День пам’яті святителя Фотія

6/19 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Фотія, патріарха Константинопольського.

Святитель Фотій – Патріарх Константинопольский жив у IX сторіччі, походив із сім’ї ревних християн. Батько його відійшов до Господа мучеником, захищаючи святі ікони.

Святий Фотій отримав блискучу освіту та, перебуваючи у родинних стосунках із імператорським домом, обіймав посаду першого державного секретаря в сенаті. Сучасники казали про нього: «Знаннями майже в усіх науках він відрізнявся настільки, що по праву міг вважатися славою свого сторіччя і навіть сперечатися з древніми».

У нього навчалися наукам: юний спадкоємець престолу Михаїл і майбутній просвітник слов’ян рівноапостольний Кирил. Глибоке християнське благочестя не давало святому Фотію спокуситися благами придворного життя – всією душею він прагнув монашества.

У 857 році соправитель царя Михаїла – Варда зняв із Константинопольської кафедри Патріарха Ігнатія. Єпископи, знаючи благочестя та обширні знання Фотія, вказали імператору на нього, як на людину, яка гідна зайняти первосвятительский престол.

Святий Фотій зі  смиренням прийняв пропозицію. Упродовж 6 днів його провели по ієрархічним ступеням, а в день Різдва Христового його посвятили в єпископа з возведенням на патріарший престол.

Однак незабаром у Церкві почалися заколоти, які розпалював знятий із кафедри патріарх Ігнатій. У 861 році був скликаний Собор для припинення заворушень, на якому було затверджено зняття Ігнатія та затвердження патріархом Фотія.

Папа Николай I, посли якого були присутні на цьому Соборі, сподівався, затверджуючи Фотія патріархом, підкорити його своїй владі, але, не отримавши очікуваного, на Римському Соборі наложив на Фотія анафему.

З того часу для святителя Фотія почалося протистояння папському свавіллю та посяганням на Православну Церкву Сходу, що продовжувалося до кінця життя святого.

У 864 році вся Болгарська країна добровільно навернулася у християнство. Болгарський князь Борис був хрещений, як вважають, самим Патріархом Фотієм. Після цього святитель Фотій відправив у Болгарію архієпископа та священників для Хрещення болгарського народу, а у 865 році – святих  Кирила та Мефодія –  для проповіді Христа слов’янською мовою.

Однак прибічники папи в Болгарії збудили недовіру болгар до проповідників Східної Церкви. Скрутне становище Болгарії через напад германців заставило їх шукати допомоги на Заході, і болгарський князь звернувся до папи з проханням прислати йому своїх єпископів.

Прибувши в Болгарію, папські легати почали активно насаджувати в ній вчення та звичаї латинські замість православних.

Святитель Фотій, будучи твердим захисником істини та викривачем  неправди, сповістив окружним листом Східну Церкву про діяння папи, вказавши на відступництво Римської Церкви від древнього істинного Православ’я не тільки в обрядах, але й у сповідуванні віри. Був скликаний Собор, що засудив свавілля Заходу.

У 867 році імператорський престол захопив Василій Македонянин, який умертвив імператора Михаїла.

Святитель Фотій прилюдно викрив убивцю і не допустив його до причастя Святих Христових Таїн. За це його зняли з патріаршого престолу та ув’язнили в монастирі під вартою.

На його місце знову поставили патріарха Ігнатія. Собор, скликаний для розслідування вчинку святителя Фотія, проходив за участю папських легатів, які вимагали від Собору підписання грамоти про беззаперечне підкорення всієї Церкви суду папи. Східні єпископи не погоджувалися на це і вступили в суперечку з легатами. Викликаний на Собор, святитель Фотій мовчанкою відповідав на всі напади легатів і тільки на питання суддів, чи хоче він покаятися, відповідав: “Чи прийшли до розуму самі судді?”

Противники Фотія после довгих суперечок одержали перемогу і, не маючи ніяких основ для засудження, анафематствували Патріарха Фотія та єпископів, які його захищали.

Святителя відправили у заслання на 7 років і, за його власним свідченням, він “тільки завдячував  Господу та терпляче ніс суди Його…”.

На той час латинське духовенство вигнали з Болгарії за свавілля папи, і патріарх Ігнатій послав туди своїх єпископів.

У 879 році, після смерті Патріарха Ігнатія, відбувся Собор (грецькі отці Церкви його називали 8-м Вселенським), який знову визнав святителя Фотія законним пастиром Церкви. Папа Іоанн, який особисто знав Фотія, через послів оголосив на соборі про відміну всіх минулих папських визначень про Фотія.

Собор визнав недоторканність Нікео-Цареградського Символу Віри, відкинув латинське спотворення православного вчення –  filіoque, визнав  незалежність і рівність обох престолів і обох Церков (Західної та Східної). Собор постановив знищити в Болгарії церковні звичаї та обряди, що ввели латиняни, чим присікли їхнє панування там.

Під час правління наступника імператора Василія – Льва, святитель Фотій знову постраждав через брехливий донос. Його звинуватили у змові проти імператора. Знятий із кафедри у 886 році, святитель скінчив свої дні в Армонійському монастирі в 891 році.

Православная Церква вшановує святителя Фотія як ревного захисника Православного Сходу від панування пап і як вченого богослова, який залишив чисельні й різноманітні праці, присвячені заблудженням латинян, спростуванню багатьох єресей, роз’ясненню Священного Писання, розкриттю разноманітних питань віри.

Духовна спадщина святителя Фотія є неперехідною цінністю в наші часи.

Тропар святому:

Премудрости возвеститель блистательный был еси, / Православия Богоданный защитниче, Отцов украшение Фотие Великий, / ибо ересей не устрашився, / обличаеши доныне гордыню их, / от Востока воссиявшее светило, / облистание Церкве, / юже сохрани, отче, неколебиму во веки.        

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *