День пам’яті святого великомученика Пантелеімона

27 липня / 9 серпня Православна церква вшановує пам’ять святого великомученика Пантелеімона. Майбутній великий святий народився, як свідчать історичні джерела, не раніше 285 року в місті Нікомідія (зараз турецьке місто Ізміт), що розташовувалося у 90 км від Константинополя.

В 286 році це місто було перетворене імператором Діоклетіаном у головну столицю Римської імперії: тут були основні інститути влади та палац тетрарха.

Євсторгій – батько Пантелеімона – був відомим заможним язичником, а його мати – свята Єввула – християнкою. При народженні дитя назвали ім’ям Пантолеон, що дослівно означає “у всьому лев”.

З раннього дитинства свята мати виховувала отрока у християнському благочесті, вчила пізнанню Єдиного Істинного Бога.

Але вона рано відійшла до Господа, і малолітній, невкорінений у вірі Пантолеон, після її смерті пішов услід батьківського язичницького нечестя.

Спочатку Пантолеон пройшов курс всієї загальної язичницької освіти, а потім батько віддав його вивчати медицину у відомого придворного лікаря Євфросина. Саме тоді юнак промислом Божим знайомиться з християнами та зміцнюється у вірі настановами благочестивого священика Єрмолая. “Якщо ти будеш вірити, то будеш зцілювати хвороби одним іменем Господа нашого Іісуса Христа”, – повчав його старець.

Повертаючись від учителя-медика язичника Євфросина юнак завжди відвідував священика. Одного разу Пантолеон на своєму шляху побачив мертву дитину, яку вкусила отруйна єхидна. “Тепер мені приспів час випробувати та переконатися в істинності всього, що мені казав старець Єрмолай”, – вирішив Пантолеон та гаряче помолився до Єдиного Подателя життя. І Господь почув його полум’яну молитву і явив Свою силу: отрок ожив, а єхидна здохла. Після цього чуда благоговійний юнак охрестився та причастився Божественних Таїн Тіла та Крові Христових.

Через деякий час Пантолеон змусив і батька засумніватися в своїх богах та зрозуміти оману ідолопоклонства. А коли Євсторгій побачив, як його син іменем Господнім зцілив сліпого, якому не міг допомогти навіть царський лікар, то увірував разом із зціленим у Спасителя світу й також охрестився.

Зцілення сліпого

Після смерті батька, ставши спадкоємцем великих статків, Пантолеон дарував свободу своїм рабам, а майно роздавав нужденним. Він відвідував і в’язниці, втішаючи ув’язнених словами благодаті та зціленнями. Пантолеон був лікарем і бідності, і ран людських. Безкоштовно зцілюючи всілякі хвороби, не стільки лікарським засобами, а іменем Господа Іісуса Христа, Пантолеон став дійсно Пантелеімоном (всемилостивим) – безкорисливим лікарем, який не відпускав від себе нікого невтішеним.

Велика слава святого лікаря породила заздрість і стала причиною доносу імператору. В ті часи царював нечестивий імператор Максиміан ІІ Галерій – жорстокий гонитель і мучитель християн, співправитель і спадкоємець лютого ворога християн – імператора Діоклетіана.

Спочатку цар викликав до себе зціленого сліпого і змушував його похулити Христа. Після сміливої відмови добрий сповідник Господа був усічений мечем.

Потім цар наказав покликати Пантолеона. Але ні лестощі, ні погрози не змусили Святого визнати своїм помічником язичницького бога Ескулапа. Більше того, Пантолеон запропонував імператору, щоб принесли невиліковно хворого. Жреці мають закликати свого бога, а він помолиться своєму Богові. Чиєю силою зцілиться помираючий, той і є Бог істинний. І Бог не посрамив Свого раба: безнадійно-хворий зцілився силою Христа.

Та після поразки нечестиві жреці сказали імператору: “Якщо Пантолеон лишиться живим, то ми будемо осміяні християнами й припиниться жертвоприношення богам; вбий його, царю, якнайшвидше”. Імператор, бажаючи залякати Святого, нагадав йому свої злодіяння по відношенню до християн. Але Пантолеон відповів, що буде вважати життя пустим, якщо не постраждає за Христа.

Тоді цар наказав залізними кігтями стругати тіло юнака.

Не здолавши святого, він звелів вкинути мученика в котел із гарячим оловом, спасенного благодаттю Божою, із привішеним каменем наказав втопити у морі, нездоланного, віддав на поживу звірам, мучив на колесі з гострими шпицями, та це все було марним – Господь беріг Свого раба.

Під час тортур із Пантолеоном постраждали: його вчитель – священик Єрмолай і два його помічники – Єрміп і Єрмократ. Вони були усічені мечем і відійшли до Господа, Якого сповідували все життя.

Сщмч. Єрмолай, мч. Єрміп, мч. Єрмократ і вмч. Пантелеімон. Фреска. Св. Гора Афон

Засліплений люттю імператор, вбачав у всьому не силу Божу, а чари християн. Зрозумівши, що мученика ніяким способом не відвернути від від його віри, Максиміан наказав жорстоко бити Пантолеона, а потім відсікти йому голову.

Воїни вивели Святого за місто, прив’язали до оливи та вдарили мечем. Меч зігнувся, як віск, а тіло мученика не прийняло удару, тому що він ще не закінчив своєї молитви. Налякані воїни, одноголосно сповідували Христа своїм Богом і просили Пантолеона помолитися за них. Коли святий мученик молився, почувся голос із неба, Який переіменував його з Пантолеона на Пантелеімона, даруючи Великомоченику благодать милувати всіх, хто звертається до нього у всяких бідах і хворобах. Святий, сповнений радості, наказав воїнам стратити його. Вони відмовлялися, але святий сказав, що вони не отримають милості від Христа, якщо не виконають дорученого їм.

Тоді воїни, вклонившись йому, відсікли святому великомученику Пантелеімону голову.

Замість крові потекло молоко. Олива тієї же хвилини вкрилася плодами від кореня до верхівки. Багато людей при цьому увірувало в Христа.

Про все було донесено царю, який наказав негайно зрубати оливу та спалити разом із тілом мученика.

Коли вогонь згас, християни взяли з попелу тіло святого непошкоджене вогнем і поховали його з честю на розташованій поблизу землі схоластика Адамантія.

Пам’ять святого великомученика Пантелеімона з давніх часів вшановується православними. На місті погребіння Святого збудували храм, а в ІV сторіччі – монастир. В обителі також було цілюще джерело, і всі, хто приходили на це місце, отримували зцілення по молитвам Великомученика. Велика кількість тих чудес записана в церковній книзі грецької Нікомідійської митрополії. В ХХ сторіччі під час греко-турецької війни все православне грецьке населення покинуло Нікомідію, а монастир Святого Пантелеімона був знищений вщент наказом турецького командуючого.

У ІV сторіччі були зведені храми на честь святого великомученика Пантелеімона також у Севастії Вірменській і в Константинополі. У місяцеслові імператора Василія (ХІ ст.) розповідається, що кров і молоко, які витекли з рани святого, зберігалися до Х сторіччя і подавали віруючим зцілення. Про це розповідається і в грецькому віршованому пролозі ХІІ сторіччя. Шанування святого Великомученика на Русі починається з ХІІ сторіччя. Відомо, що великий князь Ізяслав, у святому хрещенні Пантелеімон, мав зображення Великомученика на своєму бойовому шоломі і його заступництвом вцілів у битві 1151 року.

Святі мощі святого великомученика Пантелеімона частками розійшлися по всьому християнському світу.

Коли монастир належав візантійцям, імператори дарували часточки мощей своїм союзникам і васалам. Особливо багато їх на Святій Горі Афон. У 1347 році сербський правитель Стефан Душан Сильний, коронований раніше як “Василевс Сербії та Греції”, прислав дарунок руському афонському Свято-Пантелеімоновому монастирю чесну главу Великомученика.

Св. Гора Афон. Руський монастир святого великомученика Пантелеімона
Престольне свято у Пантелеімоновому монастирі

До цього часу “як превеликий скарб” там зберігається свята глава і чудотворна ікона великомученика Пантелеімона.

 

Безліч людей звертаються за допомогою до Всемилостивого лікаря і не залишаються невтішеними.

Тому Церква завжди молиться: “Страстотерпче святий і цілителю Пантелеімоне, моли милостивого Бога, нехай подасть прощення гріхів душам нашим”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *