло-зелений хітон Архангела символізує його Божественну природу, чистоту і світло, яке він випромінює. Правою рукою він благословляє, а лівою тримає посох, що вказує на нього як на Божественного посланця. У свою чергу, Пресвята Богородиця, смиренно схилившись, приймає від нього звістку, показуючи це піднятою та розкритою долонею. У лівій руці Вона тримає пряжу пурпурового кольору, що є символом Тіла Христового, яке зароджується в цей момент.

Архітектура теж має свою символіку. Наприклад, велум, який висить одним кінцем на колоні, а другим на палатах, вказує на те, що подія відбувається в приміщенні. Палати з лівого та правого боку – Небесний та земний Єрусалим. Стіна, яка стоїть поміж ними, символізує об’єднання Небесного та земного світів під час цієї великої події. Також присутній небесний сегмент, у якому під виглядом голуба зображено Дух Святий, оповитий Небесним Нетварним Світлом.

З плином часу продовжували з’являтися нові сюжети, деталі й акценти. Але за всіма другорядними деталями ми не повинні забувати про суть події. Архангельське Благовістя та його прийняття Богородицею – це не просто ілюстрація до Святого Письма. Це – великий символ співпраці (синергії) Бога і людини. Господь не може насильно переступити нашої волі, і тільки добровільна згода людини з Божою волею може принести гідний плід, коли й ми вслід за Богородицею зможемо повторити: «Я – раба Господня; хай буде Мені по слову твоєму» (Лк. 1, 38).

Підготував

вихованець 3 класу Кам`янець-Подільської іконописної школи

Гаврильчик Олександр

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *