День пам’яті святителя Ігнатія (Брянчанінова)

30/13 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Ігнатія (Брянчанінова).

Святитель Ігнатій, в миру Димитрій Олександрович Брянчанінов, народився 6 лютого 1807 року в родовому маєтку батька, в селі Покровському Вологодської губернії. Він походив із старовинного дворянського роду Брянчанінових, пращуром яких був боярин Михайло Бренко, герой Куликовської битви.

Мати народила Димитрія після тривалого безпліддя. Вона гаряче молилася та подорожувала навколишніми святими місцями, просячи Бога про дарування їй дитини.

Дитинство хлопчик проводив в усамітнені сільського життя; змалечку хлопчика вабило монашество.

Маєток Брянчанінових у селі Покровському

З віком його релігійний настрій ставав все помітнішим: хлопчик дуже любив молитися та захоплювався читанням духовних книг. Але батько віддав сина на навчання до Головного інженерного училища в Санкт-Петербурзі.

Вчився Димитрій відмінно й до самого закінчення училища був першим учнем у своєму класі. Його здібності були різнобічними, вони проявлялися не тільки в науках, але й у мистецтві: малюванні та музиці. Родинні зв’язки ввели його у дім президента Академії мистецтв О. М. Оленіна; там на літературних вечорах він став улюбленим читцем і незабаром познайомився з О. Пушкіним, К. Батюшковим, М. Гнедичем, І. Криловим.

Пушкін, Крилов, Гнедич, Жуковський

Рідкісні розумові здібності та моральні чесноти привертали до нього увагу професорів і викладачів училища та учнів. Він став відомим у всьому Петербурзі. З особливою  батьківською увагою та любов’ю ставився до нього імператор Микола І; приймаючи саму активну участь у житті майбутнього святителя, він неодноразово розмовляв із юнаком у присутності імператриці та дітей.

Та у гамірі й суєті столичного життя Димитрій не зраджував своїм духовним прагненням. В пошуках «вічної власності для вічної людини» він поступово прийшов до маловтішного висновку:  значення науки обмежується земними потребами людини та межами її життя.

Так само ревно, як займався наукою, взявся Димитрій за вивчення древньої та нової філософії, намагаючись вгамувати свою духовну спрагу, але й цього разу він не знайшов вирішення найголовнішого питання істини та сенсу буття.

Вивчення Святого Письма було наступною сходинкою, і воно переконало його в тому, що Писання,  Яке трактується окремою людиною, не може бути достатнім критерієм істинної віри та занурює в безодню лжевчень. І тоді Димитрій звернувся до вивчення Православної віри за творами святих отців, святість яких, а також їхня духовна одностайність стали для нього запорукою та доказом їх справедивості.

Димитрій Брянчанінов відвідує в Санкт-Петербурзі Олександро-Невську лавру і там знаходить істинних наставників, які розуміли його духовні потреби. Остаточний переворот у житті юнака стався після його знайомства зі старцем Леонідом (Наголкіним) –  в майбутньому преподобним Львом Оптинським.

Прп. Лев Оптинський

Інженерне училище Димитрій скінчив у чині поручика в 1826 році. Юнак відстоює свій намір присвятити життя Богові перед начальством і батьками. У відставці йому було відмовлено.  Існують факти, що навіть імператор прийняв участь у вирішенні його долі.

Захоплений образом діяльності і життя майбутнього святителя, видатний руський письменник М. С. Лєсков присвятив йому своє оповідання «Інженери безсрібники». Та попри все, за Божим Промислом, невдовзі інженер Ігнатій Брянчанінов  був звільнений зі служби через хворобу.

Офіцер Димитрій Брянчанінов

За покликом душі Димитрій Брянчанінов залишає сяйво та багатство аристократичного життя, чим  викликає величезне нерозуміння «світу» та невдоволення своїх батьків і в 1827 році йде у відставку. Юнак із блискучим майбутнім стає послушником Олександро-Свирського монастиря Олонецької губернії. Потім, пройшовши послух у декількох монастирях, у 1831 році він приймає монашеський постриг із іменем Ігнатій, на честь святого Ігнатія Богоносця, в усамітненому Глушицькому Діонісієвому монастирі.

У січні 1832 року ієромонах Ігнатій призначається будівельником Пельшемського Лопотова монастиря, що розташовувався у Вологодській губернії.

Ієромонах Ігнатій

А у 1833 році він стає ігуменом цього монастиря.

Незабаром імператор Микола І викликає ігумена Ігнатія до Петербурга; за височайшою рекомендацією та за розпорядженням Священного Синоду його нагороджують званням архімандрита й призначають настоятелем Сергієвої пустині.

Троїце-Сергієва пустинь

Там він служив 24 роки. Вдень він керував обителлю, а ніч віддавав молитві, будучи для братії і начальником, і духовним отцем. Відомий церковний композитор о. Петро Турчанінов, який на той час мешкав поряд із цим монастирем, за проханням настоятеля навчав монастирський хор і написав для нього декілька найкращих своїх творів, до цієї ж  праці долучився славетний композитор М. І. Глінка.

Як настоятель Ігнатій (Брянчанінов) не тільки зробив занедбану Сергієву пустинь квітучим монастирем, але й налагодив там високе монашеське духовне життя.

Чуйний до будь-якого фальшу  майбутній святитель Ігнатій із гіркотою констатував, що об’єктом зображення світського мистецтва є насамперед зло. Він із різкою критикою ставився до літературних творів, у яких оспівувалися так звані «лишні люди», «герої», які роблять зло від нудьги, подібні Печорину Лєрмонтова та Онєгину Пушкіна. Святитель справедливо вважав, що така література завдає великої шкоди чистим душам молоді. У 1847 році для масового видання святитель Ігнатій написав священну повість про вітхозавітного біблійного героя – праведного Іосифа, який є образом чистоти та цнотливості. У передмові до цієї повісті він написав: «Бажаємо, щоб багато хто з послідовників Печорина навернулися і стали послідовниками Іосифа».

27 жовтня 1857 року в Казанському соборі в місті Санкт-Петербурзі архімандрит Ігнатій хіротонісаний у сан єпископа Кавказького та Чорноморського. Наступного року архієрей прибуває у Ставрополь, де на нього чекає нова велика праця. Першими словами святителя були: «Мир граду сєму». Цими словами архіпастирь хотів показати, що він прибув як миротворець, який бажає загасити пожежу Каказької війни. Там предстоятелю довелося служити з 1858 до 1861 року.

Святитель Ігнатій

Не дивлячись на труднощі, святитель Ігнатій і тут ревно виконував свої архіпастирські обов’язки: вирішував чисельні питання багатонаціонального різновірного місцевого населення, зміцнював та розширював там Святе Православ’я, нормалізовував стосунки духовенства і мирян, піклувався про покращення їхнього побуту, підвищував освітній рівень духовенства, відкрив Ставропольську духовну семінарію, запровадив урочисте Богослужіння, влаштував прекрасний хор, невпинно проповідував, звершував об’їзди єпархії, межами якої були береги Чорного, Азовського та Каспійського морів, снігові вершини Кавказького хребта й далекі калмицькі степи. Йшла Кавказька війна, і єпископ у дорозі завжди мав біля себе дароносицю для останнього Причастя комусь або собі. З Божою допомогою єпископ Ігнатій достойно звершував свій архіпастирський послух. Істинний миротворець він був суворим до себе та поблажливим до немочів ближнього.

Але важка хвороба, віспа, змусила преосвященного Ігнатія через важкий стан здоров’я подати клопотання про звільнення.

У 1861 році він поселяється в Николо-Бабаєвському монастирі Костромської єпархії. Там, вільний від службових обов’язків, весь свій час до кінця життя єпископ Ігнатій віддавав монашеським подвигам та праці над духовними творами. «Приношение современному монашеству», «Отечник», а також велика кількість його листів увійшли до шеститомного видання, яке, як провидець стану душ людських, Святитель приніс у безсмертний дарунок християнам не тільки його, а й прийдешніх часів. Святитель Ігнатій, розуміючи становище християнства, виклав аскетичне вчення святих отців Церкви, пристосувавши їх до вимог сучасності.

Закінчив свій земний подвиг святитель Ігнатій в Николо-Бабаєвському монастирі в Неділю святих жінок-мироносиць 30 квітня 1867 року. У 1988 році святитель Ігнатій канонізований у сонмі святих.

Ікона свт. Ігнатія з житієм

Ім’я святителя Ігнатія (Брянчанінова), єпископа Ставропольського та Кавказького, сяє у літописах Церкви яскравим світлом обранця Божого. Суворий ревнитель аскетичної традиції, видатний учений, подвижник, архіпастирь, миротворець, людина високої духовності та культури, він відомий Православному світові як творець безсмертних духовних творів, талановитий адміністратор, ревний хранитель православних традицій і культури як один із найбільш авторитетних керівників християнина на шляху до вічного життя.

Тепер мощі святителя Ігнатія знаходяться в Толгському монастирі, в Росії.

Росія. Ярославська обл. Толгський жіночий монастир.

 

Рака з мощами свт. Ігнатія
Мощі свт. Ігнатія

Цитати з творів свт. Ігнатія :

Рекомендовано для читання:

Свт. Игнатий (Брянчанинов). О наказаниях Божиих. Поучения в неделю четвертую по Пасхе, о разслабленном

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *