День пам’яті преподобного Сергія, ігумена Радонезького, чудотворця

25/8 жовтня Православна Церква і все монашество святкує День пам’яті преподобного Сергія, ігумена Радонезького.

Народився преподобний 3 травня 1319 року в сім’ї благочестивих і знатних бояр Кирила та Марії. Ще у чреві матері вибраний Богом, він прославив свого Творця триразовим вигуком у найважливіші моменти богослужіння: під час читання Євангелія, на Херувимській і після “Святая святим”.

У хрещенні його нарекли іменем Варфоломій (син радості), на честь святого апостола Варфоломія. Підростаючи отрок не міг опанувати книжне вчення і постійно молив Господа про просвітлення розуму, і Бог, Який чує тих, хто Його любить, дивним чином дарував отроку благодать розуміння грамоти і Священного Письма.

У 1337 році після того, як відійшли до Господа у монашеському чині його батьки, преподобний Сергій, який ще з дитинства дотримувався суворого посту і неухильного виконання заповідей Божих, приймає монашество з іменем святого мученика Сергія. З цього часу він посилює свої пустельницькі подвиги во славу Живоначальної Трійці. Преподобний стає для всіх живим прикладом смирення, подвижництва та працелюбності: своїми руками будує келії, носить воду, рубає дрова, пече хліб, шиє одяг, готує їжу для братії. Тяжку працю преподобний поєднує з молитвою та постом.

У 1354 році єпископ Волинській Афанасій висвячує преподобного Сергія у ієромонаха і возводить в сан ігумена. Слава про подвиги святого доходить до Костантинополя, і патріарх Філофей присилає преподобному хрест, параман і схиму, як благословення на нові подвиги, а також Благословенну грамоту, якою радить вибранцю Божому облаштувати братський монастир. Цей монастир, заснований на честь святої Трійці пізніше стає відомим, як Троїце-Сергіїва лавра.

Троїце-Сергієва Лавра
Троїце-Сергієва Лавра

Починаючи з 1358 року його піклуванням збудовано ще декілька монастирів (Благовіщенський на Киржачі, Старо-Голутвін, біля Коломни, Висоцький монастир, Георгіївський на Клязьмі), в усіх цих монастирях настоятелями стали учні преподобного.

Перед духовною величчю святого схилялися і прості люди, і князі. Так великий князь Димитрій Донський, як великий скарб ніс у військо благословення преподобного на Куликову битву з татарським ханом Мамаєм.

 

 

Також на допомогу великому князю преподобний благословив двох іноків своєї обителі: схімонаха Андрія (Ослябю) і схимонаха Олександра (Пересвєта) і предрік князю Димитрію перемогу. Пророцтво преподобного здійснилось: руські війська розбили татарське військо і це поклало початок звільнення Руської землі від татарського ярма.

Святе життя преподобного стає причиною багатьох чудес. Люди приходять до нього з різних куточків не тільки для того, щоб отримати зцілення, духовну пораду, а й тому, щоб тільки поглянути на нього. Одного разу преподобний воскресив хлопчика, яий помер на руках у батька, що ніс малюка для зцілення до святого ігумена.

Завдяки преподобному Сергію Троїцька обитель стає взірцевим монастирем. Відоме особисте листування преподобного Сергія зі святогорцем – патріархом Костантинопольським Філофеєм, який став після смерті свого вчителя – Григорія Палами керівником монашеського відродження. Відомий грецький вчений, професор Панагіотіс Хрісту вважає, що “преподобний Сергій добре знав про духовні звершення сучасних йому афонських монахів, адже, напевне, міг отримати цю інформацію з оповідань митрополита Московського Олексія, який в свою чергу, стикнувся з ісіхастами з кола патріарха Філофея і познайомився з самим патріархом у Костантинополі. За словами вченого “два великих ісіхаста — митрополит Олексій і преподобний Сергій стали родоначальниками нової епохи духовного відродження ослаблої єдності Русі”. Тому саме завдяки духовному впливу преподобного Сергія для іконостасу Троїцького собору Троїцького монастиря, (що пізніше став лаврою), була написана преподобним Андрієм Рубльовим ікона “Трійця” – одна з найвідоміших й найглибинніших за своїм богословським змістом руська ікона. Преподобний Сергій стає духовним вчителем руського народу, саме він роз’яснює народу Русі вчення про Святу Трійцю.

Святитель митрополит Олексій, зважаючи на життя преподобного, на схилі літ просив його очолити Руську митрополію, але святий Сергій за своїм смиренням відмовився від первосвятительства.

Преподобний Сергій, здолавши гріх у собі, з Божою допомогою, досягнув Того, “Хто єдиний може дати людині мир, що перевершує усякий розум (Флп. 4:7) помирив між собою князів. Преподобний – той, хто уподобився Богу в найбільшій мірі, той, хто в найбільшій мірі виконав діло Христа – зібрав розсіяних чад в одне (Ін. 11, 52).

За рівноангельне життя преподобний сподоблявся небесних видінь і з’явлення Самої Матері Божої, Яка благословляючи, обіцяла завжди покровительствувати його святій обителі і примножувати число його учнів, які будуть наслідувати преподобному.

Тому Православ’я недарма називає його стовпом Церкви. Він не тільки сам був міцним стовпом Церкви Христової, а й за висловом одного з наших архіпастирів “уподобив і продовжує уподоблювати своїй духовній природі і всіх близьких йому людей. Він надихнув духом подвижництва цілі покоління монахів”. Його духовні нащадки є однією з головних духовних сил, завдяки яким, в свій час, напів’язичницькі племена об’єдналися православним духом в єдину Русь. І в наш час преподобний Сергій – невичерпне джерело благодаті, до якого припадають і миряни, і монахи, і особи царствених сімей.

Мощі преподобного Сергія
Мощі преподобного Сергія

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *