День пам’яті преподобного Афанасія Афонського

5/18 липня Православна Церква відзначає пам’ять преподобного Афанасія Афонського.

Преподобний Афанасій Афонський, у святому Хрещенні Авраамій, народився в місті Трапезунді, його батьки були благородними та благочестивими. Він рано осиротів, його виховувала добра, благочестива черниця. Хлопчик ріс у благочесті, наслідуючи свою прийомну матір у  подвигах монашеського життя, в пості й молитві. Навчання хлопчику давалося легко і незабаром він обігнав у науках своїх однолітків. Після смерті прийомної матері Авраамій дуже прагнув відвідати Візантію для здобуття кращої освіти. Бог, Який піклується про сиріт, через імператорського збірника торгових податків влаштував долю хлопця. Цей вельможа допоміг йому потрапити у Константинополь, до двору тодішнього візантійського імператора Романа Старшого, і стати учнем знаменитого ритора Афанасія.

Незабаром учень досяг досконалості вчителя і сам став наставником юнацтва. Вважаючи істинним життям піст і молитву, Авраамій жив аскетично: спав мало, сидячи на стільці, а його їжею були ячмінний хліб і вода. За таке добродійне життя, а також за видатний розум, Авраамія усі любили і він став відомим, про нього дізнався сам імператор. Останній призначив Авраамія учителем у державне училище на однакових правах із колишнім його наставником Афанасієм. Коли його вчитель Афанасій через свою людську слабкість почав заздрити успіхам і славі свого учня, блаженний Авраамій залишив учительство і пішов.

У ті дні в Константинополь прибув преподобний Михаїл Малеїн, ігумен Кіменського монастиря. Авраамій розповів ігуменові про своє життя, відкрив йому про своє таємне бажання стати монахом. Божий старець, розуміючи, що Авраамій є обранцем Божим, полюбив його і багато повчав у справі спасіння.

Одного разу під час їхньої духовної бесіди святого Михаїла відвідав його племінник Никифор Фока, відомий полководець, майбутній імператор. Високий дух, глибокий розум Авраамія вразили Никифора і на все життя залишили у ньому глибоку шану й любов до святого.

Любов до монашеського життя полонила Авраамія. Кинувши все, він прибув у Кіменський монастир і пав у ноги преподобному ігуменові з проханням постригти його у монахи. Ігумен з радістю виконав його прохання і постриг його з ім’ям Афанасій. Афанасій благав святого старця дозволити йому вживати їжу тільки один раз на тиждень. Але премудрий наставник, відсікаючи волю свого учня, наказав йому приймати їжу на третій день. Афанасій старанно виконував призначені йому монастирські й церковні послухи, перебуваючи невтомним і в монашеських подвигах.

Тривалими постами, постійними молитвами, колінопреклонінням, працею і вдень, і вночі Афанасій незабаром досяг такої досконалості, що ігумен благословив його на подвиг безмовності у пустельному місці недалеко від монастиря.

Пізніше, покинувши Кімено, подвижник обійшов багато пустельних й усамітнених місць і, покликаний Богом, у 958 році прибув на Афон.

На Святій Горі він знайшов віддалений монастир “Тузіга” і попросив одного старця, який жив у безмовності поза монастирем прийняти його до себе. Боячись, щоб його не впізнали люди імператора, Афанасій назвався Варнавою і видавав себе за чоловіка простого й неписьменного, чим не раз викликав нарікання свого старця, який ніяк “не міг навчити” Афанасія грамоті. Але не може сховатися той, кого прославляє Бог. Так і “хитрість” Афанасія була розкрита, коли старець і учень прийшли на загальне святкування монахами Святої Гори Різдва Христового. Попереджений воєводою Фокою прот Карейської Лаври, розшукуючи Афанасія, закляв його іменем Божим зізнатися. Афанасій зізнався з умовою, що прот не дасть дасть про нього знати тим, хто його шукав.

Старець Павел із Ксиропотамської обителі пророче сказав братії про Афанасія: “Цей, який прийшов на цю гору після нас, випередив нас у добродіяннях і буде славнішим за нас у Царстві Небесному”.

Зрозумівши, що від.їзд Афанасія буде великою втратою для Афону, прот обіцяв не викривати його місце знаходження. Святий Афанасій перебував у безмовності й усамітнені, переписуючи книги: за шість днів він переписував увесь Псалтир, за це отці забезпечували його хлібом.

Тікаючи від людської слави та шукаючи єдиного Бога, святий Афанасій спочатку прийшов на місце, що називалося Мелана.  Воно розташовувалося біля самого краю Афону й було віддаленим від інших монашеських осель. Тут Преподобний збудував собі курінь і став подвизатися у трудах і молитві, додаючи подвиг до подвигу, набуваючи монашеської досконалості.

Ворог намагався збудити у святому Афанасії ненависть до обраного ним місця, борючи його неспинними помислами. Подвижник вирішив потерпіти рік, а там, як Господь дасть, так і зробити. В останній день строку, після того, як святий Афанасій став на молитву, Небесне Світло осяяло подвижника, сповнивши його невимовною радістю та втіхою, всі помисли розвіялися, а з очей потекли благодатні сльози. З тих пір святий Афанасій отримав дар благодатних сліз, а місце свого усамітнення полюбив з такою ж силою, з якою раніше ненавидів.

Але Фока і Лев все-таки знайшли того, ким захоплювалися. Афанасій з благословення афонських старців навіть був змушений їхати на острів Крит, яким заволоділи тоді мусульмани. Не сподіваючись на силу грецького війська, а шукаючи Божої допомоги, воєначальник Никифор просив молитов у афонських отців, а також присутності пустельника Афанасія.

Через деякий час Никифор Фока переситився військовими подвигами і згадав свою обітницю стати монахом. Він просив преподобного Афанасія на його кошти влаштувати монастир, тобто збудувати для нього та братії келії і храм, де братія змогла б причащатись у неділю Божественних Христових Таїн.

Уникаючи турбот і клопотів, блаженний Афанасій спочатку не погоджувався прийняти ненависне золото, але, бачачи гаряче бажання і добрий намір Никифора і зрозумівши в цьому волю Божу, приступив до будівництва монастиря. Ворог роду людського не давав зробити добре діло: у будівельників терпли та віднімалися руки, прості пустельники також не підтримували створення цього монастиря.

Через деякий час Никифор став імператором, а Афанасій, зрозумівши, що управління монастирем перекладається на нього, хотів втекти, але, зрозумівши волю Божу, повернувся назад. Він зцілив усіх недужних, а новий імператор (після Фоки), розглянувши скарги монахів-пустельників, повністю підтримав, ще й обдарував пожертвами Афанасія.

Святий спорудив великий храм на честь святого Пророка і Предтечі Христового Іоанна та інший храм на честь Пресвятої Діви Богородиці біля підніжжя гори. Навколо храму з’явилися келії. Так виникла на Святій Горі дивовижна обитель. У ній були трапезна, лікарня і будинок для прочан та інші необхідні споруди.

Велика Лавра

У монастир звідусіль приходила братія не тільки з Греції, але й з інших країн. Прості люди і знатні вельможі, пустельники, які довгий час подвизалися в пустелі, ігумени багатьох монастирів і архієреї бажали бути простими монахами в Афонській Лаврі святого Афанасія.

Святий ігумен встановив у монастирі монашеський статут за зразком стародавніх палестинських обителей. Богослужіння відбувалися з усією суворістю, ніхто не наважувався розмовляти під час служби, спізнюватися або виходити без потреби з храму.

За своє святе життя преподобний Афанасій удостоївся від Господа дару прозорливості й чудотворення: знаменням хреста він зцілював хворих і виганяв нечистих духів. Сама Пречиста Богородиця, Небесна Володарка Афону, благоволила Святому. Багато разів преподобний Афанасій бачив Її плотськими очима. Вона кілька разів з’являлася Преподобному, обіцяючи Великій Лаврі Свою допомогу й захист.

Так одного разу через попущення Боже, трапився в монастирі такий голод, що монахи один за одним почали залишати Лавру. Преподобний залишився один і в миттєвій слабкості теж подумав піти. Раптом він побачив Жону, Яка йшла йому назустріч. “Хто ти і куди йдеш?” – тихо запитала Вона. Святий Афанасій із шанобливістю зупинився. “Я тутешній монах“, – відповідав Святий  і розповів про себе та свої турботи. “І заради шматка хліба насущного ти кидаєш обитель, якій належить прославитися з покоління в покоління? Де твоя віра? Вернися, і Я допоможу тобі”. “Хто ти?” – запитав Афанасій.

“Я Матір Господа твого”, – відповідала Вона і повеліла Афанасію вдарити жезлом у камінь так, що з тріщини пробилося джерело, яке існує й дотепер, нагадуючи про дивовижне відвідування.

Число братії зростало, в Лаврі відбувалися будівельні роботи. Преподобний Афанасій, знаючи час свого відходу до Господа, пророкував про свою близьку кончину і просив братію не спокуситися тим, що станеться. “Бо інакше судять люди, інакше – Премудрий”.

Братія дивувалася й роздумувала над словами Преподобного. Давши монахам свої останні настанови й утішивши всіх, святий Афанасій зайшов до своєї келії, надів мантію і освячений кукіль, який одягав тільки на великі свята, й після тривалої молитви вийшов. Бадьорий і радісний, святий ігумен піднявся з шістьма братами на верх храму оглянути будівництво. Раптом верх храму обрушився. П’ятеро братів одразу померли. Преподобний же Афанасій і зодчий Даниїл, завалені камінням, залишалися живими. Всі чули, як Преподобний молився до Господа: “Слава Тобі, Боже! Господи, Іісусе Христе, допоможи мені!”

Братія з великим плачем почали відкопувати свого отця з-під руїн, але знайшли його вже померлого. Кончина Святого послідувала близько 1000-1001 років.

Тіло преподобного Афанасія, що пролежало непохованим три дні, не змінилося, не набрякло і не потемніло. А під час похоронних співів із рани, яка була на нозі, всупереч природі, витекла кров. Деякі старці збирали цю кров в рушники, і багатьох вона зцілила від різних хвороб. Після своєї смерті святий Афанасій ще звершив багато чудес і тепер допомагає всім, хто з вірою приходить до нього.

Мощі св. Афанасія Афонського
Джерело св. Афанасія
Велика Лавра. Ікона з,явлення Божої Матері

Тропарь, глас 3:

Еже во плоти житию твоему удивишася ангельстии чини, како с телом к невидимым сплетением изшел еси, приснославне, и уязвил еси демонския полки; отонудуже, Афанасие, Христос тебе воздаде богатыми дарованьми: сего ради, отче, моли спастися душам нашым.

Кондак, глас 8:

Яко невещественных существ зрителя изрядна, и деятельна сказателя всеистинна, взывает тя стадо твое богоглагольниче: не оскудей моля о рабех твоих, избавитися напастей и обхождений, вопиющым ти: радуйся, отче Афанасие.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *