День пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії

17/ 30 вересня — день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

У ІІ сторіччі італійська боголюбива християнка Софія назвала своїх доньок на честь вищих богословських добродіянь, що святий апостол Павло визначив, як найважливіші для християн: Віра, Надія, Любов.

У зовсім юному віці (12, 10 і 9 років) ці дівчатка за віру у Христа мужньо перенесли страшні тортури і смерть у Римі за часів правління безбожного імператора Адріана (117-138). Матір цих отроковиць змусили дивитись на страждання своїх дітей. Переживаючи та співстраждаючи їм душею, свята Софія на третій день упокоїлась на місці їхнього погребіння.

Подвиг отроковиць став докором як минулому язичницькому світові, так і теперішньому, майже безбожному. Зовсім неважко розповідати про те, що “я вірю в Бога”, але довести свою віру без справ, про що каже апостол Яків: “Віра без діл – мертва” (Як. 2, 20), – неможливо. Святі мучениці прикладом довели свою віру. Святих дів палили на залізній решітці, кидали в розжарену піч, у котел з киплячою смолою, молодшу, Любов, прив’язали до колеса і били палицями до тих пір, поки її тіло не перетворилось на суцільну криваву рану. Серед страшних тортур святі показали силу волі, сподівання й надію на Бога. “Надія, коли бачить не є надія; тому що, коли хтось бачить, то чого йому ще сподіватися?”, – пише апостол Павло у своєму посланні до Римлян (Рим. 8, 24). Саме віра породжує надію, а безвір’я – безнадійність. Сукупність віри в Бога і надії дає розквітнути в душі християнина найвищій чесноті – любові. “Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов”(1 Ін. 4, 8). Серед невимовних тортур та спокус з боку імператора Адріана святі діви прославили свого Небесного Жениха й залишилися непохитними у вірі й любові.

Усі три діви з радістю зустріли свою мученицьку кончину через усікновіння мечем.

Мощі святих мучениць знаходяться у Франції, в кам’яній гробниці в місті Ешо.

У “Повному місяцеслові Сходу (перше видання надруковане у 1875 році) інформація про перенесення мощей з Рима в Ешо була розміщена архієпископом Сергієм (Спаським). У 2003 році, коли виникла страсбурзька парафія на честь Усіх святих, община організовує паломництва до мощей святих мучениць. “Сотні людей з різних європейських країн, в тому числі з Росії, України й Білорусі, приїжджають в Ешо, індивідуально або групами. Їдуть з гарячою молитвою про подолання труднощів у своєму житті або в житті близьких. Багато буває іменинниць, які носять імена цих святих. Після Літургії завжди звершуємо хресний хід навколо храму, і люди розходяться з пасхальним настроєм”, – повідомляє ігумен Филип (Рябих), настоятель православного храму на честь Усіх святих у місті Страсбурзі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *